- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Загальна частина розділ і. Поняття міжнародного приватного права. § 1. Поняття та предмет міжнародного приватного права.
- •§ 2. Методи міжнародного приватного права.
- •2.1. Колізійно-правовий метод.
- •2.2. Матеріально-правовий метод.
- •§ 3. Система міжнародного приватного права
- •§ 4. Історія науки міжнародного приватного права.
- •Розділ іі. Джерела (форми) міжнародного приватного права. §1. Поняття та види форм (джерел) міжнародного приватного права
- •§2. Міжнародні договори в галузі міжнародного приватного права.
- •§3. Внутрішнє законодавство держав.
- •§4. Правові звичаї
- •§5. Судова та арбітражна практика. Доктрина
- •§6. Концепція lex mercatoria
- •§7. Уніфікація та гармонізація норм міжнародного приватного права.
- •Розділ ііі. Загальні засади правозастосування в міжнародному приватному праві. § 1. Колізійні норми у міжнародному приватному праві: поняття та структура
- •§ 2. Види колізійних норм та основні формули прикріплення.
- •§ 3. Кваліфікація колізійної норми. Конфлікт кваліфікації.
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •§ 5. Обхід закону
- •§ 6. Встановлення змісту та застосування іноземного права.
- •§ 7. Застереження про публічний порядок та імперативні норми в мпп.
- •§ 8. Взаємність та реторсія
- •Розділ IV. Суб’єкти міжнародного приватного права. § 1. Фізичні особи в міжнародному приватному праві.
- •Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів мпп
- •1.2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •1.3. Іноземці за законодавством України
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •1.6. Визнання іноземця безвісно відсутнім чи оголошення померлим.
- •1.7. Правове становище громадян України за кордоном
- •§2 Юридичні особи в міжнародному приватному праві
- •2.1. Загальна характеристика правового статусу юридичних осіб в мпп.
- •2.2. Поняття «особистого закону юридичної особи».
- •2.3. Правове положення іноземних юридичних осіб в Україні.
- •2.4.Особливості правового статусу транснаціональних корпорацій.
- •2.6. Особливості створення і діяльності офшорних компаній.
- •2.7. Міжнародні юридичні особи.
- •§3. Держава як суб’єкт міжнародного приватного права
- •3.1. Особливості участі держави в міжнародних приватних відносинах.
- •3.2. Поняття та види імунітету держави.
- •3.3. Законодавство України та міжнародні угоди з питань державного імунітету.
- •Особлива частина. Розділ V. Право власності в міжнародному приватному праві. §1. Особливості правового регулювання відносин власності в мпп.
- •§2. Колізійні питання права власності. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав.
- •§3. Право власності та інші речові права на рухоме майно, що перебуває в дорозі.
- •§ 4. Правове регулювання іноземних інвестицій в міжнародному приватному праві. Угода сот щодо пов'язаних з торгівлею інвестиційних заходів.
- •§5. Правове положення власності України за кордоном.
- •§6. Проблеми повернення національної культурної спадщини.
- •Розділ VI. Інтелектуальна власність в міжнародному приватному праві.
- •§6.2. Основні міжнародні угоди щодо охорони авторських та суміжних прав.
- •6.3. Промислова власність та її міжнародна охорона. Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р. Регіональні міжнародні договори про охорону промислової власності.
- •6.4 Угода сот щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
- •Розділ VII. Правочини та договірні зобов’язання в міжнародному приватному праві. § 1.Поняття та види правочинів з іноземним елементом.
- •§2. Форма та зміст правочину.Сфера дії права, що застосовується до правочину.
- •§3. Особливості колізійного регулювання договірних зобов’язань в мпп.
- •§4. Представництво, довіреність та позовна давність в міжнародному приватному праві.
- •4.1. Види представництва в міжнародному приватному праві.
- •4.2. Колізійні питання довіреності.
- •4.3. Колізійні та матеріально-правові і норми щодо позовної давності.
- •§5. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •§6. Звичаї міжнародної торгівлі. Правила Інкотермс.
- •§7. Правове регулювання електронної торгівлі в мпп.
- •§ 8. Загальна характеристика угод сот щодо міжнародної торгівлі
- •§9. Позадоговірні зобов’язання в мпп.
- •Розділ VIII. Міжнародні перевезення. § 1. Поняття міжнародних перевезень.
- •§2. Міжнародні морські перевезення.
- •§3. Міжнародні залізничні перевезення.
- •§ 4. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •§5. Міжнародні повітряні перевезення.
- •§ 6. Міжнародні річкові перевезення.
- •§7. Міжнародні змішані перевезення.
- •Розділ IX. Трудові відносини в міжнародному приватному праві. § 1. Загальна характеристика трудових відносин в мпп.
- •§2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин.
- •§3. Міжнародно-правове регулювання праці.
- •§ 4. Працевлаштування іноземців в Україні.
- •§4.Трудові права українських громадян за кордоном.
