- •Віктор Леонтійович Петрушенко Історія світової філософії. Фундаментальні проблеми філософії.
- •1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення.
- •1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія.
- •1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія.
- •1.4 Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва.
- •1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії.
- •2.1. Проблема “Схід-Захід” в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування
- •2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
- •2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.
- •3.1.Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
- •3.2. Розвиток ідей у натурфілософських ("фізичних") школах Стародавньої Греції
- •3.3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії
- •3.4. Завершальний цикл розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники
- •4.1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя
- •1. Політеїзм (багатобожжя).
- •4.2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя
- •4.3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії
- •5.1.Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби
- •5.2. Провідні напрями ренесансного філософствування:
- •5.3. Філософські ідеї пізнього Відродження.
- •6.1. Панорама соціо-культурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.
- •6.2. Методологічні пошуки ф.Бекона та р.Декарта
- •6.3. Теорія пізнання т.Г.Гоббса та Дж.Локка. Скептицизм п.Бейля та д.Юма, сенсуалістські максими Дж.Берклі.
- •6.4. Б.Спіноза та г.Лейбніц – тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.
- •6.5. Б. Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі
- •7.1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії
- •7.2.Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії. Основні ідеї і. Канта
- •7.3. Філософські ідеї й.Г.Фіхте та ф.В.Й.Шеллінґа
- •7.4. Філософія Геґеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.
- •7.5. Антропологічний принцип філософії л.Фейєрбаха
- •8.1. Зміна парадигми філософського мислення у XIX — на поч. XX ст.
- •8.2. Вихідні ідеї філософії а.Шопенгауера та с.К'єркегора
- •8.3. Ідеї розроблення "наукової філософії" у європейській філософії XIX ст.
- •8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя"
- •9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у хх ст.
- •9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії хХст.
- •9.4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії хх ст.
- •9.5. Релігійна філософія хх ст.
- •9.6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Тема 11
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •Тема 12
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема
- •Тема 13
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 13. Людина та її буття
- •Тема 14
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 14. Філософія особистості
- •Тема 15
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософ/у
- •Тема 15. Проблема пізнання у філософії
- •Тема 16
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії 381
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії'
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології' в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 16. Проблеми методології в сучасній філософії
- •Тема 17
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 17. Діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •Тема 18
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії'
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 18. Філософія історії
- •Тема 19
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 19. Соціальна філософія
- •Тема 20
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
- •Тема 20. Культура та цивілізація
Тема 19. Соціальна філософія
Який сенс може мати таке обернення природно-космічного процесу на свої попередні виявлення? Виведення будь-яких форм сущого на свою граничну межу дає можливість людині здобувати для свого життя не випадкові чи умовні орієнтири, а надійні, суттєві системи відліку та оцінок дійсності (на межі буття та небуття). Та картина світу, яка відкривається перед людиною завдяки наявності подібних орієнтирів, постає тепер не чуттєво-речовою, а предметною, поділеною на роди, види, типи дійсності, а не просто на властивості чи ознаки. Такої картини дійсності окрім людини ніхто не здатний ні здобувати, ні фіксувати, ні розуміти: орел, наприклад, бачить краще за людину, проте він бачить речі не в їх родових чи типологізуючих класифікаціях, а лише у тих їх властивостях, які йому дозволяє сприймати будова його організму.
♦Отже, дослідження соціальності засвідчує, що людина не може пізнавати та перетворювати світ поза тим, щоб у чомусь не наслідувати та продовжувати світову космічну еволюцію; у цьому сенсі до певної міри людина є створенням природи. Але, з іншого боку, людина не може цього здійснювати і поза тим, щоб створювати те, що у межах природної еволюції постає неможливим: вона виводить предмети діяльності і пізнання на рівень фундаментальних, всезагальних характеристик буття.
Соціальне орієнтує нас в дійсності принципово іншим, не природно-біологічним способом, але, водночас, соціальне постає як система обмежень, регламентацій, вимог та заборон, не існуючих в природі в наочному вигляді.
♦Соціальне є там, де є можливість і прагнення на основі сталих, всезагальних класифікацій, визначити межі реального та доцільного функціонування явищ, речей та процесів, що потрапляють в сферу людської життєдіяльності.
Це значить, що набуття речами соціальних якостей передбачає їх цільове функціонування, тобто їх спрямування до виконання певної функції шляхом обмежень та контролю. Якщо у відношенні до природних речей та процесів ми в дуже обмежених рамках можемо застосовувати запитання "Задля чого?", то у відношенні до соціальних явищ та процесів таке запитання, навпаки, є доречним. Тому будь-яка соціальність передбачає технологізацію, впо- рядкування та навіть ритуалізацію людських дій: в останньому випадку людина просто засвідчує свою готовність діяти у певному соціальному режимі або статусі.
^ . л . . Отже, соціальні і
^ перетворені природні якості; . \~
якості набувають ре-^ природні процесії виведені на межі за- альності лише в
гальних визначень та типологій; тл
людській, певним чи-
^ тип впорядкування та функціонування ном організованій та явищ та процесів, що перебачає їх цільо- регламентованій ве призначення; . • ~
діяльності. За
^ норми, стандарти та обмеженння у змістом вони завжди новому функціонуванні перетвореного постають свідченням природнього;
наявності певних
^ те, що сприймаєпшятааянюються тільки предметних орієн-свідомктю, здатною до узагальнення; таиій людини бачен-
^реалізуюються у системі людської ням у дійсності того, життєдіяльності. що не лежить на її
поверхні, а саме -граничних меж та визначень природних речей.
JСоціальне - це виборена у природи територія людського.
Нас так цікавлять здобутки давніх часів та цивілізацій тому, що вони демонструють нам зразки якогось іншого типу людськості, відкривають якісь нові можливості людини.
Оскільки соціальне виявляє та прокреслює на тлі сущого предметні грані дійсності, остільки воно постає не просто людським, а вселюдським, тобто будь-яка людина, будь-яких часів та народів здатна сприйняти ці грані, ввести їх в свою діяльність та орієнтуватись на них.
?
Тому соціальне передбачає продукування та закріплення всезагаль-них взірців (парадигм) людського способу буття, щоправда, завжди за якихось конкретних обставин, з певними конкретно наданими природними можливостями та умовами, на певному рівні людських вмінь, знань, досягнень.
Звідси також постає зрозумілим, чому соціальні процеси завжди сповнені певної боротьби, протистоянь, внутрішньої напруги та конфліктів: різні люди по-різному розуміють, як саме, із
456