§5. Арбітражні рішення. Виконання рішень

Розглянувши спір, арбітраж виносить рішення, яким вирішується справа по суті.

Арбітражне рішення є остаточним. Воно виноситься в письмовій формі та підписується одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості членів арбітражу за умови пояснення причини відсутності інших підписів. В арбітражному рішенні повинні бути вказані мотиви, на котрих воно ґрунтується, висновок про задоволення або відхилення позовних вимог, сума арбітражного збору та витрат по справі, їх розподіл між сторонами, дата і місце арбітражу. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути надана його копія, підписана арбітрами.

В національному законодавстві можуть бути передбачені різні форми оскарження рішення (заява про скасування, апеляція та ін.). типовий закон ЮНСІТРАЛ передбачає можливість скасування арбітражного рішення шляхом оскарження. Оскарження в суді арбітражного рішення може бути здійснено тільки шляхом передачі клопотання про скасування, зокрема у тому випадку, коли сторона, яка заявляє клопотання, надасть докази того, що одна з сторін в арбітражній угоді була в будь-якій мірі недієздатною; якщо ця угода недійсна за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутністю такої вказівки – за законом країни суду; якщо сторона не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла надати свої пояснення, або рішення винесено по спору, не передбаченому чи не підлягаючому умовам арбітражної угоди, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; якщо склад арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін і т. ін. Рішення може бути оскаржене і в тому випадку, коли суд визначить, що об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами даної держави або арбітражне рішення суперечить публічному порядку даної держави.

Рішення арбітражу виконуються добровільно. Добровільність виконання рішень арбітражу відповідає правовій природі цієї юрисдикції. Разом з цим іноді виникає необхідність звернення до використання заходів примусового виконання рішень арбітражу.

Арбітражне рішення національного арбітражу в тій чи іншій державі звичайно виконується в тому ж порядку, що й рішення суду.

Для міжнародного комерційного арбітражу більш актуальною проблемою є порядок виконання іноземного арбітражного рішення. Мова йде про те, чи може арбітражне рішення бути виконаним в іншій країні.

Незважаючи на відмінності у національних законодавствах, можна констатувати, що, в принципі, можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення передбачена у всіх країнах. При цьому загальний принцип виконання іноземних арбітражних рішень зводиться до того, що вони можуть бути виконані за законодавством іншої країни, де одержується їх виконання. Якщо ж є міжнародний договір, учасниками якого є та чи інша держава, то у відповідності з договірною міжнародною практикою застосовуються міжнародно-правові норми.

Незважаючи на загальне положення про можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення, існують різні механізми визнання іноземного арбітражного рішення як підстави його наступного виконання.

Згідно із ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов’язковим та при поданні в компетентний суд письмового клопотання приводиться до виконання. Сторона, яка спирається на арбітражне рішення або клопотання про приведення його до виконання, повинна надати оригінал належним чином завіреного арбітражного рішення або належним чином завірену копію останнього, а також оригінал арбітражної угоди або належним чином завірену її копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна надати належним чином завірений переклад цих документів українською або російською мовами.

Як видно, в наведених випадках для визнання рішення іноземного арбітражу законодавство не передбачає формальної процедури підтвердження юридичної дійсності рішення (екзекватурування). Одначе в законодавстві окремих країн передбачені різні процедури екзекватурування. Так, згідно ст. 1477, 1478 ЦПК Франції іноземне арбітражне рішення підлягає приведенню до виконання тільки на підставі постанови про екзекватуру, що надходить від суду першої інстанції, в районі якого рішення було винесено. Екзекватура видається судовим виконавцем вказаного суду.

Правила визнання і можливості виконання арбітражних рішень уніфіковані в міжнародному масштабі, зокрема у Нью-Йоркській Конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.

Конвенцією урегульовані основні питання про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (ст. ІІІ, ІV, V, VІ). Зобов'язання учасників Конвенції про визнання і приведення арбітражних рішень міститься, перш за все, в ст. ІІІ, яка передбачає, що держава, що домовляється, визнає арбітражні рішення як обов’язкові і приводить їх до виконання у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де одержується визнання і приведення до виконання цих рішень, на умовах, викладених в наступних статтях. До визнання і приведення до виконання арбітражних рішень не повинні застосовуватись суттєво більш обтяжуючі або більш високі мито або збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення до виконання внутрішніх арбітражних рішень.

Конвенція встановила норми, попереджуючі дискримінаційний підхід до визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, передбачивши не обтяжливий митний режим. Крім того, у тих же цілях ст. ІV передбачає вичерпний перелік документів, які повинна надати сторона, одержуюча визнання та приведення до виконання при поданні такого прохання. Це належним чином завірене автентичне арбітражне рішення або належним чином завірена його копія, автентична арбітражна угода або належним чином завірена її копія.

У відповідності зі ст. V Конвенції у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де одержується визнання та приведення до виконання, докази того, що:

а) сторони в угоді були за застосованим до них законом в будь-якій мірі недієздатні або ця угода не дійсна за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутністю такої вказівки – за законом країни, де рішення було винесено, або

б) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення, або

с) зазначене рішення винесено по спору, не передбаченому чи не підлеглому умовам арбітражної угоди або арбітражного застереження, або

д) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін за відсутністю такої не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або

е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було відмінено чи зупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.

У визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій одержується визнання та приведення до виконання, знайде, що:

а) об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду цієї країни або

б) визнання і приведення до виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни.

1Див.: Доповідь Генерального Секретаря ООН «Порядок денний для Розвитку» від 6 травня 1994 року [Електронний ресурс] //Офіційний сайт документації ООН – Режим доступу:http://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N94/209/24/img

2 Відомості ВерховноїРади України. – 2005.– N 32.– Ст. 422.

