Стромально-судиннi жировi дистрофiї

Ця рiзновиднiсть лiпiдозiв виникає при порушеннi обмiну нейтральних жирiв у жировiй тканинi i порушеннi обмiну холестерину та його ефiрiв.

Порушення обмiну нейтральних жирiвпроявляються збiльшенням або зменшенням їх запасiв у жировiй тканинi; процес може бути загальним або мiсцеви.

Нейтральнi жири– це лабiльнi (резервнi) жири, кiлькiсть яких у жирових депо (пiдшкiрна клiтковина, брижа, сальник, епiкард, паранефрiй, кiстковий мозок) значно коливається i в нормi, що залежить вiд видових i порiдних особливостей тварин, вiд умов годiвлi та експлуатацiї їх. Депонований в жирових клітинах (адипоцити) жир метаболiзує пiд дiєю лiпотропних гормонiв (адреналiн, iнсулiн) i тканинного ферменту лiпази, який розщеплює триглiцериди до глiцерину й жирних кислот. Останнi зв'язуються з альбумiном кровi й транспортуються до iнших тканин, яким потрiбнi поживнi речовини.

Загальне ожирiнняхарактеризується значним збiльшенням кiлькостi нейтральних жирiв у жирових депо й вiдкладанням їх у стромi рiзних органiв.

Причини загального ожирiння рiзноманiтнi. Часто-густо воно спостерiгається при iнтенсивнiй годiвлi тварин, особливо у свиней, овець, собак i птицi (алiментарне ожирiння). Сприяючим фактором є недостатня рухливiсть, що супроводжується зниженням окисних процесiв в органiзмi. Крiм того, причиною загального ожирiння може бути порушення функцiї ендокринних залоз (гiпофiзарне ожирiння, кастрацiя) i хвороби, що супроводжуються загальним порушенням обмiнних процесiв.

Особливе клiнiчне значення має ожирiння серця. Жир нагромаджується спочатку пiд епiкардом, оточуючи серце у виглядi суцiльного футляра, а пiзнiше вiдкладання його спостерiгається i в стромi мiокарда, що супроводжується атрофiєю м'язових волокон. На поверхнi розрiзу пiд епiкардом i помiж роз'єднаними м'язовими волокнами виявляють жовтувато-бiлi смужки або більші за розмірами ділянки замiщення мiокарда жировою тканиною. У результатi такого надмiрного розростання жирової тканини розвивається серцева недостатнiсть (задуха, застiй кровi, набряки) або може настати розрив серця.

Ожирiння iнших органiв (печiнка, пiдшлункова залоза та iн.) також характеризується розростанням жирової тканини в стромi i атрофiєю паренхiматозних структур.

Загальне ожирiння в принципi зворотнiй процес, якщо не настали тяжкi змiни паренхiматозних елементiв органа.

Мiсцевенадмiрне вiдкладання жиру –лiпоматозспостерiгається на місці атрофованих або видалених органiв i тканин. Такевакатне ожирiння(жирове замiщення) виявляють при атрофiї нирки, лiмфатичних вузлiв, окремих дiлянок скелетної мускулатури, а у фiзiологiчних умовах – тимуса.

Виснаження (кахексiя, маразм) характеризується загальним зменшенням кiлькостi жиру в жировiй тканинi. При цьому зменшення жиру супроводжується просочуванням тканини серозною рiдиною(серозна атрофiя жиру)або виникає ослизнення жирової тканини і вона набуває драглистого вигляду(слизова дистрофiя жиру). Для дiагностики кахексiї особливе значення має серозна атрофiя жиру епiкарда, оскiльки цей жир витрачається в останню чергу. Пiд мiкроскопом виявляють зморщенi жировi клiтини, а мiж ними нагромадження серозної рiдини або слизової речовини.

У старих і худих тварин, особливо в худоби й коней, жирова тканина ущiльнюється за рахунок розростання сполучної тканини, а в результатi пiдвищеної концентрацiї лiпохромiв, забарвлюється в темно-жовтий колiр.

Причинами виснаження можуть бути: голодування (алiментарна кахексiя), надмiрна експлуатацiя тварин, рiзноманiтнi хронiчнi iнфекцiйнi й незаразнi хвороби, iнвазiї (напр., туберкульоз, гастроентерити, опухи, гормональнi розлади, гельмiнтози та iн.).

Функцiональне значення i кiнець виснаження залежать вiд причини, можливостi її усунення й вiд глибини патоморфологiчних змiн.

Мiсцевезменшення кiлькостi жиру в жировiй тканинi називаєтьсялiподистрофiєю. Спостерiгається вона при деяких ендокринних захворюваннях та лiпогранульоматозi (запальнi вогнища в мiсцях розпаду адипоцитiв у пiдшкiрнiй жировiй тканинi, що виникають при травмах i деяких iнфекцiйних хворобах).

Порушення обмiну холестерину та його ефiрiвє одним з основних чинникiв, що визначають розвиток атеросклерозу.

Атеросклероз(гр.athere– кашка isklerosis – ущiльнення) – хронiчне захворювання, що характеризується вогнищевою iнфiльтрацiєю iнтими артерiй лiпiдами (холестерином i його ефiрами в людей, а в тварин переважно нейтральними жирами) та бiлками, а також розростанням сполучної тканини.

У даний час атеросклероз у людей вважають полiетiологiчним захворюванням. У його морфогенезi видiляють декiлька стадiй: долiпiдну(мукоїдне й фiбриноїдне набухання iнтими),лiпiдоз(вогнищева iнфiльтрацiя iнтими холестерином, β-лiпопротеїдами, бiлками),лiпосклероз(розростання сполучнотканинних елементiв iнтими в дiлянках вiдкладання й розпаду лiпiдiв),атероматоз(розпад лiпiдних мас i утворення вогнищ жиробiлкового детриту), утворенняатероматозних виразок, атерокальциноз. Атеросклероз часто супроводжується рiзними тяжкими наслiдками: кровотечею, тромбозом, тромбоемболiєю, аневризмами, iнфарктами тощо.