Розділ 3. Принципи судової влади

здоров’я; б) порушення суддею присяги або вимог щодо несумісництва; в) набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно нього; г) припинення громадянства судді; д) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; е) подання суддею заяви про відставку або звільнення за власним бажанням.

_ Принцип професіоналізму суддів

Право здійснювати функції судової влади надано лише судцям, а у визначених законом випадках представникам народу - присяжним і народним засідателям. Суддею може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначений чи обраний на відповідну штатну посаду в одному із судів.

Стаття 51 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що судді здійснюють правосуддя на професійній основі, що передбачає, по-перше, певний освітньо-кваліфікаційний рівень судді і, по-друге, заборону займатися на професійній основі іншими видами діяльності, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності. Однак навіть ці види діяльності не повинні перешкоджати судді виконувати його основні професійні обов’язки.

В Україні передбачено достатньо складну процедуру добору суд­ дівських кадрів і механізм контролю за рівнем професійної придатнос­ ті (зокрема, інститут дисциплінарної відповідальності суддів, призна­ чення (обрання) на адміністративну посаду голови та заступників голо­ ви суду тощо).

Такий жорсткий кваліфікаційний добір кадрів і контроль за їх про­ фесійним рівнем притаманний саме судовій владі на відміну від ви­ конавчої і законодавчої. Це пов’язано з особливою роллю судової влади в суспільстві, специфічністю сфери її застосування.

§4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади

До функціональних принципів судової влади, які становлять основ­ ні засади провадження судової діяльності, належать: а) державна мова судочинства; б) гласність і відкритість судочинства; в) колегіальний

56

§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади

та одноособовий розгляд судових справ; г) участь народу в здійсненні судової влади; д) справляння судочинства на засадах рівності сторін; е) змагальність; ж) презумпція невинуватості; з) забезпечення обви­ нуваченому, підозрюваному, підсудному права на захист; и) право на оскарження судового рішення; і) обов’язковість судового рішення.

Принцип державної мови судочинства

Судочинство в Україні в більшості випадків здійснюється державною (українською) мовою. Це означає, що розгляд доказів, виступи сторін та інших учасників процесу, судові протоколи й рішення складаються укра­ їнською мовою. Водночас у судах поряд із державною можуть викорис­ товуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» у порядку, установленому процесуальним законом. Тобто у міс­ цях компактного проживання громадян іншої національності судочинство може здійснюватися також рідною мовою більшості населення даної місцевості, а у місцях компактного проживання декількох груп національ­ ностей, жодна з яких не становить більшості населення цієї місцевості, судочинство поряд із державною може здійснюватися мовою, прийнятною для населення даної місцевості. Це, у свою чергу, вимагає від судді воло­ діння державною мовою, а також мовою, якою здійснюється судочинство в тому суді, у який його призначено (обрано) на посаду.

Зазначений принцип передбачає також гарантії прав учасників судового процесу, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство. Зокрема, особам, які беруть участь у розгляді справи і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право користу­ ватися рідною мовою - робити заяви, давати пояснення і свідчення, заявляти клопотання та ін. До зазначених осіб належать: підсудний, потерпілий, їхні законні представники, цивільні позивач і відповідач, їхні представники - у кримінальних справах; у господарських справах - сторони, треті особи, заінтересовані особи та їхні представники.

Особам, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, за­ безпечується: 1) право на ознайомлення з усіма матеріалами справи й участь у судових засіданнях через перекладача; 2) право виступати в суді рідною мовою; 3) слідчі й судові документи вручаються особам, які беруть участь у справі, за їх вимогою, а обвинуваченому - у будьякому випадку в письмовому перекладі його рідною або іншою мовою,

57

Розділ 3. Принципи судової влади

якою він володіє; 4) залучення до участі в судовому процесі перекла­ дача за рахунок держави (за винятком господарського судочинства, де витрати на це при задоволенні позову покладаються на відповідача, а при відмові в позові - на позивача).

Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Держав­ ного бюджету України.

Принцип гласності і відкритості судочинства

Зміст цього принципу полягає в забезпеченні кожній особі, справа якої розглядається в суді, права знати про результати її розгляду. А з на­ буттям чинності Законом України «Про доступ до судових рішень» зміст судових рішень, розміщений на офіційному веб-порталі судової влади, стає доступний кожному громадянину. Це сприятиме підвищенню від­ повідальності судді за прийняте ним рішення.