3 Вперше термін «міжнародне приватне право» був запропонований членом Верховного суду США Джозефом Сторі у 1834 році в роботі «Коментар до конфлікту законів», а потім набув поширення у країнах Європи. Детальніше див.:Мережко А.А. Наука международного частного права: история и современность.– К.: Таксон.– 2006.– С. 198–202.

4Корецкий В.М.Очерки международного хозяйственного права: Труды кафедры «Проблемы современного права» правового факультета Харьковского ин-та народного хозяйства.Вып.1.– Харьков.–1928–187с.

5 Колізія (від латин. сollisio) – зіткнення.

6 Така позиція збереглася здебільшого в країнах англо-американської правової сім’ї.

7 Бустаманте, Санчес де Бустаманте-і-Сірвен Антоніо (13.04.1865 – 24.08.1951) – кубинський юрист та дипломат, професор міжнародного права, автор кодифікації колізійних норм міжнародного приватного права в країнах Латинської Америки.

8 Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 р., ратифікована Україною 14.07.1993 р.//Офіційний вісник України. – 2004.– N 44.– Ст. 2942

9Лунц Л.А. Курс международного частного права: в 3-х т. / Л.А. Лунц.– М.: Спарк.– 2002.– Т.1: Международное частное право: общая часть.– С. 117.

10 Мандельштам А.Н. Гаагские конференции о кодификации международного частного права.– СПб..– 1900.– С.1.

11Мережко А.А. Наука международного частного права: история и современность.– К.: Таксон.– 2006.– С. 21.

12Peregrinus(латин. від per ager– поза домом) – іноземець.

13Мережко А.А. Там же. С. 28.

14Глоса (лат. Glossa) – назва, коментар.

15 Аккурсій (Francesco d’Accorso або лат.– Accursius, 1182-1254) – італійський правник, що зібрав твори глосаторів римського права ("Glossa ordinaria"), професор Болонського та університету.

16 Бартол (Bartolus a Sassoferrato, 1314-1357) – видатний італійський правознавець, з ім’ям якого пов’язане виникнення науки міжнародного приватного права. Користувався великим авторитетом в країнах Середземномор’я, в Італії та Португалії його рішення мали силу закону, в Німеччині рецепція римського права відбулася у формі коментарів та творів Бальда і його учеників.

17 Бальд (Baldus, 1327-1400) – італійський правник, представник школи постглосаторів, його 5-ти томний твір юридичних висновків є важливим джерелом та пам’яткою права епохи феодалізму.

18 Кутюм (від фр. сoutume) – звичай.

19Дюмулен Шарль (Charles Dumolin, 1500-1566) - видатний французький правник, коментував законодавство усіх провінцій Франції, спрямовуючи свої зусилля на створення об’єднаного та одноманітного правового регулювання на території усієї держави. Його праці справили вирішальний вплив на розвиток французької юриспруденції в цілому.

20 Савіньї, Фрідріх Карл (нім. Friedrich Carl von Savigny, 1779-1861) – німецький правознавець та історик, засновник історичної школи права.

21 Сторі Джозеф (англ. JosephStory, 1779-1845) –американський правознавець, член Верховного Суду США 1811-1845 рр.

22 Див.: Брун М.И. Очерки истории конфликтного права.– М., 1915; Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины международного частного права//Избранные труды: В кн.2 / АН УССР. Ин-т государства и права.– К.: Наукова думка.– 1989.– К.1.– С. 224-340; Корецкий В.М. Савиньи в международном частном праве (к 65-летию со дня смерти) //Избранные труды: В кн.2 / АН УССР. Ин-т государства и права.– К.: Наукова думка.– 1989.– К.1.– С. 80-88;Лунц. Л.А. Курс международного частного права: в 3-х т. / Л.А. Лунц.– М.: Спарк, 2002.–1007с.;Мережко А.А. Наука международного частного права: история и современность.– К.: Таксон, 2006.– 356 с.

23Ануфриева Л.П. Международное частное право. Общая часть. Т.1. М. 2000. С.125.

24В радянський період вважалось, що таке розуміння права можливе лише в умовах експлуататорського суспільства. За словами Р.О.Халфіної, відмінність права і закону, за якою право розглядається як щось більш високе, що стоїть над законом і є критерієм справедливості, може бути цілком застосоване в умовах експлуататорського суспільства (Халфина Р.О. Что есть право: понятие и определение //Сов. государство и право. 1984. №11. С.23).

25Загальна теорія держави і права. Харків. 2002. С. 293.

26 Хоча з цього приводу в літературі висловлені різні думки: 1) відстоювання тези про подвійність форм (або джерел) міжнародного приватного права; 2) заперечення цієї тези; 3) кваліфікація міжнародного приватного права як «комплексної галузі права», що включає як внутрішньодержавні, так і міжнародно-правові норми.

27Відомості Верховної Ради України.– 2004.–№ 50.– Ст. 540.

28 Депозитарій – держава, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, якій здається на зберігання оригінал міжнародного договору і яка виконує стосовно цього договору функції, передбачене міжнародним договором.

29Підписання, за Законом України «Про міжнародні договори України» – це стадія укладення міжнародного договору або форма надання Україною згоди на обов’язковість для неї міжнародного договору у випадках, передбачених міжнародним договором чи іншою домовленістю сторін.

30Відомості Верховної Ради України. – 2005.– N 32.– Ст.422.

31Відомості Верховної Ради України.– 1991.– N 46.– Ст.617

32 Відомості Верховної Ради України.– 1996.– N 30.– Ст.- 141.

33ВідомостіВерховної Ради України. –1991.–№29.–Ст. 377.

34Відомості Верховної Ради України.–1994.–№23.–Ст. 161.

