Управління трудовими ресурсами лекції 2014

Колектив не створюється наказами, хоча вони й потрібні. Не створюється тільки збиранням і перестановкою людей. Колектив поєднує не будинок, в якому він працює. Головне, без чого не може бути, – це єдність мети... Створення дружнього, працездатного колективу – це особлива робота, робота вищого порядку.

Антонов Олег Костянтинович (1906 – 1984 рр.)

1. Понятійно термінологічний апарат системи управління трудовими ресурсами

1.1.Трудові ресурси як соціально економічна категорія

1.2.Основні поняття, пов'язані з трудовими ресурсами

1.3.Основні категорії населення, що входять до складу трудових ресурсів

1.1.Трудові ресурси як соціально економічна категорія

Поняття «Продуктивні сили» включає перелік певних складових його елементів:

–предмети і знаряддя праці, населення,

–трудові та природні ресурси,

–виробництво і сферу обслуговування,

–галузеві та міжгалузеві комплекси,

–соціальну інфраструктуру,

–територіальні системи господарювання;

–систему суб’єктивних (людина) і речових елементів, які здійснюють “обмін речовин” між людиною та природою.

Поняття «Розміщення продуктивних сил» охоплює такі складові, як:

–розміщення населення і трудових ресурсів;

–розміщення природних ресурсів, а також виробництва і сфери обслуговування.

Основні закони управління трудовими ресурсами:

–закон спеціалізації управління;

–закон інтеграції управління;

–закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління (узгодження державного та регіонального управління);

–закон економії часу в управлінні, або закон управління робочим часом;

–закон демократизації управління.

1.2. Основні поняття, пов'язані з трудовими ресурсами

Об’єктом управління трудовими ресурсами є суспільні відносини, їх формування, розподіл, перерозподіл та використання.

Суб’єктом управління трудовими ресурсами у широкому розумінні є держава, профспілки, трудові колективи.

Населення – це сукупність людей, які мешкають у межах певної території, країни чи її частини, групи країн, усього світу. Це також сукупність осіб, яка безперервно оновлюється внаслідок природної зміни поколінь.

Удемографічній статистиці розрізняють категорії населення:

–постійне – сукупність людей, які постійно мешкають на даній території, незалежно від того, перебувають вони на ній у той чи інший момент чи є у тих чи інших списках мешканців цієї території;

–наявне – сукупність людей, котрі перебувають на даній території

упевний момент, незалежно від тривалості їх фіксування у списках;

– юридичне («приписане», або «приписне») – ті, хто значиться у списках мешканців даної території; категорії людей, прописаних тут або пов’язаних з даною територією якимись іншими, наявними в країні правилами реєстрації.

Вікова структура населення України складається з трьох груп:

–діти й підлітки (до 16 років) – доробочий вік;

–населення працездатного віку (16 – 55 років для жінок і 16 60 років для чоловіків) – робочий вік;

–старші люди (жінки старше 55 років, чоловіки старше 60 років) – неробочий вік.

Працездатність: загальна, професійна.

Працездатність – це стан здоров’я людини, який дає їй змогу виконувати роботу певного обсягу та якості. Розрізняють працездатність:

–загальну – здатність виконувати некваліфіковану роботу у звичайних умовах;

–професійну спеціальну – вміння працювати за визначеною

професією, спеціальністю у незвичайних умовах, наприклад,

у приміщеннях зі шкідливими умовами;

–обмежену – здатність до праці з певними обмеженнями, в т.ч. тимчасову непрацездатність та інвалідність.

1.3. Основні категорії населення, що входять до складу трудових ресурсів

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне та постійне населення.

Наявне населення — це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання.

Постійне населення — це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Тимчасово проживаючі — особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців).

Тимчасово відсутні — особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

Домашнє завдання:

1.Визначте різницю між поняттями «економічно активне населення» та «особи працездатного віку»

Перелік контрольних питань:

1.Надайте перелік основних складових, що характеризують поняття «продуктивні сили»

2.Охарактеризуйте поняття «розміщення продуктивних сил»

3.Приведіть основні закони управління трудовими ресурсами

4.Охарактеризуйте об’єкт та суб’єкт управління трудовими ресурсами

5.Приведіть перелік та охарактеризуйте категорії населення за демографічною статистикою

6.Розмежуйте населення за віковою структурою

7.Надайте визначення загальній та професійній працездатності

8.Приведіть основні категорії населення, що входять до складу трудових ресурсів

9.Охарактеризуйте різницю між поняттями «економічно активне населення» та «особи працездатного віку»

Будьте вы хоть семи пядей во лбу, – говорил он, – вам никогда не удастся запомнить все напечатанное в грудах книг и таблиц. Ведь

вних есть и самое важное, и просто важное, и второстепенное, и, наконец, просто ненужное – то, что либо успело устареть, едва родившись, либо потеряло значение к настоящему времени, либо, может быть, и имеет значение, но не для нас с вами. И я, разумеется, не собираюсь требовать от вас знания всего, что есть

вкнигах и таблицах. Но уж если, товарищи, кто нибудь не будет знать того, что обязан знать в первую очередь, – прошу не обижаться.

