Тема 19

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

Лише в людях людина може знайти сховище. І той, хто хоче здаватися собі самотнім або анархістом, насправді - людина, яка палає бажанням, щоби її побачили інші.

Альбер Камю

Життєвий світ не є моїм приватним. До нього належать і інші, не лише як тіла та об'єкти мого досвіду, але як інші Я, тобто суб'єктивності, наділені такою ж активністю, як і я.

Альфред Шюц

Суспільство володіє об'єктивною фактичністю. І суспільство, по суті, створюється завдяки діяльності індивідів, що мають суб 'єктивні значення. Саме подвійна природа суспільства в термінах об'єктивної фактичності та суб 'єктивних значень надає йому характеру "себе продукуючої реальності ".

Пітер Бергер, Томас Лукман

Соціальна філософія покликана надати людині орієнтирів щодо її життя в суспільстві та взаємин із іншими людьми. Соціальні явища та процеси володіють особливими якостями, які не можна звести до природних, біологічних або психологічних; вступаючи в соціальну систему зв 'язків, природні речі та процеси набувають нового типу впорядкування та функціонування: вони мають тепер цыьове призначення, а в цілому своїм способом соціального функціонування окреслюють існуючу в певному суспільстві систему норм дії, цільових та смислових орієнтирів, мотивів поведінки. Людина, що народжується та входить в суспільне життя, проходить через процес соціалізації, набуває соціальних якостей, що й спричиняє необхідність усвідомлень сутності соціальних процесів.

суттєво^

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

а н се

я

% на чому базуються та як виникають соціальні якості речей та процесів дійсності;

Ъ що таке суспільство і в чому полягають його основні функції;

*t> з яких елементів складається суспільство як цілісна системи, що забезпечує соціальне життя людства;

"3> чому духовне життя суспільства постає його найскладнішою, але й найважливішою складовою.

^ виділяти спільне та відмінне у природних та соціальних процесах;

&* аналізувати реальні процеси суспільного життя з допомогою знань про складові духовного життя суспільства;

^ окреслювати аспекти взаємних впливів людини та суспільства у функціонуванні суспільних процесів.

♦ що привносить соціалізація в природні процеси, в тому в числі - як вона змінює людину;

s♦ наскільки складними постають процеси взаємодії сусп-^» ільства та природи і чому людина не може прагнути

2 панувати над природою;

чому соціальні якості невід'ємні від духовних процесів

суспільного життя;

і

со

450

Тема 19. Соціальна філософія

О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

19. 1. Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей.

19.2. Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи.

19.3. Суспільство як система. Основні сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок.

19.4. Людина і суспільство: основні аспекти співвідношення.

К^Т^ КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА -■ сукупність процесів, станів та рівнів інтелектуальної діяльності певного суспільства, що продукує духовні цінності та задовольняє духовні потреби людей.

* ІДЕОЛОГІЯ- складова теоретичного рівня духовного життя суспільства, що має практичне спрямування, що покликана створювати програми соціальних дій та організовувати їх реалізацію. Ідеологія розробляється теоретииками-ідеологами та суспільними і політичними діячами, існує у вигляді концепцій, програм, закликів, гасел та ін.

* ПРИРОДА - в первинному значенні - та самовладна основа будь-яких явищ та процесів, що володіє здатністю довільного зростання та визначення похідних від неї процесів; в соціальній філософії-такий хід реальних процесів дійсності, що відбувається стихійно, через пряме поєднання причин та наслідків та без заздалегідь спланованих результатів.

& СОЦІАЛЬНІ ЯКОСТІ-такі якості природних речей, яких вони набувають, проходячи через перетворюючу людську діяльність (нові форми, нове впорядкування, новий тип функціонування) та завдяки яким природні речі отримують цільового призначення та здатності функціонувати в межах певного суспільства.

* СОЦІУМ термін, що позначає особливий тип процесів дійсності; тут наголошується на якісній відмінності соціальних процесів від усіляких інших та підкреслюється їх внутрішня цілісність, особливий, притаманний їм тип внутрішньої детермінації всіх явищ та процесів; інколи терміном "соціум"позначають історично, культурно або етнічно особливий тип суспільства.

* СУСПІЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ~ дотеоретичнийрівень функціонування духовного життя суспільства, що являє собою сукупність соціальних почуттів, стихійно вироблених стандартів буденного мислення, норм виразу духовних станів, емоцій, духовних традицій, тощо.

* СУСПІЛЬСТВО - сукупність людей, що здійснює процеси спільної життєдіяльності та здатна; а) зберігати життя людей; б) зберігати та підтримувати функціонування певного типу соціальної організації життя; в) продукувати духовні норми, цінності та орієнтири людського життя.

19.1. Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей

В попередніх темах ми неодноразово використовували терміни "соціальне", "соціалізація" та деякі інші, що знаходяться в цьому ж ряді і пов'язані із соціальністю. ЪОдне із найперших завдань соціальної філософії полягає у проясненні самої сутності соціального, тобто у проясненні того: а) з чим взаємодіє та співвідноситься соціальне; б) чим воно відрізняється від не-соціального та несоціалізованого; в) які характеристики йому притаманні та як вони реально діють і виявляються.

Сучасні соціологічні та філософські дослідження дозволяють виділити кілька пануючих підходів у тлумаченні соціального (соціальних процесів та соціальних якостей):

о

U

о

SЛ

ч

ее

я о

О

*£

S<и

Т

ее

н

S

п о

я

с

*ї

03

о

SW

о

U

^субстратно-редуктивний підхід, згідно із яким в основі соціальності лежать генетичні, біохімічні чи якісь інші матеріально-речові субстрати, тобто цей підхід намагається звести соціальне до чогось простішого, доступного для вивчення та матераільно-речового (Ф.Кріс, Ж.Моно, Е.Уілсон та ін.);

■*інтерактивний підхід, згідно із яким суспільні зв'язки зумовлені взаємними діями індивідів, включених у загальну систему діяльності, тобто соціальність - це сукупність певних міжіндивідуальних взаємодій (Дж.Мід, Дж.Хоманс та ін.);

■Эструктурно-функціональний підхід, що пов'язує соціальність із певною сукупністю створених суспільством закладів та інституцій, функціонуючих у взаємних зв'язках та забезпечуючих цілісність соціального процесу (Р.Мертон та ін.);

тЬменталітетно-трансцендентальний підхід, що намагається покласти в основу соціальних явищ та процесів деякі вищі або абсолютні цінності, нормативи, взірці, сенси, наприклад релігійно-культового плану (М.Вебер, В.Дільтей, М.Шелер та ін.);

•Ьдіяльнісний підхід, що панував у марксистських дослідженнях виводив, на перший план, співвідношення процесів опредметнення та роз-предметнення, тобто вважалось, що специфікою людських стосунків є те, що вони опосередковані речами, які постають продуктами людської перетворюючої діяльності.

Велика різноманітність розглянутих підходів вимагає ретельного осмислення природи соціального та фіксації деяких положень, що заслуговують довіри.

По-перше, ми не знаємо ніяких інших варіантів виявлення та дії соціального, окрім його функціонування на основі природного. Людина, суспільство, суспільна історія виникають на грунті та в осередді природи; поза природними процесами ми не знахо-

452