§ 6. Міжнародні річкові перевезення.

Річкові перевезення мають ряд переваг, а саме: більша порівняно із сухопутними видами транспорту вантажопідйомність рухомого складу; висока пропускна спроможність шляху; відносна дешевизна облаштування річкового русла в порівнянні зі спорудженням залізничного полотна або автостради; низька собівартість перевезення річками.

Для України є характерними міжнародні перевезення внутрішніми водними шляхами з подальшим виходом у море (ріка-море). До таких перевезень застосовуються норми Кодексу торговельного мореплавства України та цілого ряду конвенцій, які мають двосторонній або регіональний напрямок.

Україна активно розвиває співробітництво з багатьма країнами Дунайського регіону. Так, наприклад, укладена Угода про міжнародне пряме змішане залізнично-водне вантажне сполучення 14 грудня 1959 р. Ця угода визначає порядок перевезення вантажів річкою Дунай. Згідно ст.2 цього договору умови перевезення вантажів у міжнародному водному змішаному залізнично-водному вантажному сполученні та витікаючи із них права, обов’язки, відповідальність, взаємовідносини між залізницями, дунайськими портами і судноплавними підприємствами, з однієї сторони, та відправниками та одержувачами вантажів, з іншої сторони, а також тарифні питання та взаємовідносини між залізницями, дунайськими портами і судноплавними підприємствами регулюються правилами та інструкціями, узгодженими транспортними міністерствами та міністерствами зовнішньої торгівлі сторін, що домовляються.

Розрахунки між залізницями, дунайськими портами та судноплавними підприємствами різних країн здійснюються у відповідності з чинними платіжними угодами сторін, що домовляються.

Відносно недавно прийнята Будапештська конвенція про договір перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами (22 червня 2001 р.) застосовується до всіх договорів перевезення вантажів, згідно з яким порт завантаження та порт розвантаження або порт здачі вантажу розташовані на території двох різних країн, принаймні одна з яких є учасницею Конвенції. Під час таких перевезень видається транспортний документ (передбачено застереження, які він може містити) та може видавати коносамент лише за проханням відправника вантажу або, якщо це було застереження до завантаження вантажу чи до прийняття його до перевезення.

§7. Міжнародні змішані перевезення.

Міжнародні змішані (комбіновані) перевезення передбачають перевезення вантажів у меншому випадку двома різними видами транспорту на підставі договору змішаного перевезення із пункту в одній країні, де вантажі поступають до відання оператора змішаного перевезення, до обумовленого місця доставки в іншій країні.

Головним організатором змішаного перевезення є оператор, який виконує функції експедитора та перевізника. Під час змішаного перевезення відносин між вантажовласником і перевізником не виникає, тому що останнього заміняє оператор.

Найбільш часто застосовується до таких перевезень Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24.05.1980 р. Згідно цієї угоди – якщо укладений договір змішаного перевезення і він підпадає під дію даної Конвенції, то її положення мають обов’язкову силу для учасників.

Конвенція дає визначення таких правових термінів:

«Оператор змішаного перевезення» - будь-яка особа, яка від власного імені або через іншу діючу від його імені особу укладає договір змішаного перевезення, виступає як сторона договору та приймає на себе відповідальність за виконання договору;

«Договір змішаного перевезення» - це договір, на підставі якого оператор змішаного перевезення за сплату провізних платежів зобов’язується здійснити або забезпечити здійснення міжнародного перевезення ;

«Документ змішаного перевезення» – це документ, який посвідчує договір змішаного перевезення, прийняття вантажу оператором змішаного перевезення до свого відання, а також його зобов’язання доставити вантаж у відповідності до умов договору;

«Вантаж» включає будь-який контейнер, піддон або аналогічний пристрій для транспортування, або упакування, якщо вони надані вантажовідправником.

Конвенція не обмежує права кожної держави регулювати та контролювати на національному рівні операції по змішаному перевезенні та операторів змішаного перевезення.

Згідно Конвенції наступні дані містяться в документі змішаного перевезення: загальний характер вантажу, основні марки, які необхідні для ідентифікації вантажу; зовнішній стан вантажу; назва та місцезнаходження основного комерційного підприємства оператора змішаного перевезення; назва вантажовідправника і вантажоодержувача; місце та дату прийняття операторами вантажу до свого відання; місце та дату видачі документа змішаного перевезення.

Конвенція 1980 р. встановлює межі відповідальності оператора за втрату або пошкодження вантажу – його відповідальність обмежується сумою, яка не більше 920 розрахункових одиниць з місце або іншу одиницю відвантаження, або 2,75 розрахункової одиниці за кілограм ваги брутто втраченого або пошкодженого в залежності від того, яка сума більше. Однак оператор не має права на обмеження відповідальності, якщо доведено, що втрата, пошкодження або затримка в доставці стали результатом дій оператора.

Будь-який позов у справі з міжнародних перевезень гаситься давністю, якщо судовий або арбітражний розгляд не були розпочаті на протязі двох років.

Конкуренція між різними видами транспорту в міжнародному сполученні веде до поступового нівелювання правових режимів перевезення. Зараз стоїть завдання щодо уніфікації міжнародного транспортного права, а регулювання саме комбінованих перевезень вантажів – це перший крок в цьому напрямку.