Розділові знаки між однорідними членами речення

1. Між однорідними членами речення, непоширеними й поширеними, звичайно ставляться коми: Сниться мені поле, вечори барвисті, береги пахучі рідного Дінця (В. Сосюра).

Причому ком ставиться на одну менше, ніж є однорідних членів. Наприклад, у реченні: Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні (В. Сосюра) —

однорідних членів чотири, ком три.

2. Між двома однорідними членами речення кома не ставиться лиш у двох випадках:

а) якщо вони з'єднані одиничним сполучником / (й), та (=і), та й, або, чи: Візьми чорнила і паперу та й напиши мені листа (І. Гончаренко): Краю мій. Люблю я тебе вдень і вночі,

вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний).

Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? (Панас Мирний);

б) якщо вони хоч і з'єднані не одиничним, а повторюваним сполучником /... /, ні... ні, проте становлять стійке фразеологічне словосполучення типу: / вдень і вночі, і сяк і так, і сміх і гріх, і хочеться і колеться, ні вдень ні вночі, ні світ ні зоря, ні риба ні м 'ясо, ні пуху ні пера, ні сіло ні впало, ні живий ні мертвий, ні за що ні про що, ні в сих ні в тих тощо: Не було їй спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний).

3. Тире ставиться між двома однорідними членами речення, якщо другий член протиставляється першому (між ними можна поставити протиставний сполучник а, але),

виражає причину, наслідок, доповнення, раптову зміну подій: Не вітер — буря над землею в замети клала білий сніг (Л. Первомайський). Земля на прощання усміхнулась — і потемніла

* Треба пам'ятати, що / та й — це той самий сполучник, тільки в різному

звучанні.

(Панас Мирний). Всі оглухли — похилились в кайданах

(Т. Шевченко).

4. Крапка з комою ставиться між двома однорідними членами, якщо вони значно поширені або далекі за змістом: Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати; судили про звіра і чоловіка; про світ і його закони довічні (Панас Мирний).

20.Відокремлені члени речення Поняття про відокремлені члени речення

У простих реченнях окремі поширені чи непоширені члени речення можуть виділятися паузами та інтонацією. Це — відокремлені члени речення. Наприклад, у реченнях: Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур уяні (Д. Павличко). Хлопці мовчки стоять, милуючись з зоряного неба (Ю. Яновський). Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський) — є відокремлене означення покинута людьми на довгі дні, відокремлена обставина милуючись з зоряного неба, відокремлений присудок аж чорна.

Відокремлені члени речення несуть більше смислове навантаження, ніж невідокремлені.

На письмі відокремлені члени речення виділяються з обох боків комами, рідше — тире.

Відокремлені уточнюючі члени речення

1. Уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву.

Уточнюючі члени речення відповідають не просто на питання коли? де? що? і т. д., а на питання а коли саме? а де саме? а як саме? а який саме? а що саме? і под. Вимовляються

вони з видільною, уточнюючою інтонацією і на письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше — тире. Наприклад, у реченні: Внизу, за скелями, глухо шуміло море

(О. Донченко) — є вже обставина місця внизу, але вона дуже загальна, тому наступні слова конкретизують її, відповідаючи на питання а де саме внизу?— за скелями.

2. Найчастіше уточнюються обставини місця й часу, рідше — обставини способу дії, означення, додаток, підмет, присудок.

Наприклад, у реченнях: Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ, (а куди с а м є ? ) яа поліські болота @. Гончар). Рано, (а коли саме?) разом з сонцем, прокинулась і Харитя (М. Коцюбинський). Поволі, ( а як саме?) нога за ногою, пливе валка битим шляхом

(М. Коцюбинський). Обидва, (а хто саме?) Круча і Ґонтар, охоче приєдналися до тосту Марії, хоч суть його кожен сприймав по-своєму (Я. Бат). Ще будем жити ми — ( а

хто саме?) і я і ти! G7. Тичина) — маємо уточнюючі обставини місця на поліські болота, часу разом з сонцем, способу дії нога за ногою, уточнюючі підмети Круча і Ґонтар, і

я і ти. Усі вони виділені комами, лише останні — тире.