Розгляд справ у всіх судах України є відкритим. Слухання справи в закритому судовому засіданні припускається лише у випадках, уста­ новлених законом, з дотриманням при цьому всіх правил судочинства. Але навіть у цьому разі особі, стосовно якої розглядається справа в суді, гарантується право бути присутньою при проголошенні судового рі­ шення в її справі, а також отримання його копії.

Відкритий розгляд означає встановлений процесуальним законом по­ рядок розгляду справ у судах, при якому судові засідання проводяться відкрито з наданням реальної й рівної можливості громадянам, які цікав­ ляться справою, бути присутніми в залі, стежити за ходом судового роз­ гляду, конспектувати, стенографувати те, що відбувається, використову­ вати портативні аудіотехнічні пристрої (фото-, кінозйомка та відеозапис, а також транслювання судового засідання допускається лише за рішенням суду). Обмеження принципу відкритого розгляду судової справи можуть бути тільки легальні, тобто передбачені законом. Для кожного виду судо­ чинства існують спеціальні підстави таких обмежень.

Закрите судове засідання припускається лише за мотивованою ухвалою суду, де вказується, чи все судове засідання буде закритим чи тільки його частина (наприклад, допит окремих свідків, оголошення документа, експертного висновку тощо). При цьому вироки, ухвали

й постанови суду завжди оголошуються публічно. Слухання справи

узакритому судовому засіданні здійснюється з дотриманням усіх пра­ вил судочинства.

58

£ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади

_ _ Принцип колегіального й одноособового розгляду судових справ

Усуді першої інстанції справи розглядаються суддею одноособово,

ау випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів,

атакож за участю народних засідателів і присяжних. Суддя, який роз­ глядає справу одноособово, діє як суд. Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, усебічного й об’єктивного розгляду справ, постановления законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Склад суду встановлюється відповідно до вимог процесуального законодавства і залежить від інстанції, виду судочинства та складнос­ ті справи (наприклад, при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції склад суду залежить від тяжкості злочину, складності про­ вадження у справі, розміру покарання, яке може бути призначено, від згоди підсудного на розгляд справи тим чи іншим складом тощо).

Переважна кількість цивільних справ розглядається одноособово суддею. У деяких випадках ЦПК допускає колегіальний розгляд справ по суті у складі одного судді й двох народних засідателів. Розгляд справ у господарському суді у першій інстанції теж здійснюється одноособово. Однак залежно від категорії і складності справи її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. У такому ж складі слухаються в суді першої інстанції деякі адміністративні справи, зокрема ті, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхніх посадовців чи службовців, виборчої комісії (комісії з референдуму), її члена, а також справи, підсудні у пер­ шій інстанції Київському апеляційному адміністративному суду (це рі­ шення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії, її члена, окрім питання встановлення результатів виборів). Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої ін­ станції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше п’яти суддів (справи про встановлення Центральною виборчою комісією (далі - ЦВК) результатів виборів або всеукраїнського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, спра­ ви щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України).

Кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноосо­ бово, крім випадків, передбачених законом. Так, кримінальне прова­ дження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких перед­

59

Розділ 3. Принципи судової азиди

бачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів. Якщо ж розглядається кримінальна справа щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, то її розгляд здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох об­ винувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинува­ чених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.

У судах апеляційної та касаційної інстанції, у Верховному Суді України та Конституційному Суді України справи розглядаються лише колегією професійних суддів у складі не менше трьох суддів. Більший склад колегії суддів передбачено лише для розгляду справ у Вищому адміністративному суді України (касаційний перегляд справ здійсню­ ється колегією з п’яти суддів), Верховному Суді України (залежно від предмета розгляду справа розглядається колегією у складі не менше 8 або 32 професійних суддів) та Конституційному Суді України (справи розглядаються у складі не менше 12 суддів). Усі судді у складі колегії мають рівні з головуючим права, і судове рішення вважається прийня­ тим за умови, якщо за нього проголосувала більшість суддів.

Наприклад, колегіальний розгляд справ у Верховному Суді України здійснюється у двох формах: а) на засіданні судової палати Верховно­ го Суду України; б) на спільному засіданні всіх судових палат цього Суду. У разі перегляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального за­ кону, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, вона розглядається на засіданні відповідної судової палати Суду, а в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої ви­ знана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом - справа переглядається всім складом Верхов­ ного Суду України. У будь-якому разі засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше 2/3 суддів від складу Верховного Суду України або відповідної судової палати.

Персональний склад суду для розгляду конкретної справи у судах загальної юрисдикції визначається автоматизованою системою докумен­ тообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг. При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.