35Відомості Верховної ради України.–2001.–№47.–Ст. 250.

36Відомості Верховної Ради України.–1994.–№25.–Ст. 198.

37Відомості Верховної Ради України.–1996.–№19.–Ст. 80.

38Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=127%2F94

39 Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1074-95-%EF

40Відомості Верховної Ради України.–2001.–№5-6.–Ст. 30.

41Відомості Верховної Ради України.– 2001–. №13. –Ст. 65.

42 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08

43 Відомості Верховної Ради України.– 2002.– N 21-22.– Ст.135

44 Відомості Верховної Ради України (ВВР).– 1995.– NN 47.– 48, 49, 50, 51, 52.– Ст.349

45 Відомості Верховної Ради України.– 1992.– N 6.– Ст.56

46 Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0833-01

47Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів». http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=567%2F94

48 Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України». Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]/Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=566%2F94

49Той самий Указ.

50Прецедент (лат. precedens) – той, що йде попереду. Випадок, що мав місце раніше і який слугує прикладом чи виправданням для наступних випадків подібного роду. Судовий прецедент – це конкретне судове рішення. Ті норми права, які за своїм походженням є нормами, встановленими судовим рішенням, відносяться до прецедентного права (caselaw) .

51Погребняк С. Вплив судової практики на юридичні акти в романо-германській правовій сім’ї //Вісник Академії правових наук України. 2003. №4. С.92.

52Кибенко Е.Р. Международное частное право. Х. 2003. С.28.

53Відомості Верховної Ради України. 2004. №29Ст. 367

54Acquis communautariete (acquis) – правова система Європейського Союзу, яка включає акти його законодавства (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства.

55Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2004. – С. 93-94.

56 Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком.– 1996. – С. 981-1019. Договір підписано 27 травня 1993 року. Ратифiковано Україною 4 лютого 1994 року, Республiкою Польща – 17 серпня 1993 року. Обмiн ратифiкацiйними грамотами вiдбувся у Варшавi 15 червня 1994 року.

57 Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада.– 2003. – С. 35.

58Інститут міжнародного приватного права (ІМП), штаб-квартира якого знаходиться в Женеві функціонує як неофіційна наукова організація, що заснована в 1873 році.

59В одному правовідношенні може міститися система різних статутів: особистий, речовий, зобов’язальний, деліктний, спадковий та інші.

60Лунц Л.А Курс международного частого права:В 3-х т. –М: Спарк, 2002. – С253.

61Международное частное право: Учебник/ Л.П. Ануфриева, К.А Бекяшев, Г.К. Дмитриева и др.;Отв.ред. Г.К. Дмитриева.– 2-е изд., перераб. и доп. – М.:ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – С. 151.

62Лунц А.А. Курс міжнародного приватного права: В 3-х т. – М: Спарк, 2002. – С. 293.

63Кибенко Е.Р. Міжнародне приватне право: Учбово-практичний посібник. – Х.: Еспада, 2003. – С. 45.

64 Застосування іноземного права може бути здійснено судом загальної юрисдикції (ст. 8 Цивільно-процесуального кодексу), господарським судом (ст. 4 Господарсько-процесуального кодексу), третейським судом (ст. 11 Закону України “Про третейські суди”).

65Див.: Інститут іноземного та міжнародного права ім. Маркса Планка в Гамбурзі.

66Офіційний вісник України.– 2004.– N 44 (19.11.2004).– Ст. 2941

67Лунц А.А. Курс міжнародного приватного права: В 3-х т. – М: Спарк, 2002. – С. 288.

68Кисіль В.І. Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві : Автореф. д-ра. юрид. наук. – К. 2001. – С. 17.

69Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

70Відомості Верховної Ради України.– 2008.– 03.– № 13

71Див., наприклад, ст. 2 Європейської конвенції про громадянство від 06.11.1997 р.

72Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

73Див. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практич. пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – С. 50-51.

74Детальніше див.: Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка.– 2003. – С. 103.

75Правила щодо порядку виконання військового обов’язку біпатридів містяться, наприклад, у Конвенції про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадках багатогромадянства від 06.05.1963 р., відповідно до якої військова повинність виконується лише щодо однієї з держав, громадянство яких має фізична особа.

76 Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

77 Слід сказати, що так само визначено ці поняття і в Законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001 р.

78 Урядовий кур’єр. – 1996. – 18 січня.

79 Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.

80 Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по наступних категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними. Слід звернути увагу, що порядок встановлення квоти імміграції визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання» від 26 грудня 2002 р., № 1983 (Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2400).

81 Зазначений перелік затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 415 від 19.10.2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.11.2001 р. за N 932/6123) “Про затвердження Переліку інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45 (23 листопада).

82 Офіційний Вісник України. – 1999. – № 8 (12 березня).

83 Офіційний Вісник України. – 1999. – № 15 (30 квітня).

84 Крім окремих категорій віз, що їх оформлює консульське управління Міністерства закордонних справ України.

85 Засвідчує факт видачі візи візова етикетка - кольорова наклейка встановленого Кабінетом Міністрів України зразка, що приклеюється на візову сторінку паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що дає право на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію. Візова етикетка заповнюється відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Doc 9303/2) та постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 636 “Про порядок заповнення машинозчитуваної зони паспортних та візових документів” (Офіційний вісник України. – 1997 р. – число 27. – С. 54.).

86Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.

87Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 118.

88Порядок видачі посвідчення біженця встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про посвідчення біженця» від 11 жовтня 2002 р., № 1527 (Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – Ст. 1940).

89 Зазначимо лише, що постановою Верховної Ради України № 2841-III від 29 листопада 2001 року “Про проект Закону України про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства” відповідний проект Закону України (поданий народними депутатами України Г.Й. Удовенком, Р.П. Безсмертним та С.М. Ларіним) було прийнято за основу (тобто проект Закону пройшов перше читання).

