81. Державні соціальні стандарти та гарантії

Державні соціальні стандарти — це встановлені закона­ми, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Види державних соціальних стандартів і нормативів:

1. Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення

2. Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслу­говування

3. Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комуналь­ного обслуговування

4. Державні соціальні нормативи у сфері транспортного об­слуговування та зв'язку

5. Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення на­вчальними закладами

6. Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури

7. Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту

8. Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслу­говування, торгівлі та громадського харчування

Державні соціальні гарантії — це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійно­го забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів со­ціальних виплат, встановлені законами та іншими норматив­но-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не ниж­чий від прожиткового мінімуму.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій входять:

1) мінімальний розмір заробітної плати;

2) мінімальний розмір пенсії за віком;

3) неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян;

4) розміри державної соціаль­ної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

82. Поняття та система міжнародних соціальних стандартів

Міжнародний соціальний стандарт – закріплений у

міжнародному нормативному акті (договорі) загальновизнаний

рівень реалізації прав у сфері праці, соціального забезпечення

та освіти.

Система міжнародних соціальних стандартів передбачає їх поділ за:

• сферою дії (загальні та регіональні (європейські, азіатські, американські, африканські, СНД);

• за змістом (у сфері праці та відпочинку, у соціальному забезпеченні, у тому числі й у соціальному страхуванні, освіті);

• за суб’єктами (загальні та спеціальні, що встановлюються щодо окремих суб’єктів – дітей, жінок, сімей, окремих працівників: моряків, шахтарів, працівників сільського господарства, сфери торгівлі та ін.).

83. Поняття та загальна характеристика джерел міжнародних соціальних стандартів

Міжнародний соціальний стандарт – закріплений у міжнародному нормативному акті (договорі) загальновизнаний рівень реалізації прав у сфері праці, соціального забезпечення та освіти.

Під джерелами міжнародних соціальних стандартів слід розуміти загальновідомі та внутрішньо структуровані способи встановлення і вираження суб’єктами міжнародного права загальнообов’язкових правил поведінки, які регулюють суспільні відносини у соціальній сфері.

Джерелам права (у тому числі джерелам міжнародних соціальних стандартів) притаманні певні ознаки, а саме:

1) формальна визначеність, тобто чітке оформлення

правових приписів, вираження їх зовнішньої форми з вказівкою на відповідні права, обов’язки, наслідки їх невиконання;

2) загальнообов’язковість, що означає незаперечність

правових положень, беззаперечність здійснення з боку всіх суб’єктів права, гарантією чого виступають судові та інші державні органи, оскільки за правовою нормою стоїть держава з її можливістю застосування примусу;

3) загальновідомість як якісна ознака джерела права, пов’язана з інформуванням про зміст правила поведінки, сферу й межі дії. Цьому сприяє встановлений порядок обнародування правових приписів, доведення їх змісту до конкретних адресатів;

4) внутрішня структурованість, що виражає сукупність стійких зв’язків джерела права, які забезпечують його цілісність, а також відповідну організацію правових положень, їх компонування