60

§4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади

——Принцип участі народу при здійсненні судової влади

Конституція України, установивши загальні положення судової влади, передбачила участь у її реалізації представників народу. Сут­ ність принципу участі народу в реалізації судової влади розкрито в ч. 4 ст. 124 Конституції України, згідно з якою народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Аналіз положень про те, що правосуддя здійснюється професійними суддями, а у визначених законом випадках - народними засідателями і присяжними, міститься у ст. 127 Конституції України.

Безпосередньо принцип участі народу у здійсненні судової влади реалізується при розгляді справ у судах першої інстанції. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справи в суді першої інстанції можуть розглядатися суддею одноособово, колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних. Народні засідателі при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді, права ж присяжного у кримінальному процесі є чітко визначе­ ними процесуальним законодавством і є вужчими, ніж права судді, наприклад, ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим допитуваним особам присяжний може лише з до­ зволу головуючого та ін.

Представники народу можуть залучатися до здійснення правосуд­ дя лише в суд першої інстанції: присяжні - у кримінальне судочинство, народні засідателі - у цивільне судочинство. Порядок та підстави за­ лучення присяжних і народних засідателів до участі в судочинстві, предметну підсудність справ судовому складу із представниками на­ роду передбачено процесуальним законодавством та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Так, у цивільному судочинстві у пер­ шій інстанції колегією у складі одного судді і двох народних засідате­ лів розглядаються справи: а) обмеження цивільної дієздатності фізич­ ної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивіль­ ної дієздатності фізичної особи; б) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; в) усиновлення; г) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; д) примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.

Якщо цивільний процес чітко визначає підсудність справ суду за участю народних засідателів, то кримінальний передбачає альтерна­ тиву. Зокрема, кримінальні справи можуть розглядатися судовою

61

Розділ 3. Принципи судової влади

колегією у складі двох суддів та трьох присяжних за наявності двох умов: 1) санкція статті, за якою обвинувачується особа, передбачає довічне позбавлення волі і 2) обвинувачений заявив клопотання, щоб його справа розглядалася за участю присяжних. Таким чином, якщо клопотання про розгляд кримінальної справи за участю присяжних не надійшло, справа буде розглядатися судовою колегією у складі трьох професійних суддів. Якщо обвинувачення висунуто стосовно декількох осіб, з яких хоча б одна заявила клопотання про розгляд її справи за участю присяжних, то справа розглядатиметься судом присяжних сто­ совно всіх обвинувачених. Така альтернативна підсудність справ суду присяжних відповідає вимогам ч. 1 ст. 124 Конституції України, оскіль­ ки сам обвинувачений одержує право обирати найбільш досконалий (справедливий, об’єктивний, незалежний) для себе склад суду.

Реалізація в Україні принципу участі народу у провадженні судо­ чинства наближає суд до суспільства й певною мірою сприяє:

а) формуванню самостійної судової влади, незалежної від законо­ давчої та виконавчої гілок влади;

б) гуманізації правоохоронної діяльності в дусі поважного ставлен­ ня до прав і свобод людини;

в) підвищенню професіоналізму суддів, державних обвинувачів та захисників на рівні, що забезпечує якісну діяльність у змагальному процесі за участю присяжних.

—Принцип здійснення судочинства на засадах рівності сторін

Судочинство в Україні провадиться на засадах рівності сторін - учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від по­ ходження, соціального, майнового й посадового стану, раси, національ­ ності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Сторони рівні в можливості користуватися процесуальними пра­ вами, що визначаються лише їх процесуальним статусом: цивільний позивач, цивільний відповідач, підсудний, потерпілий та ін. Ніхто з них не має ніяких переваг і не зазнає ніяких обмежень незалежно від раси, кольору шкіри, політичних та інших ознак.

Однак закон, ураховуючи, що громадяни фактично не рівні (оскіль­ ки вони можуть бути неповнолітніми, фізично чи психічно хворими

62

§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади

або бути особами, які не можуть оплатити послуги адвоката, тощо), передбачає механізми, що дозволяють таким громадянам стати про­ цесуально рівними, тобто повністю реалізувати свої права. Так, особі, яка не володіє мовою судочинства, обов’язково надається перекладач, неповнолітньому підсудному - захисник.

Механізм притягнення громадян до кримінальної відповідальності не завжди однаковий для всіх категорій громадян. Деякі особи з ураху­ ванням їх соціального статусу потребують дотримання певної (додатко­ вої) процедури притягнення до кримінальної відповідальності. Так, народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані чи за­ арештовані. Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокуро­ рами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва й Севастополя. Наведені положення передбачені з метою створення не привілеїв, а га­ рантій для здійснення службової діяльності цих осіб, захисту від штуч­ ного створення перешкод виконанню ними своїх обов’язків.

