4. Складні присудки бувають двох видів: співвідносні із складеними дієслівними присудками (складні дієслівні) і співвідносні із складеними іменними (складні іменні).

Складний дієслівний присудок виражається словосполученням, у якому головним членом є інфінітив, а залежним — іменна частина мови, у поєднанні з допоміжним словом.

Наприклад, у реченнях: Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну (Леся Українка). Надія не могла лишатись байдужою (Я. Бат) — складними дієслівними присудками є хотіла б стати піснею, не могла лишатись байдужою. У них основна думка передається інфінітивними

словосполученнями стати піснею і лишатись байдужою. Складний іменний присудок виражається, як правило, прикметником у поєднанні з повнозначним дієсловом (такий присудок називають ще подвійним).

Наприклад, у реченнях: Черешні тут росли високі й розкішні (О. Гончар). Шлях стелився їм далекий C. Тулуб). Вони сиділи мовчазні (Ю. Смолич) — складні присудки росли високі й розкішні, стелився далекий, сиділи мовчазні. У кожному з цих речень ніби по два повноцінні присудки, хоч, щоправда,

роль першого присудка, вираженого дієсловом, наближається тут до ролі дієслова-зв'язки, його можна було б без великої шкоди для змісту замінити дієсловом-зв'язкою бути: Черешні тут були високі й розкішні. Шлях їхній був далекий. Вони були мовчазні.

5. Є також речення, у яких присудка нема (він пропущений або взагалі не потрібний). Навколо тільки дрімучий тютюн, мак та кукурудзяні тополі й соняшники. Я в тютюн. Пірат за мною (о. Довженко).

Узгодження присудка з підметом

Присудок з підметом пов'язується переважно підрядним

зв'язком узгодження. Наприклад, у реченні: Вдень пригріло

сонце, почалася відлига (О. Довженко) — присудок пригріло

стоїть у тому самому середньому роді однини, що й підмет

сонце, так само присудок почалася має той самий жіночий

рід однини, що й підмет відлига. Водночас цей зв'язок має

деякі свої особливості.

1. При однорідних підметах, вжитих в однині й

пов'язаних єднальним зв'язком, дієслово-присудок ставиться як у

множині (частіше), так і в однині залежно від того, на чому

більше зосереджується увага: на дії чи на предметах: Радіють

і садок, і поле, і долина (Л. Глібов). Чорніє поле, і гай, і гори

(Т. Шевченко).

2. При підметі, вираженому кількісним числівником або

поєднанням кількісного числівника чи кількісного слова з

іменником, присудок ставиться:

а) в однині, якщо увагу зосереджено на кількості: Сиділо

нас чоловіка з вісім (А. Тесленко). Багато людей підпушувало

землю навколо кожного деревця (О. Довженко);

б) у множині, якщо увагу зосереджено на дії: Ой, три

шляхи широкії докупи зійшлися (Т. Шевченко).

Ця тенденція дуже добре простежується в реченні: Біля

прилавка стояло двоє селян і переказували продавцеві, напевно,

останні новини (П. Панч) — де при тому самому підметі двоє

селян перший присудок стояло вжито в однині (несуттєва

дія), а другий переказували— у множині (важлива дія).

3. При підметах, виражених іменниками більшість,

меншість, частина, половина, решта тощо, дієслово-присудок

ставиться в однині і в тому самому роді, що й підмет:

Більшість проголосувала за резолюцію.

4. При підметах, виражених займенниками хто, дехто,

хтось, ніхто, хто-небудь присудок у минулому часі має

форму чоловічого роду, у теперішньому й майбутньому — форму

однини: Люди, хто знав, мовчать та примічають (Г. Квітка-

Основ'яненко). Сидять собі, розмовляють, а дехто й куняє

(Т. Шевченко).

При займеннику ви, що вживається для вираження пошани до однієї особи, присудок ставиться в множині: Може, ви, дядечку, чого-небудь попоїли б (І. Карпенко-Карий). Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (М. Коцюбинський). Степане Михайловичу, ви готові очолити відділ ?

5. При абревіатурах присудок ставиться в тому самому