Братья Стругацкие «Страна багровых туч»

2.Трудовий потенціал суспільства

2.1.Терміни та поняття трудового потенціалу

2.2.Характеристика компонентів трудового потенціалу

2.3.Економічна активність трудового потенціалу

2.1.Терміни та поняття трудового потенціалу

Трудовий потенціал – система з просторовою та расовою орієнтацією, елементами якої є трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятості і робочих місць.

Кількість трудового потенціалу визначається демографічними чинниками (природним приростом, станом здоров’я, міграційною рухливістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі й, відповідно, можливостями задоволення потреби працездатного населення у робочих місцях.

Трудовий потенціал людини є частиною її потенціалу як особистості.

Трудовий потенціал індивідуума – це частина потенціалу, що формується на основі його природних даних (здібностей), освіти, виховання і життєвого досвіду.

Якість трудового потенціалу – відносне поняття, що характеризується показниками якості. Використовується це поняття для працездатного населення, трудових ресурсів, робочої сили і робітника. Якісні характеристики полягають у сукупності ознак: демографічних, медико біологічних, професійно кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, моральних та ін.

2.2. Характеристика компонентів трудового потенціалу

Компоненти трудового потенціалу характеризуються наступним:

–психофізіологічні можливості;

–можливості нормальних соціальних контактів;

–здатність до генерації нових ідей, методів, образів, уявлень;

–раціональність поведінки;

–наявність знань і навичок, потрібних для виконання певних обов’язків і видів робіт;

–пропозицію на ринку праці.

Цим аспектам відповідають такі компоненти трудового потенціалу: – здоров’я; активність; освіта; моральність і вміння працювати в колективі; творчій потенціал; організованість; ресурси робочого часу; професіоналізм.

Показники компонентів можуть характеризувати як одну людину, так і різні колективи, у т.ч. персонал підприємств і населення країни в цілому (зведено у табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Приклади характеристик трудового потенціалу

2.3. Економічна активність трудового потенціалу

Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили – це населення обох статей віком 15 – 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Економічно активними вважаються особи, зайняті економічною діяльністю, яка дає дохід, та безробітні у визначенні Міжнародної організації праці

(МОП).

Рівень економічної активності визначають як відношення (у відсотках) кількості економічно активного населення віком 15 – 70 років до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально демографічної групи.

Рівень економічної неактивності визначають як відношення (у

відсотках) кількості економічно неактивного населення у віці 15 – 70 років до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально демографічної групи.

Економічно неактивне населення (поза робочою силою) – особи, які не можуть бути класифіковані як “зайняті” або “безробітні”. До складу цієї категорії населення включають незайнятих осіб, які належать до таких соціальних груп:

–пенсіонери;

–студенти (учні) денної форми навчання;

–особи, які виконують домашні (сімейні) обов’язки;

–особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу;

–особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її знайти;

–інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, діяльність яких не відноситься до економічної (виконання неоплачуваної чи добровільної роботи тощо).

Домашнє завдання:

2.Ознайомитися з показниками трудових ресурсів, що використовуються міжнародними організаціями

Перелік контрольних питань:

10.Розкрийте сутність поняття «трудовий потенціал»

11.Наведіть основні риси якості трудового потенціалу

12.Приведіть компонентів трудового потенціалу

13.Визначте характеристики компонентів трудового потенціалу

14.Надайте характеристику економічної активності трудового потенціалу

15.Приведіть групи економічно неактивного населення

Невіглас підвищує свій рівень принижуючи інших

Без автора

3.Занятість населення

3.1.Основні показники занятості населення

3.2.Окремі соціально економічні проблеми зайнятості

3.3.Категоріальний апарат заробітної плати

3.1.Основні показники занятості населення

Рівень зайнятості визначають як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15 – 70 років до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально демографічної групи.

Рівень безробіття (за методологією МОП) – відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15 – 70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально демографічної групи.

Навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) розраховують як відношення кількості зареєстрованих безробітних до кількості вільних робочих місць, вакантних посад, заявлених підприємствами, установами, організаціями.