У судовому процесі всім особам, які виступають як сторони у спра­ ві, надаються рівні права, на них покладаються аналогічні обов’язки, передбачені процесуальним законодавством.

_ _ Принцип змагальності в судочинстві

Принцип змагальності характеризує таку організацію судового процесу, коли функції обвинувачення й захисту, підтримання цивіль­ ного позову й заперечення проти нього, відокремлені від судової ді­ яльності, виконуються суб’єктами, які користуються рівними правами для відстоювання своїх інтересів, а суд виступає головним суб’єктом, що здійснює керівництво судовим засіданням і вирішує цю справу.

За своєю суттю принцип змагальності передбачає рівні можливос­ ті й умови для виконання функції обвинувачення та захисту, підтри­ мання цивільного позову й відповіді на нього. Процесуальна рівність означає, що всі заходи, які вправі вжити обвинувач для доказування обвинувачення, захист має право застосовувати для його спростування, а все, що вправі робити цивільний позивач для підтримання позову, може робити цивільний відповідач для його заперечення.

Дія принципу змагальності у сфері цивільного судочинства є загально­ визнаною, оскільки сама природа спору про цивільне право передбачає

63

Розділ 3. Принципи судової влади

рівність прав сторін у відстоюванні власної позиції. Суд зобов’язаний приймати передбачені закономзаходидо всебічного, повногой об’єктивного дослідження обставин справи, пояснювати особам, які беруть участь у справі, їхні права й обов’язки та сприяти здійсненню їхніх прав.

Що стосується кримінального судочинства, то наявність змагальних засад при провадженні судового розгляду кримінальних справ визна­ валася не завжди. У кримінальному процесі завжди бере участь про­ курор як представник держави, який підтримує державне обвинува­ чення. Але в процесуальному статусі він наділений такими ж правами, що і сторона захисту. Проте процесуальна рівність прав не свідчить про однаковість завдань та обов’язків, які виконує сторона захисту. Завдання й обов’язки прокурора вказують на його особливу роль у суді, але не створюють ніяких переваг при відстоюванні своїх міркувань і висновків у справі. Процесуальна рівність відбиває лише рівне право обвинувачення і захисту відстоювати свій інтерес або інтерес, що пред­ ставляється, перед судом. Обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники в судовому розгляді користуються рівними правами щодо надання до­ казів, участі в дослідженні доказів та заявления клопотань.

Змагальність у судовому процесі вимагає, щоб суб’єкти обвинува­ чення й захисту, цивільний позивач і цивільний відповідач мали од­ накову можливість переконати суд у своїй правоті. Оскільки суду належить керівна роль у судовому розгляді, він сприяє повному, усе­ бічному з’ясуванню обставин справи і виносить рішення на підставі внутрішнього переконання, керуючись законом.

—Принцип презумпції невинуватості

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинува­ тою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному по­ каранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і вста­ новлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний дово­ дити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлума­ чаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудно­ го держава відшкодовує матеріальну й моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

64

§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади

Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається винною не тоді, коли щодо неї висунене обвинувачення, а лише, коли її вина доведена в установленому законом порядку вироком суду. Закон забо­ роняє домагатися свідчень обвинуваченого або інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насилля, погроз та інших незаконних засобів.

Згідно з презумпцією невинуватості закон, суспільство, держава вважають обвинуваченого (підсудного) невинним, доки особи, які ви­ сувають обвинувачення (особа, яка провадить дізнання, слідчий, про­ курор), не доведуть, що обвинувачений (підсудний) дійсно винний, і з цими висновками не погодиться суд у своєму вироку. Твердження слідчого та прокурора про винність обвинуваченого (підсудного) - це їх думка, висновок, правильність якого ще потрібно довести в суді. І лише обвинувальний вирок суду, винесений у встановленому законом порядку, означає позитивне вирішення питання про винність, тобто визнання обвинуваченого (підсудного) винним у вчиненні злочину.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов’язок доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну від­ повідальність. Цей обов’язок покладається на органи, що висунули обви­ нувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора), але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним у свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.

Презумпція невинуватості має кілька правил:

1)обов’язковість доказування вини обвинуваченого покладається на обвинувачів (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора);

2)будь-який неусунений сумнів у винуватості тлумачиться на ко­ ристь обвинуваченого;

3)недоведена вина в юридичному розумінні дорівнює доведеній невинуватості.

