58) Нормативно-правове забезпечення попередження жорстокого поводження з дітьми

а) загальнодержавні документи:

- Конституція України (ст.3, 28, 52);

- Конвенція ООН про права дитини (ст.16);

- Закон України «Про освіту» (п. 1 ст. 51, 54, 56);

- Закон України «Про загальну середню освіту» (ст.36, 47);

- Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 10);

- Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»;

- Закон України «Про захист суспільної моралі» (ст.7);

- Указ Президента України від 16.12.2011 №1163/2011 „Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні”;

- наказ МОН від 25.12.2006 № 844 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми»;

- наказ МОН від 23.08.2006 № 631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства, щодо захисту прав неповнолітніх»;

- наказ МОН від 01.02.2010 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильства над дітьми»;

- наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від03.08.2012 №888 „По затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року”.

- Сімейний кодекс України (п. 6, 7, ст. 150);

- Порядок розгляду звернення та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення”, затверджений спільним наказом Міністерства освіти і науки України, МВС України, Міністерства охорони здоров’я України, Державним комітетом України у справах сім’ї та молоді від 16.01.04 № 5/34/24/11;

- Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою КМУ від 27.08.2010 № 778 (ст. 70, 74)

- Порядок взаємодії суб’єктів с соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, затверджений спільним наказом від 14.06.2006 № 1983/388/452/221/556/596/106 (п.5).

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 № 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року».

б) локальні документи (розпорядження, накази УО, правила, інструкції тощо):

- накази управління освіти:

59) Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративний проступок, певного заходу — адміністративного стягнення.

Підставою адміністративної відповідальності є адмініс­тративне правопорушення (проступок). До винних у вчи­ненні правопорушення застосовуються адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП України). Поря­док притягнення до адміністративної відповідальності спро­щений, що створює умови для його оперативного і еко­номічного використання. Слід звернути увагу на те, що між правопорушником і органом (посадовою особою), який нак­ладає стягнення, відсутні службові відносини, що характер­но для дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповнова­жених застосовувати їх. Суб'єктами адміністративних пра­вопорушень є фізичні особи — громадяни і посадові особи. Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізня­ються так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних пра­вопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать, зокрема, непов­нолітні.

Згідно з ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу. Адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діян­ня, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані захо­ди, передбачені Ст. 24-1 КУпАП, а саме:

— зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;

— попередження;

— догана або сувора догана;

— передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим грома­дянам на їх прохання.

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли вій дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаяв­ся в ньому.

Попередження — суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження непов­нолітнього правопорушника і його поведінки, яка вияви­лась у скоєнні адміністративного проступку.

Догана або сувора догана є заходами, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної установки. Догана або сувора догана є Жорсткішими заходами, ніж попередження неповнолітнього.

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або осо­бам, що їх замінюють, складається з накладення на вказа­них осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язан­ня з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки неповнолітнього та ін. Під особами, що заміню­ють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклу­вальники.

Передання неповнолітнього правопорушника під наг­ляд педагогічному або трудовому колективу означає накла­дення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснюва­ти на неповнолітнього виховний вплив і контролювати йо­го поведінку.

Передання неповнолітнього правопорушника під наг­ляд окремим громадянам складається з покладення на них обов’язків з виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою. Цей захід накладається тільки за згодою гро­мадян, яким передається неповнолітній і які добре зареко­мендували себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільно корисної діяльності.

Зауважимо також, що скоєння адміністративного прос­тупку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність (ст. 34 КпАП України). Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються виливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організа­торами або підбурювачами правопорушень; враховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.