Середньооблікова кількість штатних працівників охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством та отримують заробітну плату. У цій кількості не враховуються тимчасово відсутні працівники, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством), сумісники, а також працюючі за цивільно правовими договорами.

Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому (звільненню)

розраховується як відношення кількості прийнятих (звільнених) до середньооблікової кількості штатних працівників.

Працездатний вік – узагальнене поняття, яке визначається чинним законодавством. В Україні працездатними вважаються: жінки від її 16 до 54 років, чоловіки – відповідно від 16 до 59 років включно.

3.2. Окремі соціально економічні проблеми зайнятості

До основних соціально економічних проблем належать:

–інтенсифікація праці;

–раціональне використання потенційних можливостей трудових ресурсів;

–вступ підлітків у працездатний вік;

–якість робочої сили.

Джерелами поповнення трудових ресурсів є:

–імміграція;

–перерозподіл між сферами діяльності;

–залучення частини осіб, зайнятих у домашньому допоміжному господарстві;

–випускники навчальних закладів;

–багатодітні матері, інваліди, пенсіонери на пільгових умовах (своєрідні джерела).

Особливості залучення осіб пенсійного віку:

–мають великий виробничий досвід;

–участь пенсіонерів суспільному виробництві підвищує їх матеріальну зацікавленість;

–надання людям пенсійного віку права працювати сприяє поліпшенню їх морального стану, здоров’я і сприяє продовженню життя.

Історичний досвід показує, що кількість підлітків та пенсіонерів, які

!працюють, обернено пропорційна рівню добробуту населення

Середня заробітна плата за регіонами за місяць у 2013 році (січень – липень):

!Україна: від 3000 до 3429 грн. Мінімум: Тернопільська від 2091 до 2505 грн. Максимум: м. Київ від 4561 до 5238 грн.

У зв’язку з набранням чинності з 1 січня 2013 року Закону України "Про

!зайнятість населення" змінено методологію формування Державною службою зайнятості системи показників зареєстрованого ринку праці. Зокрема, статус безробітного надається незайнятим особам з першого дня реєстрації в державній службі зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

3.3. Категоріальний апарат заробітної плати

Сутність заробітної плати:

1.Зарплата формується на перетині виробництва та відносин обміну робочої сили.

2.Зарплата має забезпечувати об’єктивно необхідний для відтворення робочої сили й ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, якi працівник має отримати в обмін за виконану роботу.

3.Зарплата є водночас i макро , i мiкроекономiчною категорією.

4.Зарплата – це важлива складова виробництва, її рівень пов’язаний як

зпотребами працівника, так i з самим процесом виробництва, його результатом.

Середньомісячна номінальна заробітна плата – нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу:

–тарифні ставки (посадові оклади);

–премії;

–доплати;

–надбавки

–інші види оплати за невідпрацьований час.

Індекс реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на споживчі товари та послуги і ставок податку з доходів фізичних осіб та обов’язкових відрахувань.

Домашнє завдання:

3.Ознайомитися з формами та системами оплати праці, оподаткуванням зарплати.

Перелік контрольних питань:

16.Охарактеризуйте поняття «Рівень зайнятості» та «Рівень безробіття»

17.Поясніть термін «Навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)»

18.Приведіть групи населення, які не входять до середньооблікової кількості штатних працівників

19.Охарактеризуйте основні соціально економічні проблеми зайнятості

20.Запропонуйте джерела поповнення трудових ресурсів

21.Означте сутність поняття «заробітна плата»

22.Поясніть необхідність використання індексу реальної заробітної плати

Я постараюсь умереть раньше, чем не смогу работать

Братья Стругацкие, «Стажеры»

4.Персонал підприємства та продуктивність праці

4.1.Персонал підприємства та класифікація працівників

4.2.Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства

4.3.Продуктивність праці, показники її вимірювання

4.1. Персонал підприємства та класифікація працівників

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку, мають досвід практичної діяльності. Крім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту).

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяють на категорії за Національним класифікатором професій (ДК 003:2010): “Робітники”, “Технічні службовці”, “Фахівці”, “Професіонали”, “Керівники”.

Класифікації персоналу підприємства за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Професія характеризує вид трудової діяльності, яка потребує відповідних спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність – це різновид трудової діяльності в межах певної професії, який має специфічні особливості і потребує від працівника додаткових навичок та знань.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем ґрунтується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності, характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи, враховуючи при цьому різні за складністю роботи та неоднакову професійну підготовку:

висококваліфіковані – виконують особливо складні та відповідальні роботи;

кваліфіковані – виконують складні роботи;

малокваліфіковані – зайняті на нескладних роботах;

некваліфіковані – допоміжні та обслуговуючі робітники.