—_ Принцип забезпечення обвинуваченому, підозрюваному, підсудному права на захист

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства підо­ зрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на захист. Цей принцип означає, що на слідчого, прокурора, особу, яка провадить ді­ знання, покладено обов’язок сприяти реалізації права обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) на захист.

65

Розділ 3. Принципи судової влади

Забезпечення права на захист є важливою гарантією об’єктивного розгляду справи й запобігання притягненню до кримінальної відпо­ відальності невинних.

У змісті цього принципу можна виділити окремі аспекти. По-перше, закон передбачає значний обсяг прав, що дозволяють обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) за його бажанням самостійно захищатися від висунутого обвинувачення. Обвинувачений (підозрюваний, підсудний) має право: 1) знати, у чому він обвинувачується; 2) давати пояснення по суті висунутого обвинувачення або відмовитися від давання свідчень та відповідей назапитання; 3) надаватидокази; 4) заявляти клопотання; 5) мати захисника й побачення з ним наодинці до першого допиту; 6) знайомити­ ся з усіма матеріалами справи; 7) заявляти відводи; 8) подавати скарги на дії й рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; 9) підсудний має право на останнє слово.

По-друге, на органи, які висунули обвинувачення, покладається обов’язок: 1) до першого допиту обвинуваченого (підозрюваного, підсуд­ ного) пояснити йому право мати захисника; 2) надати можливість обвину­ ваченому (підозрюваному, підсудному) захищатися встановленими законом способами; 3) особа, яка провадитьдізнання, слідчий, прокурор зобов’язані забезпечити охорону особистих і майнових прав обвинуваченого (підозрю­ ваного, підсудного). Таким чином, принцип забезпечення обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) права на захист значною мірою спирається на обов’язок посадових осіб сприяти реалізації цих прав.

По-третє, свої права обвинувачений (підозрюваний, підсудний) може реалізувати через запрошення захисника (або надання державою захисника у випадках, коли за законом його участь є обов’язковою).

Закон містить норму, яку також можна трактувати як реалізацію принципу забезпечення обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) права на захист, а саме: прокурор, слідчий та особа, яка провадить ді­ знання, повинні використати всі передбачені законом заходи для всебіч­ ного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявити обставини, що не тільки викривають, а й виправдовують обвинувачено­ го, не тільки обтяжують, а й пом’якшують його відповідальність.

_ _ Принцип права на оскарження судового рішення

Установлення такого важливого принципу судочинства має на меті забезпечення виправлення вищестоящим судом помилок і порушень закону, допущених при провадженні у справі нижчим судом, гаранту-

66

§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади

вання прав та охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу, утвердження законності і справедливості судочинства.

Зміст цього принципу полягає у праві учасників судового процесу та інших осіб (у випадках і порядку, установлених процесуальним за­ коном) на апеляційне й касаційне оскарження судового рішення, а та­ кож на перегляд справи Верховним Судом України.

Розглянувши скаргу на судове рішення, повноважний суд управі скасувати або змінити раніше постановлене у справі судове рішення або залишити його без зміни. Підстави для скасування чи зміни судо­ вого рішення передбачені процесуальним законодавством.

Крім апеляційного й касаційного перегляду судових рішень про­ цесуальне законодавство передбачає також можливість перегляду су­ дових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обстави­ нами (обставинами, які не були відомі на момент розгляду справи по суті і які спростовують висновки, указані в судовому рішенні, що на­ брало законної сили) та перегляд справи Верховним Судом України.

_ _ Принцип обов’язковості судового рішення

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи, є найважливішим актом судової влади. Воно виноситься іменем України незалежно від того, до якого рівня судової системи або юрисдикції належить суд і в якому складі суддів (одноособово чи колегіально) розглянуто справу.

Принцип обов’язковості судових рішень, що набрали законної сили, надає їм властивості закону у справі, у якій вони постановлені. Тому вони обов’язкові для виконання на території України всіма фізичними та юридичними особами, яких ці рішення стосуються.

За невиконання судового рішення може настати кримінальна, адмі­ ністративна або дисциплінарна відповідальність. Обов’язкове і точне виконання судових рішень державними і недержавними організаціями, установами, підприємствами, службовими особами і громадянами за­ безпечується системою державних органів, на які покладено виконання судових рішень у цивільних, господарських, адміністративних, кримі­ нальних справах, справах про адміністративні правопорушення.

Обов’язковий характер судового рішення, постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню в Україні режиму законності.

67