Порушення обмiну лiпiдогенних пiгментiв

До жиро-бiлкових пiгментiв належать лiпофусцин, пiгмент недостатностi вiтамiну Е, цероїд i лiпохроми. Оскiльки першi три зазначенi пiгменти є iдентичними за своїми фiзико-хiмiчними й бiологiчними властивостями, тому їх вважають рiзновидностями одного пiгменту – лiпофусцину. Рiзниця мiж ними полягає в тому, що лiпофусцин i пiгмент недостатностi вiтамiну Е виявляються в паренхiматозних, а цероїд – у мезенхiмних клiтинах.

Лiпофусцин– це глiколiпопротеїд, який локалiзується в цитоплазмi клiтин у виглядi гранул золотисто-жовтого або коричневого кольору. Пiгмент суданофiльний, ШИК-додатнiй, слабо розчинний в кислотах, лугах i органiчних розчинниках; вiд азотнокислого срiбла на вiдмiну вiд меланiну не чорнiє. Застарiлi погляди на лiпофусцин як на "пiгмент зношування", "пiгмент старiння" не мають пiдстав. У даний час вважають його нормальним компонентом клiтини, що бере активну участь в окислювальних процесах, особливо в умовах дефiциту кисню. Лiпофусцин утворюється в процесi автооксидацiї фосфолiпiдiв, i нагромадження його в клiтинах спостерiгають особливо часто при зниженнi активностi дихальних ферментiв i переважаннi процесiв глiколiзу. У тварин лiпофусцин виявляють у серцевiй, скелетнiй i гладкiй м'язових тканинах, печiнцi, нирках, надниркових залозах, нервових клiтинах, сiм'яних пухирцях i сiм'яниках.

Порушення обмiну лiпофусцину проявляється збiльшенням його в клiтинах, що супроводжується бурим забарвленням органа й визначається термiном лiпофусциноз. Лiпофусциноз може бути спадковим або набутим. Набутий лiпофусциноз спостерiгають при захворюваннях, що супроводжуються виснаженням, при атрофiї паренхiматозних органiв, у тому числi й при старiннi (бура атрофiя мiокарда, печiнки), при пiдвищеному функцiональному навантаженнi (лiпофусциноз мiокарда при вадах серця), у високопродуктивних корiв при вуглеводнобiлковiй недостатностi.

Лiпохроми– пiгменти жовтого кольору, що мiстять жири, в яких розчиненi забарвлені вуглеводи – каротиноїди. Лiпохроми розчиннi в жиророзчинниках, пiд дiєю сiрчаної й азотної кислот вони забарвлюються в синiй або синьо-фiалковий колiр; в ультрафiолетових променях дають зелену флюоресценцiю, пiд дiєю алкоголю випадають у кристали. Лiпохроми забарвлюють у жовтий колiр жири, сироватку кровi, наднирковi залози, жовтi тiла яєчникiв (лютеїн теж вiдноситься до лiпохромiв).

Надмiрне нагромадження лiпохромiв спостерiгають при атрофiї жирової тканини в старих та виснажених тварин, унаслiдок чого залишки жиру набувають iнтенсивно жовтого кольору. Лiпохроми зафарбовують у жовтий колiр лiпоми (пухлини з жирової тканини), атероматознi бляшки на внутрiшнiй оболонцi артерiй при атеросклерозi, ксантомнi клiтини (мiстять холестерин), а також жирову клiтковину, шкiру й кiстяк при цукровому дiабетi.

В органiзм тварин iз зовнiшнього середовища нерідко потрапляють рiзнi забарвленi речовини, якi надають органам своєрiдне забарвлення – виникає екзогенна пігментація. Вона спостерiгається переважно в легенях і регiонарних лiмфатичних вузлах. Нагромадження в легенях стороннiх частинок називаєтьсяпневмоконiозом(лат.pneumon– легенi,conia – пил). У легенi пилинки попадають при довготривалому перебуваннi тварин у мiсцях iз забрудненим повiтрям.

У кiмнатних собак, рiдше в коней та iнших тварин спостерiгається вiдкладання в легенях вугляного пилу, що називається антракозом. Легенi при антракозi набувають дифузне або строкате брудно-сiре забарвлення. Мiкроскопiчно вугільні частинки виявляють у макрофагах, альвеолярному епiтелiї, бiля кровоносних судин i бронхiв, у мiжчасточковiй сполучнiй тканинi. Вони по лiмфатичних судинах потрапляють у бронхiальнi й середостiннi лiмфатичнi вузли, рiдше в iншi органи (селезiнку, печiнку). Значне нагромадження вугільного пилу може супроводжуватися запальними процесами з наступним розростанням сполучної тканини й розвитком iндурацiї легень. У худоби часто спостерiгають антракоз мезентерiальних лiмфатичних вузлiв при згодовуваннi їм запиленого корму.

Вiдкладання в легенi кремнезему, глинозему, глибок кварцу називається силiкозом. При цьому в легенях утворюються силiкотичнi фiбрознi вузлики або може виникати дифузно-склеротична форма ураження органа.

При тривалому лiкуваннi тварин препаратами срiбла спостерiгається вiдкладання його в епiтелiї канальцiв нирок i мезангiумi судинних клубочкiв, а також у клiтинах гiстiоцитарно-макрофагальної системи печiнки й iнших органiв. При цьому органи й тканини набувають стально-сiрого забарвлення. Така екзогенна пiгментацiя називається аргiрозом. Татуювання тварин барвниками також вiдноситься до екзогенних пiгментацiй.