90Окрім названої Декларації приписи щодо отримання притулку містяться також у Рекомендації ООН № 817 (1977) про право на притулок від 30.12.1977 р.

91 Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практич. пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – С. 61.

92 Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

93 Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 57.

94 Урядовий кур’єр. – 1996. – 26 вересня.

95 Офіційний вісник України. – 1997. – Число 5. – Ст. 147.

96 Урядовий кур’єр. – 1993. – 08 квітня. – № 52-53.

97 Див., напр., Конвенцію СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р., Договір між Україною і республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р. та ін.

98Лунц Л.А. Курс международного частного права: в 3-х т. – М.: Спарк, 2002. – С. 360.

99 Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

100Кулагин М.И. Избранные труды. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо. – М.: "Статут", 1997.– С. 17.

101 Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица: Очерк истории и теории. Учебное пособие. – М.: Статут, 2003. – 318 с.

102Кулагин М.И. Там же.– С. 17.

103 Иншакова А.О. Унификация корпоративного регулирования в Европейском Союзе и Содружестве независимых государств: автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук: спец.12.00.03 «Гражд. право; предпринимат. право; семейн. право; международ. част. право»/ Иншакова А.О. – М., 2008.– 32 с.

104 Поняття «національність юридичної особи» є умовним, але досить часто використовується в міжнародних договорах, наприклад, Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944 містить розділ «національність повітряного судна» // Офіційний вісник України.– 2004.– N 40.– Ст. 2667.

105 Інкорпорація (від англ. incorporation) – реєстрація компанії.

106 Див: Закон Індії «Про компанії з обмеженою відповідальністю» 2008 р. [Електронний ресурс]/ Офіційний сайт Міністерства корпоративних відносин Індії – Режим доступу до нормативного акту: http://www.mca.gov.in/MinistryWebsite/dca/actsbills/pdf/LLP_Act_2008_15jan2009.pdf

107Конвенція про розв’язання інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18.05.1965, ратифікована Україною 16.03.2000. //Відомості Верховної Ради України. – 2000.– N 21. – Ст. 161.

108Асосков. А.В. Правовые формы участия юридических лиц в международном коммерческом обороте. – М.: Статут, 2003. – С. 36.

109Угода між Урядом України та Урядом Королівства Марокко про заохочення та взаємний захист інвестицій від 24.12.2001 р., ратифікована Україною 11.07.2002 р.// Відомості Верховної Ради України, 2002, N 41 (11.10.2002), Ст. 296.

110 Гетьман-Павлова И.В. Международное частное право: Учебник. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – С. 149.

111 Див.: п. 20 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р./ Відомості Верховної Ради України.– 2002.– N 38-39.– Ст. 288

112 Відомості Верховної Ради України. – 2003.– N 31-32.– Ст. 263.

113 Див.: ст. 1Закону Україні «Про фермерське господарство»//Відомості Верховної Ради України. - 2003.- N 45.- Ст. 363

114 Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затверджена наказом Мін-ва економіки України від 15 червня 2007 р.// Офіційний вісник України. – 2007.– N 48.– Ст. 2006.

115 Українська інвестиційна газета. – 2006.– № 29.

116 Відомості Верховної Ради України. – 1996.– N 19 (07.05.96).– Ст. 80

117 Інформаційний бюлетень ООН [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.un.org/russian

118 Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. – 2-ге вид. – К.: МАУП.– 2003.– С. 81.

119 Відомості Верховної Ради України. – 1991.– N 46.– Ст. 616.

120 Відомості Верховної Ради України. – 2000.– N 12.– Ст. 97.

121 Відомості Верховної Ради України. – 1999.– N 41.– Ст. 372.

122 Урядовий кур'єр.–1996.– N 40 – 41.

123 Владимирова И. Роль и место транснациональных корпораций в современной экономике. [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.cfin.ru/press/management/1998-2/04.shtml

124 Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки" від 30 квітня 2002 року //Урядовий кур'єр.– 2002.– N 100

125 Відомості Верховної Ради України. – 1996.– N 23 .– Ст. 88.

126 Наталуха В.В. Международный частный бизнес и государство.– М.– 1985.– С.132-133.

127 Локайчук О. В. Проблемы правового регулирования деятельности транснациональных корпораций.// Сибирский Юридический Вестник. – 2001. – № 2.– С.18-22.

128 Відомості Верховної Ради України. – 1999.– N 36.– Ст. 323.

129 Ермолаев В.Г., Сиваков О.В. Международное частное право. Курс лекций. –М..–1998.– С.113.

130 И.И. Лукашук. Демократия, капитал, государство// Журнал российского права. 2000. №1. C.114.

131Відомості Верховної Ради України.–1997.– N 27.– Ст. 181.

132 Офіційний вісник України. – 2003.– N 9.– Ст. 401.

133 Відомості Верховної Ради України. - 2008.- 07.– № 29

134 Відомості З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР.– 1991.– №26.– Ст. 733

135 Імунітет (від лат. Immunitas) – звільнення, позбавлення чогось.

136 Стисло зміст імунітету викладено в максимах, які відомі ще з часів римського права: «par in parem non habet imperium» («рівний над рівним не має влади»), «par in parem non habet potestas» («рівний над рівним не має повноважень» ), «par in parem non habet jurisdictionen» («рівний над рівним не має юрисдикції»).