3. Треба мати на увазі, що іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнюючих залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цього і

вимовляються вони з різною інтонацією і відокремлюються або не відокремлюються комами. Порівняємо, наприклад, речення: Десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім (С. Васильченко). Далеко за річкою блиснуло щось (М. Коцюбинський). У першому реченні смуга лісу бачиться як щось далеке, тобто вислів за темною смугою

лісу виступає тут як синонімічний до обставини далеко. У другому реченні річка мислиться як близький предмет, а дія відбувається далеко за нею. Якщо б останнє речення

записати так: Далеко, за річкою, блиснуло щось — тоді б річка сприймалася як далекий предмет і, отже, вислів за річкою означав би те саме, що й далеко. Від того, відокремити чи не відокремити їх, ті самі слова можуть сприйматися по-різному, тобто різними членами речення. У реченні: На луках, (а де саме?) понад Ташанню, густими хвилями перекочувався туман (Григорій Тютюнник) — слова понад Ташанню — уточнююча обставина місця. Але якщо це речення записати так: На луках (яких?) понад Ташанню густими хвилями перекочувався туман — ті самі слова виступають як неузгоджене

означення. Ніколи не буває уточнення до прислівника десь, наприклад: Десь за річкою гув болотяний бугай (Григорій Тютюнник).

4. Різні відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитися в речення за допомогою слів тобто, цебто, або

(=тобто), чи (=тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, переважно,навіть, причому, мабуть тощо. Такі слова виділяються комами разом з уточнюючими членами речення.

Наприклад: Через вузький пересип скрізь були покопані єрики, себто канави (І. Нечуй-Левицький). Чернишеві на час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати

з'єднаним вогнем усіх трьох мінрот (О. Гончар). Були тут старі й літні люди, та найбільше юрмилося молоді, особливо школярів (І. Цюпа).Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник).

Ви забуваєте другу любов поетів, наприклад любов Дайте до Беатріче, а я власне таку мала на думці (Леся Українка).

. Відокремлення додатків

1. Відокремлюються додатки, що починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від. На письмі вони виділяються з обох боків комами. Наприклад: Для нього, крім будівництва, нічого не існує (О. Копиленко). Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на шкіпера (М. Трублаїні).

2. Додаток, виражений іменником з прийменником замість, переважно не відокремлюється: В кутку під божницею замість стола стояла вузесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний). Але якщо такий додаток виражений неозначеною формою дієслова, він відокремлюється: Дорогу до кращих

результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери (М.Коцюбинський).

. Відокремлення узгоджених означень

1. Якщо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не

відокремлюється: Омиті росами квітки розтулюють повіки (В . Сосюра). Розтоптана танками мертва земля безмовно лежала навкруги (Л. Первомайський). Не відокремлюється одиничне непоширене означення, яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку: На київських вулицях

шумних каштани давно одцвіли (М. Рильський).

В інших випадках узгоджені означення звичайно відокремлюються.

2. Узгоджене означення відокремлюється:

а) якщо воно стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони (іноді займенник може бути пропущений): Гордий і волелюбний, він нагадував сокола (А. ІІІиян). Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь (Є. Гуцало);

б) якщо поширене й стоїть після означуваного слова:

Поля, пробуджені сонцем від зимового сну, злегка парували (В. Козаченко);

в) якщо від означуваного слова відділене іншими членами речення: Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ (О. Довженко);

г) якщо має обставинний відтінок (до нього, крім

питання який? можна поставити ще питання чому? за якої умови?не зважаючи на що?і стоїть воно переважно на початку речення): Стривожені світлом,

звірятка заворушилися, збилися в одну купку (О. Донченко).

3. Два або кілька непоширених означень після означуваного слова обов'язково відокремлюються лише тоді, коли перед означуваним словом є вже узгоджене означення:

Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).

Якщо такого означення перед означуваним словом нема, то таке відокремлення необов'язкове: 3 новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої (М. Коцюбинський). Вночі повалив сніг, тихий, густий (Григорій Тютюнник).

4. Від означення треба відрізняти виражений дієприкметником або прикметником присудок, який ніколи не відокремлюється: А навкруги вся ніч переповнена розміреним

шумом хлібів (О. Гончар). Славко ступав за нею широкими кроками. Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений (Л. Мартович).