Контрольні питання

1. Що розуміють під поняттям смерть організму?

2. Що таке фізіологічна (природна) і патологічна (передчасна) смерть?

3. Класифікація причин смерті.

4. Які є періоди танатогенезу?

5. Що таке клінічна смерть?

6. Що таке біологічна смерть?

7. Назвіть ознаки смерті (трупні зміни).

8. Що відбувається з тканинами в процесі автолізу?

1.2. Морфологія пошкодження

Життя кожного організму перебуває (відбувається) у навколишньому оточуючому середовищі, забезпечуючи внутрішню постійність, гомеостаз. Останні генетично направлені на забезпечення повного метаболізму, диференціацію і спеціалізацію структур і функцій, відтворення і т. п. Умови зовнішнього середовища постійно змінюються і організм постійно пристосовується до них. В процесі пристосування (адаптації) клітини як найменші самостійні структурно-функціональні елементи організму можуть досягати нового стійкого стану, що дозволяє їм пристосуватись до подібної дії. Якщо ліміт стійкості, кажучи іншими словами, адаптивної відповіді, клітини вичерпався, і пристосування неможливе - виникає пошкодження клітини до певного може бути зворотнім. Якщо неблагоприємний фактор (патогенний чинник, агент, інфект) постійно діє або його інтенсивність дуже велика (доза, патогенність і вірулентність та ін.), розвиваються незворотні пошкодження, або смерть клітини. Завдячуючи успіхам целюлярної патології і молекулярної біології пошкодження клітини починається на молекулярному, субклітинному і клітинному рівні. Вивчення рівня початку пошкодження клітини під дією різних чинників дає можливість впізнати ранні ознаки хвороби і механізм її розвитку.

Смерть клітини є кінцевим результатом її пошкодження, завершальний момент онтогенезу. Смерть клітини виникає внаслідок дії ішемії, інфекції, інтоксикації, імунних реакцій. Розрізняють два типи смерті клітини - апоптоз і некроз. Апоптоз - це генетично запрограмована смерть клітини у живому організмі, який виникає за певних умов генетичної перебудови і вирізняється від некрозу - за поширенням, генетичними, біохімічними, морфологічними і клінічними проявом. Апоптоз відповідальний за численні фізіологічні й патологічні процеси в організмі. Некроз - вельми часто поширений тип смерті клітини.

Пошкодженням піддаються не тільки клітини, а й субклітинні структури, міжклітинна речовина, тканини й органи.

В патології пошкодження прийнято ще називати альтерацією (лат. alteratioвід alterare змінювати) або деструкцією (лат. destructio від destructure розрушати), тобто зміни структури клітин, тканин і органів, що супроводжуються порушенням їх життєдіяльності.

Пошкодження (альтерацію) здатні спричинювати найрізноманітніші причини, а саме:

1. Гіпоксія - винятково важливий і поширений чинник пошкодження і смерті клітини. Гіпоксія розвивається: 1) при порушенні кровотоку, який виникає при тромбозі, атеросклерозі; 2) при неадекватній оксигенізації і 3) при зниженні здатності крові до транспортування кисню, наприклад, при анемії і отруєннях СО₂.

2. Фізичні чинники - механічні травми, зниження або підвищення температури оточуючого середовища, електричний струм, коливання атмосферного тиску, радіація, іонізуюче опромінення тощо.

3. Хімічні чинники і ліки - кислоти, солі, кухонна сіль в підвищеній кислотності, кисень у високих концентраціях, отрути (арсен, солі ртуті, ціаніди), гербіциди, інсектициди, пил, високі дози ліків тощо.

4. Інфекційні чинники (агенти) - віруси, бактерії, рикетсії, мікоплазми, гриби, найпростіші, гельмінти.

5. Імунні реакції. Хоча імунна система забезпечує захист організму від дії генетично чужорідного, проте імунні реакції можуть стати причиною смерті клітин. Розвиток імунопатологічних процесів лежить в основі аутоімунних хвороб.

6. Генетичні порушення виникають при ензимопатіях.

7. Дисбаланс живлення - часті випадки пошкодження клітин.

Дія причин може бути безпосередня і опосередкована (через гуморальний і рефлекторний вплив).

Пошкодження має різноманітний морфологічний вираз на клітинному, тканинному і органному рівнях. На клітинному рівні пошкодження має найрізноманітніші ультраструктурні зміни клітини, що складає зміст великого розділу загальної патології - патологія клітини. На тканинному рівні пошкодження представлені двома процесами - дистрофією і некрозом, які нерідко є послідовними стадіями альтерації.

Серед механізмів виникнення тканинних дистрофій розрізняють клітинні і позаклітинні. Клітинні механізми забезпечуються структурною організацією клітини та її ауторегуляцією. Життєдіяльність клітини забезпечується „навколишнім середовищем” і регулюється за допомогою низки систем організму, - транспортною (кров, лімфа, мікроциркуляторне русло) та інтегративною (нейрогуморального, нейроендокриного) системами її регуляції.