137Наприклад, «Консульська конвенція між Україною і Російською Федерацією від 15 січня 1993р. яка ратифікована Постановою Верховної Ради, від 04.02.1994р. №3934-XII «Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Російською Федерацією 1993 року» //Відомості Верховної Ради України. – 1994.– №23 (07.06.94).– Ст.167//; «Консульська конвенція між Україною і Турецькою Республікою» від 21 травня 1998р. яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Турецькою Республікою» від 1 липня 1999 року №799-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999.– №34 (27.08.99).– Ст.280.

138 Лунц Л. А. Курс международного частного права. Особенная часть. Глава III. М..– "Юридическая література".– 1975. С. 75.

139Международное частное право. Учебник / под ред. Г. К. Дмитриевой. М.- ПБОЮЛ Гриженко Е. М. (Проспект).– 2001. С. 257.

140«Международное публичное право», Сб. док. Том 1.– М.: БЕК.– 1996 г.

141 Відомості Верховної Ради України. – 2000.– №21 (26.05.2000).– Ст.161

142Международное частное право: Сб. документов. – М..– 1997.– С.41-45.

143Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009.[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU61K3U.LHT.

144 Сборник международных договоров СССР. – Выпуск XLV. – Москва: Международные отношения.– 1991 г.

145 Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU75K12U.LHT.

146 Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009. [Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU69001.LHT.

147Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU97321.LHT.

148 Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 301.

149 Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009.[Електронний ресурс]/ Режим доступу.= файл MU99029.LHT.

150 Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 46. – Ст. 394.

151 Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Ст. 106.

152 Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 256.

153 Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU96395.LHT.

154 Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 257.

155 Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU82K23R.LHT.

156 Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 254.

157Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009.= .[Електронний ресурс]/ Режим доступу файл MU59002.LHT.

158Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 41. – Ст. 602.

159Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – Вып. XXV. – М., 1972. – С. 41–45.

160Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® –Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU95412.LHT.

161Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU99233.LHT.

162Система інформаційно_правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® – Київ: Ліга.– 2009. .[Електронний ресурс]/ Режим доступу = файл MU03140.LHT.

163Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №№47–52. – Ст. 349.

164 Відомості Верховної Ради України.– 1999.– №44 (05.11.99).– Ст.391

165 Офіційний вісник України.– 2001.– №50 (28.12.2001).– Ст.2239

166Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы Учеб. Пособие //Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина — М.: Изд-во УДН, 1986, с.255

167Цивільне законодавство Еквадору виділяє голу власність, коли власник не наділений правом володіння речі (ч.2 ст. 618 ЦК Еквадору // http://constitutions.ru/article/1622

168http://constitutions.ru/article/1627

169Французский гражданский кодекс//Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2004, с.430

170 http://constitutions.ru/article/1622

171Гражданское законодательство Израиля// Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2003, с.113, с.208

172 Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы Учеб. Пособие //Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина — М.: Изд-во УДН, 1986, с.154

173 Суханов Е. А. Право собственности и другие вещные права // Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. - М.: Правовая культура. 1995. -С. 229-230.

174 Офіційний вісник України, 2003, №11 (28.03.2003), ст. 461

175Французский гражданский кодекс//Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2004, с.430

176 http://constitutions.ru/article/1622

177 http://constitutions.ru/article/1628

178ст. 663 ЦК Колумбії // http://constitutions.ru/article/1629

179 http://constitutions.ru/article/1622

180 http://constitutions.ru/article/1629

181 http://constitutions.ru/article/1627

182 http://www.consultant.ru/popular/gkrf1

183 http://www.legal.az/component/option,com_docman/task,cat_view/gid,101/Itemid,36/

184Гражданский кодексЛатвийской Республики //Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2001, с.с.387-420

185http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=2998

186 Гражданский кодекс Республики Казахстан//Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2002, с.с.294-304

187 http://www.icnl.org/car/LibTM.htm

188Французский гражданский кодекс//Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2004, с.443-465

189 http://constitutions.ru/article/1627

190 Офіційний вісник України, 2003, №11 (28.03.2003), ст. 461

191 http://www.consultant.ru/popular/gkrf1/

192 http://constitutions.ru/article/1630

193 Х.Кох, У.Магнус, П.Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение –М.: Междунар. отношения,С.196

194Відомості Верховної Ради України, 2004, N 51 (17.12.2004), ст. 553

195Відомості Верховної Ради України, 1995, 47 (21.11.95), ст. 349; 48 (28.11.95), ст. 349; №49 (05.12.95), ст. 349; №50 (12.12.95), ст. 349; №51 (19.12.95), ст. 349; ;52 (26.12.95), ст. 349

196 Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы Учеб. Пособие //Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина — М.: Изд-во УДН, 1986, с.154

197 http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=2998

198Гражданский кодекс Республики Беларусь //Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2003,С. 1030

199 Гражданский кодекс Республики Казахстан//Спб.:Издательство„Юридический центр Пресс”, 2002,С.1015

200 Гражданское уложение Германии, ввод. закон к Гражд. уложению; пер. с нем. В.Бергманн, - М.: Волтерс Клувер, 2006, С.608

201http://sprind-nimand.narod.ru/Statii/Ital.zakon.htm

202http://www.cisg-library.org

203Т.Бендевский Международное частное право/ перевод с македонского С.Ю.Клейн: -М.: Статут, 2005, С.300

204 Див.: Там само. С.300

205Див.: Там само. С.300

206Див.: Там само. С.300

207http://www.consultant.ru/popular/gkrf

208http://www.consultant.ru/popular/gkrf1/

209 Гражданское уложение Германии, ввод. закон к Гражд. уложению; пер. с нем. В.Бергманн, - М.: Волтерс Клувер, 2006, С.153

