- •Віктор Леонтійович Петрушенко Історія світової філософії. Фундаментальні проблеми філософії.
- •1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення.
- •1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія.
- •1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія.
- •1.4 Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва.
- •1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії.
- •2.1. Проблема “Схід-Захід” в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування
- •2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
- •2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.
- •3.1.Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
- •3.2. Розвиток ідей у натурфілософських ("фізичних") школах Стародавньої Греції
- •3.3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії
- •3.4. Завершальний цикл розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники
- •4.1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя
- •1. Політеїзм (багатобожжя).
- •4.2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя
- •4.3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії
- •5.1.Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби
- •5.2. Провідні напрями ренесансного філософствування:
- •5.3. Філософські ідеї пізнього Відродження.
- •6.1. Панорама соціо-культурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.
- •6.2. Методологічні пошуки ф.Бекона та р.Декарта
- •6.3. Теорія пізнання т.Г.Гоббса та Дж.Локка. Скептицизм п.Бейля та д.Юма, сенсуалістські максими Дж.Берклі.
- •6.4. Б.Спіноза та г.Лейбніц – тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.
- •6.5. Б. Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі
- •7.1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії
- •7.2.Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії. Основні ідеї і. Канта
- •7.3. Філософські ідеї й.Г.Фіхте та ф.В.Й.Шеллінґа
- •7.4. Філософія Геґеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.
- •7.5. Антропологічний принцип філософії л.Фейєрбаха
- •8.1. Зміна парадигми філософського мислення у XIX — на поч. XX ст.
- •8.2. Вихідні ідеї філософії а.Шопенгауера та с.К'єркегора
- •8.3. Ідеї розроблення "наукової філософії" у європейській філософії XIX ст.
- •8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя"
- •9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у хх ст.
- •9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії хХст.
- •9.4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії хх ст.
- •9.5. Релігійна філософія хх ст.
- •9.6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Тема 11
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 12
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 13
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 14
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 15
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософ/у
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 16
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії 381
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії'
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології' в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 17
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 18
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії'
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 19
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 20
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
Тема 19. Соціальна філософія
людина - основне,
суспільство - похідне, другорядне
людина і суспільство єдиної сутності.
різні виявлення
^В загальному плані можна окреслити такі основні моменти співвідношення людини і суспільства: а) людина перебуває на першому плані, а суспільство розглядається в якості другорядного; б) людина і суспільство оцінюються як сутності однієї якості, даної лише в різних виявленнях; в) суспільство постає найпершою силою та цінністю, а людина постає як його агент чи одиниця.
Надмірне піднесення окремої людини над суспільством може приводити до культивування індивідуалізму, егоїзму; коли ж ця окрема людина займає особливе становище в суспільстві, то подібна ситуація загрожує вилитися у вождизм або культ особи. І хоча Г.Гегель колись писав про те, що монархія
засвідчує нам, що в суспільстві поважають хоча би одну особу, явище вождизму з усіх форм найпершого та переважного культивування окремої людини постає найбільш нестерпним та принизливим для людини. З одного боку, воно веде до розбещення тих,
хто керує суспільством, бо вони звикають до безконтрольних дій, невиправданого поклоніння, плазування перед "першою особою", яка, в свою чергу, втрачає почуття міри і дає волю проявитися відвертим вадам своєї натури. Все це приводить до поступової деградації верхівки суспільства. Але така ситуація пригнічує гідність і членів суспільства, оскільки ставить їх в залежність від примх та сваволі можновладців, привчає в життєдіяльності покладатися не на тверезий розум та нормальне людське почуття, а на хитрування, приховування справжніх мотивів своїх дій. Коли намагаються повністю підпорядкувати людину суспільству та соціальній організації життя, виникають різні форми тоталітарного суспільства, тобто суспільства, в якому діють єдині для всіх членів суспільства стандарти життя та поведінки, що не рахуються із людиною, а намагаються зробити її лише деталлю соціального організму (від лат. "тоталіс" - повнота, цілісність).
Тоталітаризм може бути більше або менше регламентованим і набувати вигляду репресивних політичних режимів, де практикується соціальний терор, (на зразок фашизму або так званого казармового комунізму), або ж
•*■»
а
%
а
^
$
58
ч
«с
*
£
%
4J
%
•С
^
.4
5
«
©
О
г
^
^
^
•*■»
3D
<£
***
є
О
основне - суспільство, а людина є його одиницею різних варіантів бюрократичних соціальних систем, де владні структури фактично узурпують владу, привласнюючи певні суспільні функції (деякі держави Африки, Південної Америки, Азії).
Яку із розглянутих ситуацій співвідношення людини та суспільства можна вважати найбільш виправданою? Слід зауважити, що в ситуаціях, коли з приводу єдиної проблему виникають альтернативні підходи, вирішення полягає у тому, щоби з'ясувати, де і як діє кожна із альтернативних сторін, адже вони тому і приходять у зіткнення, що сходяться на єдиній території, проте кожна займає тут власний простір. Людина дійсно не може бути людиною поза суспільством, оскільки:
■^ лише суспільство здатне накопичувати, зберігати та передавати від покоління до покоління, від людини до людини те, що здобуте як спільним, так і індивідуальним досвідом життєдіяльності;
■:► лише в суспільстві можуть виявитися і набути загальної значущості індивідуальні особливості та здібності людини;
-^ лише суспільство здатне розвивати різноманітну людську діяльність одночасно в різних напрямах;
■^ лише суспільство здатне ставити перед людиною цілі, завдання, сенси, що перевершують її індивідуальні потреби та бажання;
■^ лише суспільство може культивувати деякі надскладні види діяльності, такі, наприклад, як наука, промисловість, містобудівництво, військова справа, іригація, здійснення екологічних програм, тощо;
^ нарешті, лише в суспільстві виробляються засоби людської комунікації, знакові та символічні форми для передавання інтелектуального змісту, норми та стандарти людської поведінки.
З іншого боку, не варто забувати, що пізнає, страждає, відчуває, діє не якесь примарне та знеособлене суспільство, а жива людина, а тому все перераховане вище має свій сенс лише у відношенні до людини та тоді, коли є людина. Значить, реальним носієм суспільних процесів та здобутків постає людина, а суспільство виконує функцію людського середовища; ясно, що їх не можна відірвати одне від одного так само, як не можна відірвати рибу від водної стихії.
Історично відбулося так, що на ранніх стадіях розвитку суспільства навіть при безумовній значущості окремих осіб, вирішаль-
468