5) Норми права в системі соціальних норм

Соціальні норми - це правила поведінки людей та їх об'єднань, що покликані врегульовувати життя суспільства з метою забезпечення в ньому порядку і стабільності.

Соціальні норми за своєю природою означають певний стандарт поведінки.

Основні види соціальних норм:

• Норми моралі, звичаї, традиції, корпоративні норми, соціально-технічні норми, релігійні норми, норми права.

Норма права - це обов'язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції.

Норми права мають такі ознаки:

1. Норма права - це правило поведінки, що формулюється або санкціонується державою і має загальнообов'язковий характер.

2. Норми права встановлюються або санкціонуються (тобто підтверджуються), а також охороняються державою від порушення з боку будь-кого, держава контролює дотримання правових норм і, в належних випадках, застосовує передбачені законом засоби примусу за правопорушення.

3. Норма права - це формально визначене правило поведінки, що є первинною клітиною права. Норми права виробляються на підставі узагальнення певних казусів, тобто конкретних випадків, які підлягають регулюванню. Правові норми повинні сформулювати права на конкретні види дозволених дій або на об'єкти (майно), а також обов'язки, заборони і міри відповідальності за їх невиконання або порушення публічного порядку.

4. Формальна визначеність права вимагає письмової, документальної форми. Норма права набуває свого вираження у тексті нормативно-правового акта.

Така форма дає усім виконавцям норм права ясне і точне уявлення про зміст, межі дії норм та інші необхідні відомості про право. їх можна отримати лише при опублікуванні чи публічному оголошенні тексту нормативно-правового акта.

5. Норма права має точно визначені межі. Вона діє у просторі (на території всієї держави чи на окремих частинах), у часі (визначаються дати набуття і втрати чинності правової норми) та по колу осіб (визначається її обов'язковість для всього населення країни чи лише для окремих її категорій - військовослужбовців, пенсіонерів, потерпілих внаслідок стихійного лиха та ін.).

Структура норми права являє собою її внутрішню будову, яка складається з таких компонентів: диспозиція, гіпотеза і санкція.

6) Поняття соціальні права людини, історія їх розвитку

Соціальні права – досить тонка й така, що важко піддається визначенню, категорія. Спостерігається активна експлуатація цієї категорії у політичних цілях, при цьому соціальні права або досить жорстко "прив’язуються" до економічних прав, або підміняють собою певні економічні права, або, навпаки, соціальними правами обмежується лише сфера соціального забезпечення, а під соціальним правом (у позитивному значенні) розуміється право соціального захисту.

Все ж найбільш поширеним у науці є визначення соціальних прав як таких, що забезпечують людині гідний рівень життя і соціальну захищеність.

Необхідно відзначити дві складові соціальних прав. З одного боку, ці права відображають потреби загальносоціальні, першочергові, матеріальні, життєво необхідні для людини. З другого – соціальні права відображають й усуспільнений характер задоволення таких потреб, – із так званих суспільних джерел, тобто спеціально створюваних соціальних фондів або безпосередньо з державного бюджету.

Враховуючи такий підхід, можна загалом окреслити соціальні права як такі, котрі відображають потреби окремої людини як члена суспільства зберігати своє фізичне існування у цьому суспільстві, а людського соціуму в цілому – на виживання і розвиток. Соціальність виявляється також у тому, що для реалізації цих прав потрібна взаємодія усіх прошарків суспільства, а метою їх є справедливий розподіл благ у суспільстві та рівний доступ до цих благ.

Водночас соціальні права мають економічний зміст. Він полягає: 1) в обсязі матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення соціальних потреб людини; 2) обсязі матеріальних ресурсів, на які особа реально набуває права, реалізовуючи конкретне соціальне право.

Матеріальні джерела, що здобуваються через реалізацію економічних прав, максимальним розміром не обмежуються, тоді як реалізація соціальних прав завжди обмежена певним мінімумом – соціальним стандартом (мінімальної пенсії, допомоги, послуг тощо), встановлюваним у законодавстві. Цей мінімум має включати не лише засоби для виживання, а й для певного соціального розвитку людини. Тут актуальною є проблема стандартизації соціальних прав та відповідності цих стандартів реальним потребам людини.