210http://constitutions.ru/article/1627

211http://www.cisg-library.org

212Офіційний вісник України, 2006,№47 (04.12.2006), ст. 3170

213Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3171

214Офіційний вісник України, 2006, № 47 (04.12.2006), ст. 3174

215Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3169

216Офіційний вісник України, 2006,№47 (04.12.2006), ст. 3172

217Офіційний вісник України, 2006, №47 (04.12.2006), ст. 3178

218Офіційний вісник України, 2006, №31 (16.08.2006), ст. 2285

219Офіційний вісник України, 2007, №65 (10.09.2007), ст. 2533

220Офіційний вісник України, 2005,№44 (16.11.2005), ст. 2824

221Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU55004.LHT

222Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU58021.LHT

223Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файлMU86311.LHT

224 http://sprind-nimand.narod.ru/Statii/Ital.zakon.htm

225Международное частное право: составители Н.Ю.Ерпылева, М.Б.Касенова, М:, 2007 с.103

226Гражданский кодекс республики Казахстан СПб,. 2002, с.1016

227Відомості Верховної Ради України, 2005, №32 (12.08.2005), ст. 422

228Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU58021.LHT

229Показовими, з цього приводу є звуження змісту поняття „іноземні інвестиції”, яке містилось в ст.1 Декрету КМ України „Про режим іноземного інвестування” від 20.05.1993р. №55-93 (іноземні інвестиції - всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України //Відомості Верховної Ради України, 1993, №28 (13.07.93), ст. 302) та передбачене сьогодні ст.1 Закону України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996р. №93/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996, №19 (07.05.96), (іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. // Відомості Верховної Ради України, 1996, №19 (07.05.96), ст. 80), а також відмова від так званої „кваліфікаційної іноземної інвестиції”.

230Відомості Верховної Ради України, 1996, №19 (07.05.96), ст. 80

231 http://www.garant.ru/law/12016250-000.htm

232 http://www.posolstvo-cuba.ru/negocios/77.htm

233 Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про торгівлю та економічне співробітництво від 16.06.1994р. //Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU94018U.LHT

234 Наприклад, Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 31.10.1992р. // Офіційний вісник України, 2005, №26 (15.07.2005), ст. 1516

235 Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993р. // Офіційний вісник України, 2005, №29 (05.08.2005), ст. 1761

236 Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU65K01U.LHT

237 Закон України „Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 16.03.2000р. №1547-III // Офіційний вісник України, 2000, №12 (07.04.2000), ст. 448

238Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU85K06R.LHT

239Закон України „Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” від 03.06.1992р. №2402-XII //Відомості Верховної Ради України, 1992, №33 (18.08.92), ст. 474

240http://www.pravoteka.ru/pst/110/54752.html

241 Українська інвестиційна газета, 2000, 05, №19

242Прийняттям в Лондоні у вересні 1998 року рішенням суддею Верховного суду Мозес поставлено крапку у п’ятирічному розгляді справи про повернення законним власникам у Німеччині картини „Святе сімейство зі св. Іоанном, св. Єлизаветою й ангелами” роботи голландського маньериста Йоахима А. Втевала, яку було вивезено з німецького замку - музею Готи (Schlossmuseum Gotha) як трофей в останні дні Другої світової війни, і в 1992 р. виставлену на аукціоні Сотбис у Лондоні. Це рішення створило прецедент, як для проблеми „трофейного мистецтва”, так і взагалі для світового художнього ринку. Це пов’язане з тим, що картину було повернуто через 50 років після того, як вона була вивезена, хоча як правило трапляється по-іншому, оскільки на думку відповідача – панамської компанії „Коберт Файненс С.А.”, позивачі, а саме м. Гота та ФРН, у зв’язку зі спливом строку давності втратили право вимагати повернення предметів культури, викрадених у роки Другий світовий війни.

Крім того, заслуговує на увагу аргументація судового рішення, яким на підставі детального вивчення ситуації і аналізу підстав володіння всього ланцюгу її володільцев, та застосуванням застереження про публічний порядок, зроблено висновок про те, що німецький строк давності для ФРН та м.Гота не сплив. // „Военные трофеи” - международный бюллетень – http://spoils.libfl.ru/.

243 17 травня 2009 року відбулася урочиста церемонія, під час якої знову зазвучали славні Данилевські дзвони (Данилова монастиря), які були повернуті в 2008 р. з Гарвардського університету. -Ансамбль 18 Даниловских дзвонів було продано в 1930р. американському промисловцю ЧарльзуРичардові Крейну, який подарував його Гарвардському університету. З 1983 року, а саме з моменту передачі Данилова монастиря Російській Православній Церкви, була розпочата діяльність по поверненню дзвонів до монастиря. Навіть Президент США Рональд Рейган, в 1988 році при відвідуванні Данилової обителі, схвалив діяльність по їх поверненню монастирю. Восени 2008 року завершився довготривалий проект по поверненню Даниловских дзвонів в обмін на їх копії. // www.danilovbells.ru

244 Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, – файл MU54K01U.LHT

245 Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН®-Київ: Ліга, – файл MU70K04U.LHT (Конвенцію ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР 5396-XI від 10.02.88р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009 – файл t667300.LHT)

246 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_089(Конвенцію ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 6673-XI від 04.10.88р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, – файл t667300.LHT)

247Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU95333.LHT

248Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2009–файл MU01220.LHT

249Відомості Верховної Ради України, 1999, №48 (03.12.99), ст.405

250Відомості Верховної Ради України, 1994, №15 (12.04.94), ст.86

251MU67K05U.LHT

252Офіційний вісник України, 2007, N 75 (15.10.2007), ст. 2809

253Відомості Верховної Ради України, 1995, N 21 (23.05.95), ст. 155

254Офіційний вісник України, 2006, N 46 (27.11.2006), ст. 3104

255Відомості Верховної Ради України, 1994, N 13 (29.03.94), ст. 70

256 Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009–.[Електронний ресурс]/ Режим доступу файл MU00216.LHT

257Гражданское уложение Германии.– М..– 2006.– с.73

258Гражданский кодекс Бразилии. Перевод на русск. яз. [Електронний ресурс]/ Режим доступуhttp://constitutions.ru/article/1628

259Гражданский кодекс Перу. Перевод на русск. яз. [Електронний ресурс]/ Режим доступуhttp://constitutions.ru/article/1627

260Відомості Верховної Ради УРСР.– 1991.– №29 (16.07.91).– Ст.377

261Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009 [Електронний ресурс]/ Режим доступу–файл P897978.LHT

262Міжнародне приватне право: підручник / Під ред. Т.К. Дмитрієвій. - М..– 2001. -З. 335.

263Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана – К.: Юрінком Інтер, 2007. С.167

264Международное частное право: составители Н.Ю.Ерпылева, М.Б.Касенова, М:.– 2007 с.104

265Международное частное право: составители Н.Ю.Ерпылева, М.Б.Касенова, М:, 2007 с.105-106

266Гражданский кодекс республики Беларусь СПб.–. 2003.– с.1036-1036

267Гражданский кодекс республики Казахстан СПб.–. 2002.– с.1021

268Офіційний вісник України.– 2006.– N 15 (26.04.2006).– Ст. 1171

269«Зібрання чинних міжнародних договорів України» №872-1994(245).– с.с. 520 - 530.

270Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 23.08.1989р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009–файл P897978.LHT

271Україна приєдналася згідно з Закон України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг» від 11 січня 2006 року №3301-IV // Офіційний вісник України.– 2006.– №6 (22.02.2006).– Ст. 278

272Україна приєдналася згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг» від 1 січня 2006 року №3302-IV // Офіційний вісник України.– 2006.– №6 (22.02.2006).– Ст. 279

273Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН® - Київ: Ліга.– 2009–файл MU45001U.LHT

274Урядовий кур'єр.– 2002.– 04.– № 63 (03.04.2002); Урядовий кур'єр.– 2002.– 04.– № 68 (10.04.2002)

275Юридичний вісник України.– 2008.– 08.– № 34

276Офіційний сайт ЮНСІТРАЛ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.uncitral.org/uncitral/ru/uncitral_texts/payments/1992Model_credit_transfers.html

277Офіційний сайт ЮНСІТРАЛ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.uncitral.org/uncitral/ru/uncitral_texts/electronic_commerce/2001Model_signatures.html

278Європейська інтеграція та Україна. Навчально-методичний посібник. – К., 2002. – 480 с.

279Шевченко О. Електронна комерція в умовах чинного законодавства // Право України. – 2003. – № 10. – С.142-143.

280Типовий закон про електронну торгівлю. Офіційні звіти Генеральної Асамблеї.–51 сесія.–Доповнення.–№ 49 (А/51/49).–Ст. 332-336.

281 Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 51. – Ст.446.

282Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок.– М.: Юрид.лит..– 1981. С.6,7.

283Діковська І.А. Договір повітряного чартеру у міжнародному приватному праві: Автореф.дис….канд.юрид.наук.– К..– 2002. – С.3.

284Відомості Верховної Ради України.– 1996.– N 40 (01.10.96).– Ст. 183

285Відомості Верховної Ради України.– 2006.– N 32 (11.08.2006).– Ст. 273

286Конвенція про Міжнародну морську організацію 1948 року в редакції 1982 року// Офіційний вісник України.– 2006.– N 44 (15.11.2006).– Ст. 2982

287 Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944// Офіційний вісник України.– 2004.– N 40 (22.10.2004).– Ст. 2667

288Закон України "Про приєднання України до Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року і Протоколу 1976 року до неї" від 15.07.1994// Відомості Верховної Ради України.– 1994.– N 33 (16.08.94).– Ст. 305; Афінськаконвенціяпро перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року і Протокол 1976 року до неї//Офіційний вісник України.– 2007.– N 61 (27.08.2007).– Ст. 2436

289Садиков О.Н.Вказ. Твор.-М., 1981. С. 227 – 228.

290Збірник Постанов Уряду СРСР. Розділ другий. – 1984.- N 1 – 2.

291 Закон України "Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)" від 05.06.2003// Відомості Верховної Ради України.– 2003.– N 39 (26.09.2003).– Ст. 342

292 Див.: Угода між Урядом України і Урядом Республіки Бєларусь про діяльність залізничного транспорту"від 17.12.1992 //Офіційний вісник України.– 2005.– N 12 (08.04.2005).– Ст. 609; Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про залізничне сполучення через Державний кордон від 18.06.1993// Офіційний вісник України.– 2006.– N 39 (11.10.2006).– Ст. 2642

293Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006// Відомості Верховної Ради України.– 2006.– N 39 (29.09.2006).– Ст. 341; Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956// Відомості Міністерства транспорту та зв' язку України.– 2006.– 00.– № 15-16.

294 Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) від 14.11.1975// Офіційний вісник України.– 2007.– N 3 (26.01.2007).– Ст. 138.

295 Закон України "Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу" від 08.04.1999// Відомості Верховної Ради України.– 1999.– N 19 (14.05.99).– Ст. 179

296 Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944// Офіційний вісник України.– 2004.– N 40 (22.10.2004).– Ст. 2667

297Див.: Звеков В.П. Международное частное право: Курс лекций. М., 1999. С. 410.

298Див.: Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право. М., 1998. С. 182.

