Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії

Метод феноменології або ейдетичного аналізу. Засновник цього методу німецький філософ Е. Гуссерль не вважав феноменологію методом, але певним філософським світобаченням, проте найчастіше феноменологія розумілась і використовувалась саме як метод.

За Е. Гуссерлем, феноменологія - це феноменологічна дескрипція, тобто ретельне описування того, що і як ми маємо у свідомості.

Сутність феноменологічного методу

-^ визнання того, що людина завжди та всюди має справу лише із феноменами;

-^- хоча традиційно феномен розуміється як з 'явлення, проте насправді він не являє нічого, окрім себе самого, тобто весь зміст феномену поданий у ньому самому;

-^ феномен не молена поділити на матеріальне та духовне, він є надане, те, що є в нашому сприйнятті;

■^ у феномені важливо розрізняти інтенціональне переживання та інтенціональний предмет: інтенціональне переживання - це чуттєве, тобто червоне, овальне, приємне та ін., а інтенціональний предмет - це центр, фокус переживань та їх носій;

■^ переживання мінливі, нюансовані, а інтенціональний предмет являє собою граничну межу, до якої може бути віднесене все, що переживається; поза предметом переживання втрачають зміст та навіть не ідентифікуються;

•^ через це предметність свідомості постає у ідеалізованих вимірах, тобто стабільною, незмінною;

Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії 381

р- феноменології "^ логічного аналізу

■^ категорайіьного аналізу

^" діалектики

системно- структурного аналізу

герменевтики

транцендентальної аналітики Інтенціональне переживання Е.Гуссерль називав "ноезою", а предметне ядро інтенціонального сприйняття "смислом" або "поемою"; взяте цілісно воно утворює образ сутності певного феномену, тобто "ейдос" (у платоні-вському смислі). "Ейдетичний аналіз" феномена, таким чином, передбачає окреслення смислового ядра у будь-якому нашому сприйнято. Відповідно, феноменологічний метод передбачає проведення аналізу того, що і як постає в людській свідомості при, наприклад, сприйнятті певних суспільних, мистецьких, культурних або політичних явищ. Звідси і випливає широке застосування феноменології у різних напрямах філософії та у різних філософських науках (соціології, естетиці, політології, культурології). Сам Е. Гуссерль наполягав на тому, що застосування його філософії допоможе кожній галузі пізнання знайти остаточні, а тому й вічні предметні окреслення своїх об'єктів, і, отже, перейти від проблематичного пізнання до надійного, незмінного та продуктивного. Застосування феноменології у філософії повинно було би перевести філософію із стану дискутування та непевності у стан справжньої (за Е. Гуссерлем, "строго'Г) науки. Проте реальне застосування феноменології сприяло лише більш точному та усвідомленню аналізу духовних процесів, у тому числі допомогло науці перейти від наївно натуралістичного розуміння свого предмету до його категоріальних окреслень, що й сприяло виникненню понять "фізична реальність", "хімічна реальність"', "соціальна реальність" та ін. Колишній учень Е.Гуссерля, німецький філософ М.Хай-деггер побачив в інтенціональному предметі свідчення неодмінної та неминучої присутність буття у будь-яких наших відношеннях до дійсності і поклав феноменологічну ейдетику в основу свого онтологічного вчення.

Методи логічного аналізу. Ці методи застосовуються для дослідження текстів, висловлювань, суджень. Вони досить численні і можуть стосуватися як окремих понять, так і наукових теорій.

Основне в цих методах полягає у тому, що поняття, судження, тек-Wсти перевіряються за ступенем їх відповідності нормам логіки, тоб-Ф то таким нормам, які були виведені із самоспостережень людської думки та постали обов 'язковими задля того щоби остання була правильно вибудованою, не спотворювала свій зміст та ін.

Елементарні вимоги логіки були сформульовані ще Аристотелем - творцем першої теорії логіки, і вони зводились до трьох законів так званої формальної логіки, тобто логіки, спрямованої на дослідження форм думки. Ці вимоги передбачали, що в процесі розгортання думки: а) не можна губити або підміняти предмет думки (А-А); б) не можна про той же самий предмет висувати твердження, що взаємно виключають одне одного (або А, або не-А); в) коли ж про предмет висуваються протилежні твердження, то правиль-

382