20. Планування прибутку на підприємстві

Планування прибутку є складовою фінансового планування і найважливішим аспектом фінансово-економічної діяльності підприємств.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку і аналітичний.

Метод прямого рахунку. Суть його полягає в тому, що прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (доходом) за вирахуванням податку на додану вартість та акцизів і її собівартістю.Цей метод застосовується, як правило, якщо асортимент виготовленої продукції невеликий.

Розрахунок планового прибутку (Пп) ведеться за наступноюформулою:

Пп = ВДп - Вп - ПДВп - ППп;

ВДп — планова сума валового доходу;

Вп— планова сума валових витрат;

ПДВп — планова сума податків, які сплачуються з доходу.

ППп — планова сума податків, які сплачуються з прибутку.

Аналітичний метод. Цей метод застосовується при великому асортименті продукції, які реалізується підприємством, а також як доповнення до прямого методу, тому що він дозволяє виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток.

Величина можливого прибутку визначається за формулою:

Пможл = (Рртп*Тп)/100 + ∆П∆Ф

Рртп — рівень рентабельності товарообороту звітного n-го періоду, %

Тп — плановий товарооборот;

∆П∆Ф—прогнозні зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину.

21. Розподіл і використання прибутку, що залишається

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливають: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

Прибуток що залишається в розпорядженні підприємства- це прибуток що спрямовується на здійснення різних платежів , пов’язаних з застосуванням фінансових санкцій до підприємства і тому він не дорівнює чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

• за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

• за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

• за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

• за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

• за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

• за прострочені банківські позички;

• за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

• за інші порушення.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства.