66. Протекціоністські інструменти фінансового механізму структурної перебудови української економіки

Протекціонізм – це захист вітчизняних виробників від вільної конкуренції імпорту шляхом регулювання його обсягу через квоти, тарифи. Будь-яка політика, яка обмежує імпорт, має протекціоністські наслідки, тому протекціонізм є багатогранним і складним явищем.

Головними економічними інструментами політики протекціонізмує:

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої. Валютні курси формуються під впливом попиту і пропозиції. Низький курс національних грошей стримує імпорт товарів у країну.

Імпортний тариф – податок, накладений урядом на товари, які вводять у країну. Головними функціями цього тарифу є акумуляція доходів у державному бюджеті і захист від іноземної конкуренції.

Імпортні квоти – це абсолютні обмеження на обсяг певного імпортованого товару за конкретний період часу.

Технічні стандарти – імпортні технічні правила щодо безпеки охорони здоров’я, маркування, біркування, пакування.

Протекціоністські впливи на структурні зрушення в економіці мають коливання валютних курсів, передусім через регулювання експортно-імпортної діяльності.

67. Державний бюджет і розвиток національного підприємства

Державний бюджет – це, з одного боку, річний план державних видатків та джерел їхнього фінансового покриття, а з іншого, - головний важіль державного регулювання перерозподілу фінансових потоків у країні.

Держава, використовуючи бюджетний механізм, мобілізує фінансові ресурси та застосовує їх для стимулювання розвитку економічних явищ і процесів.

Бюджетний механізм– це сукупність форм. методів, важелів та інструментів використання державного бюджету і впливу на соціально-економічний розвиток.

Розмір дефіциту бюджету є однією з найважливіших макрохарактеристик економіки і залежить від великої кількості не лише економічних, а й соціальних та політичних впливів. Відповідно, дефіцит бюджету суттєво впливає на розвиток національної економіки і підприємництва.

68. Кредитний механізм забезпечення інноваційного підприємництва в Україні.

З розвитком ринкових засад виникають нові форми кредиту, які сприяють формуванню господарських капіталів в інноваційній сфері економіки.

Розвиток інноваційного підприємництва потребує створення якісно організованої та обґрунтованої системи фінансово-кредитного забезпечення. В умовах поглиблення кризових явищ у фінансово-економічній системі країни, відсутності позитивних змін в економіці, неефективного процесу формування державних фінансових ресурсів на тлі дефіцитності у підприємств власних коштів відбувається зменшення можливостей централізованого фінансування і зростання ролі кредитного забезпечення для інноваційної діяльності.

Необхіднаактивізація діяльності комерційних банків щодо інвестування ними фінансових ресурсів в інноваційні проекти. Однак на цьому шляху є певні сприятливі та несприятливі обставини.

По-перше, кредитування інноваційної сфери є ключовим елементом відтворювальної структури національної економіки, важливою умовою діяльності як великих, так і малих підприємств, надійним методом зв’язку виробництва та обігу. Кредит сприяє технічному прогресу, є стимулом до праці і джерелом інвестицій.

По-друге, українські банкіри неохоче фінансують інноваційні проекти. Причиною цього є високі ризики, низька ефективність кредитного інвестування та тривалий термін окупності проектів.