299Конвенція МОП N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 22.06.1982// Офіційний вісник України.– 2007.– N 92 (14.12.2007).– Ст. 3388; Постанова Верховної Ради України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця" від 04.02.1994// Відомості Верховної Ради України.– 1994.– N 23 (07.06.94).– Ст. 166

300Конвенція№132 про оплачувані відпустки від 24.06.1970// Юридичний вісник України.– 2007.– 06.– № 22

301Конвенція№118 про рівноправність громадян країни та іноземців та осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення від 28.06.1962// Бюлетень законодавства і юридичної практики України.– 2004.– 00.– № 10

302Відомості Верховної Ради України.– 1993.– N 52 (28.12.93).– Ст. 490

303Відомості Верховної Ради України.– 1993.– N 8 (23.02.93).– Ст. 56

304Відомості Верховної Ради України.– 2006.– N 44 (03.11.2006).– Ст. 432

305Відомості Верховної Ради України.– 2009.– N 13 (27.03.2009).– Ст. 161

306Зібрання постанов Уряду України.– 1996.– N 4.– Ст. 148

307Офіційний вісник України.– 2009.– N 26 (17.04.2009).– Ст. 871

308Див.: Юридический ежегодник Организации Объединенных Наций. Нью-Йорк.– 1976. С. 222.

309См.: Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада.– 2003. – С. 118.

310См.: Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. – М.: Наука, 1986. – С. 164.

311Очерки международного частного права / Под ред. проф. А. Довгерта. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – С. 248.

312Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – С. 273.

313Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Курс вибраних лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 164.

314 Городецкая И. К. Международная защита прав и интересов детей. М.: Международ. отношения, 1973. – С. 74.

315 Синкевич Н. Регламентация иностранного усыновления в международном частном праве // Белорусский журнал международного права и международных отношений / http://beljournal.by.ru

316Рыжкова Е. А. Смешанные браки мусульман с мусульманами // Московский журнал международного права. – 1999. – № 4. – С. 58.

317Офіційний вісник України. – 2008. – № 79. – Стор. 126. – Ст. 2660.

318Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

319Офіційний вісник України. – 2007. – № 1. – Стор. 266. – Ст. 57.

320Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Стор. 175. – Ст. 1599.

321Скаридов А.С. Международное частное право: Учеб. пособие. – СПб.: Из-во Михайлова В.А., «Полиус», 1998. – С. 535.

322Гражданское и торговое право капиталистических государств. Ч.2 / Под ред. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Междунар.отношения, 1984. – С. 285-286.

323Міжнародне приватне право: Навч. Посібник / За ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. – К.: Юринком Інтер, 2005. – С.186-187.

324Гражданское и торговое право капиталистических государств: Ученик / Под. ред.. Е.А. Васильева. М.: Международные отношения, 1993. – С.543.

325Международное частное право: Учебник / Г.Ю. Федосеева. – 4-е изд. перераб. и доп. – М.: Эксмо, 2007. – С.272.

326Перевин М.С. Наследование в Иране // Международное частное право. – 1997. – №1. – С.3.

327Международное частное право: Учебник / И.В. Гетьман-Павлова. – 2-е изд. перераб. и доп.М.: Эксмо, 2009. – С.443.

328Международное частное право: Сборник документов/ Сост. К.А.Бекяшев, А.Г. Ходаков. М.: БЕК, 1997. – С.15.

329Международное частное право: Сборник документов/ Сост. К.А.Бекяшев, А.Г. Ходаков. М.: БЕК, 1997. – С.664.

330Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: Підручник. – Харків: Вид-во «Кроссроуд», 2008. – С. 610.

331Відомості Верховної Ради України .– 1992.– №35.– Ст.517

332Відомості Верховної Ради України. – 1993.– №52.– Ст.499

333 Відомості Верховної Ради України. – 2001.– №44.– Ст.225

334 Див.: Koppenol-Laforce М. et als. International Contracts. Aspects of Jurisdistion, Arbitration and Private International Law. L., 1996. P. 7./ Цитовано по кн. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Том 3. Трансграничные банкротства. Международный коммерческий арбитраж. Международный гражданский процесс: Учебник. – М.: Издательство БЕК.- 2001.- С. 279.

335 Відомості Верховної Ради України.– 1994.– N 23.– Ст. 161

336 Відомості Верховної Ради України.– 2001.– N 47.– Ст. 250

337Відомості Верховної Ради України.– 1993.– N 39.– Ст. 383

338Офіційний вісник України.– 2002.– N 21.– Ст. 1012

339 Урядовий кур'єр.– 1993.– 24.06.93 N 93 - 94

340 Урядовий кур'єр.– 1992.– 06.11.92 N 50 - 51

341 Офіційний вісник України.– 2008.– N 20.– Ст. 584

342 Офіційний вісник України.– 2005.– N 44.– Ст. 2821.

343 Офіційний вісник України.– 2004.– N 31.– Ст. 2124.

344 Офіційний вісник України.– 2005.– N 4.– Ст. 264.

345 Офіційний вісник України.– 2006.– N 32.– Ст. 2371.

346 Офіційний вісник України.– 2005.– N 44 (16.11.2005).– Ст. 2824

347 Офіційний вісник України.– 2005.– N 12 (08.04.2005).– Ст. 587

348 Офіційний вісник України.– 2004.– N 45 (26.11.2004).– Ст. 3004

349Закон України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" від 10.01.2002// Відомості Верховної Ради України.-2002.-N 23.-Ст. 153.

350Офіційний вісник України.-2003.-N 46.- Ст. 2419

351Офіційний вісник України.-2003.-N 4.- Ст. 120.

352 Офіційний вісник України.- 2004.- N 31.- Ст. 2124.

353Відомості Верховної Ради України.-1999.-N 24.- Ст. 207.

354 Див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24.12.1999 р. // Вісн. Верхов. Суду України.– 2000.– № 1).

1 ЮНСІТРАЛ – комісія ООН з прав міжнародної торгівлі.

355ЄЕК – Економічна комісія ООН для Європи

356ЕКАДВ – Економічна комісія ООН для Азії та Далекого Сходу