- •1. Теорія цивілізацій і проблеми сучасної методології історичного пізнання
- •5. Формаційний підхід до аналізу історичного процесу.
- •2. Лінійна схема пояснення історико-цивілізаційного процесу.
- •3. Циклічна схема пояснення історико-цивілізаційного процесу.
- •4. Цивілізаційний підхід до аналізу історичного процесу.
- •6. Ранньомодерна історія. Модерне і традиційне суспільство
- •7. Основні напрямки в теорії націй і націоналізму.
- •9. Європейська цивілізація в 16 ст. Й початок «нового часу».
- •10. Відродження й революція в європейському світогляді.
- •11. Нідерландська буржуазна революція.
- •18. Міжнародні відносини: від Вестфальского миру до Великої французької революції.
- •12. Англійська буржуазна революція.
- •28. Основні напрямки соціально-політичного розвитку західної цивілізації в др. Пол. 19 ст.
- •13. Реформація в Європі. Основні положення вчень м. Лютера і ж. Кальвіна.
- •14. Контрреформація в Європі.
- •15. Основні напрямки соціально-політичного розвитку західної цивілізації в 17-18 ст.
- •16. Європейське Просвітництво.
- •17. Абсолютизм як історичний феномен. Абсолютна монархія Людовика XIV.
- •19. Причини та передумови вфр та старий режим Франції до 1789 року:Передумови революції:
- •20. Хронологія і періодизація Великої французької революції. Особливості та характеристика кожного періоду.
- •21. Колоніальний період сша:
- •22. Війна за незалежність і утворення сша.
- •23. Становлення й розвиток Віденської системи міжнародних відносин (19 ст.)
- •24. Весна народів 1848-1849 рр.
- •25. О. Бісмарк і об’єднання Німеччини. Імперська конституція 1871 р.
- •Об’єднання Італії.
- •27. Громадянська війна в сша.
- •29. Основні ідеологічні концепції індустріального суспільства.
- •30. Провідні держави Західної Європи й Північної Америки на рубежі століть: основні тенденції розвитку (кінець 19 – початок 20 ст.)
- •1. Теорія цивілізацій і проблеми сучасної методології історичного пізнання
Об’єднання Італії.
Рісорджименто – назва національно-визвольного руху в Італії.
Війна Сардинського королівства та союзної Франції проти Австрії розпочалася у квітні 1859 р. Союзники заволоділи Ломбардією, розбили австрійську армію під Сольферіно. В Італії вибухнули революції, повсталі вимагали об'єднання із Сардинським королівством.
На допомогу повсталим з Північної Італії вирушила тисяча добровольців - "червоносорочечників" - на чолі з Дж. Гарібальді. У травні 1860 р. вони висадилися на о. Сицилія. Після цього загони, що зросли до 24 тис. осіб, підтримані місцевим населенням, переправилися на південь Апеннінського півострова і вступили до Неаполя. Після битви 1 жовтня 1860 р. і плебісциту (всенародного голосування) владу Бурбонів у державі було повалено, а Неаполітанське королівство об'єднано з Сардинським.
У квітні 1861 р. було проголошено утворення Італійського королівства (22 млн жителів) - головне завдання Рисорджименто (так називали рух італійців за національне визволення) було вирішено. Італія стала конституційною монархією з високим майновим цензом (тільки 2,5 % населення мали виборче право). У 1862 р. Гарібальді здійснив похід у Папську область з метою приєднання її до Італії, але зазнав поразки. У 1866 р. до Італії приєднано Венецію (після поразки Австрії у війні з Пруссією), а в 1870 р. - останню італійську територію - Папську область (після франко-прусської війни).
3 1871 р. столицею Італії стало місто Рим.
Назва течії |
Представники |
Мета |
Шлях до мети |
Революційно-демократична |
Джузеппе Гарібальді, Дж. Мадзіні |
Створення національної держави, шляхом повстань, революції і боротьби проти окупантів та примусове приєднання королівств, у разі їхньої відмови. |
Створення загонів «червоносорочечників», створення організації «Молода Італія», підпільна пропаганда ідей боротьби |
Ліберально-поміркована |
Каміло Кавур, Віктор Мануїл ІІ |
Створення національної італійської держави шляхом поступового мирного об’єднання з іншими королівствами під проводом П’ємонту. |
Реформи Каміло Кавура, його зовнішня політика, спирання на дипломатію та принцип націоналізму |
27. Громадянська війна в сша.
Передумови:
• Формуванню внутрішнього ринку та інтересам підприємців Півночі перешкоджало те, що плантатори Півдня постачали бавовну на європейський ринок і купували там більшість машин і обладнання
• Екстенсивний шлях розвитку плантаційних господарств потребував залучення нових земель, що спонукало плантаторів до спроб поширити рабство на нові території на Заході
Причини:
• Загострення «незворотного конфлікту» між прихильниками рабства та його противниками
• Ускладнення економічних зв’язків між південними та північними колоніями
• Нерівномірність економічного розвитку регіонів, де індустріальній Півночі протистояв сільськогосподарський Південь
• Різнобічність у поглядах на зовнішню політику та орієнтація земель Півдня на дружбу та єдність з Англією, тоді як Північ була за власний розвиток
Привід:
• Обрання президентом США Авраама Лінкольна – представника новоствореної республіканської партії, яка виступала за інтереси Півночі та промисловців. До цього правили демократи всі ті роки – представники Півдня