- •§5. Правове регулювання праці співробітників міжнародних та міжурядових організацій.
- •Розділ X. Шлюбно-сімейні відносини в міжнародному приватному праві. § 1. Особливості правового регулювання шлюбно-сімейних відносин у праві різних держав
- •§ 2. Колізійне регулювання укладання та розірвання шлюбу в мпп
- •§ 3. Майнові відносини подружжя в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Міжнародне усиновлення та його наслідки
- •§ 5. Аліментні зобов’язання в міжнародному приватному праві
- •Розділ XI. Спадкові відносини в міжнародному приватному праві. § 1. Основні колізії у спадкуванні за мпп
- •§ 2. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин
- •§ 3. Спадкові права іноземців в Україні
- •§ 5. Спадкові права українських громадян за кордоном
- •§6. Правовий режим відумерлої спадщини у міжнародному приватному праві
- •Міжнародний цивільний процес.
- •Міжнародний комерційний арбітраж.
- •Розділ XII. Міжнародний цивільний процес.
- •§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
- •§ 2. Правове становище іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 3. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§4. Провадження у справі за участю іноземної особи
- •§ 5. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •Розділ XIII. Міжнародний комерційний арбітраж. §1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •§2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
- •§3. Міжнародні регламенти, типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж юнсітрал
- •§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу
- •§5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
§6. Звичаї міжнародної торгівлі. Правила Інкотермс.
Міжнародні звичаї грають важливу роль в міжнародній торгівлі та торговельному мореплавстві. Зміст великої кількості зовнішньоторговельних угод визначається міжнародними торговельними звичаями. Наприклад, при морському перевезенні вантажів широке розповсюдження отримали звичаї торгового порту, які застосовуються при навантаженні та розвантаженні суден. На торговельні звичаї посилається й зовнішньоторговельний арбітраж в процесі розгляду господарських спорів.
Відповідно до доктринальних позицій більшості країн світу міжнародний звичай (в тому числі й міжнародний торгівельний звичай) є джерелом сучасного міжнародного приватного права. Головними системо утворюючими ознаками міжнародного торговельного звичаю є:
– тривалість існування;
– систематичне однакове застосування;
– визначеність;
– відповідність імперативним приписам публічного порядку.
У більшості країн світу звичай (в т.ч. міжнародний торговельний звичай) використовується як норма, що доповнює закон.
Згідно зі ст.38 Статуту Міжнародного Суду ООН міжнародний звичай є доказом загальної практики, визнаної у якості правової норми273. Міжнародні звичаї (міжнародні торговельні звичаї) можуть носити правовий та не правовий характер (узвичаєння). Правовий характер вони мають у разі, коли санкціоновані відповідним компетентним органом держави. Для застосування звичаю необхідне виконання двох головних умов: по-перше, наявність волі сторін, що означає обов’язковість звичаю у разі, коли сторони включили його в текст договору за принципом автономії волі; – по-друге, використання звичаю правозастосовними органами незалежно від волі сторін у випадку, коли визнають його у якості правової норми. Це правило може випливати із загальних норм законодавства держави або із судової практики.
Однак, складність використання міжнародних торговельних звичаїв та узвичаєнь у конкретних правовідносинах обумовлена насамперед тією обставиною, що вони не завжди збігаються по змісту в законодавствах різних держав. З метою подолання виникаючих у зв’язку із цим проблем здійснюється узагальнення подібних правил, їхня класифікація й тлумачення. Особливу роль в розробці стандартів, ділових звичаїв й інших уніфікованих правил в області зовнішньої торгівлі займає діяльність міжнародних організацій, таких як Міжнародна торговельна палата (МТП), Європейська економічна комісія ООН, Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародний інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА), Міжнародна морська організація (ММО).
В числі найважливіших актів, прийнятих цими міжнародними організаціями в галузі регулювання зовнішньоторговельних відносин, варто виділити Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНИДРУА), розроблені Міжнародним інститутом уніфікації приватного права в 1994 р.
Метою цього документа є розробка зводу універсальних принципів, призначених для використання незалежно від правових традицій, а також економічних і політичних умов держав, де вони будуть застосовуватись. Принципи УНІДРУА присвячені регулюванню загальних положень у сфері договірних зобов'язань, містять положення стосовно процедури укладання договору, його змісту, виконання договору, визначення дійсності зовнішньоторговельного контракту і його тлумачення. Принципи УНІДРУА підлягають застосуванню у випадку, якщо сторони погодилися, що їх договір буде врегульовано нормами цього документа. Окрім того, принципи УНІДРУА можуть використовуватися для тлумачення міжнародних уніфікованих правових документів.
Одним з найбільш важливих актів Міжнародної торговельної палати, що забезпечують у цей час однакове розуміння й застосування основних принципів міжнародних торговельних відносин, є Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС). Цей документ вперше був опублікований МТП в 1936 р. і діє в редакції 2000р274.
Правила Інкотермс-2000 включають в себе так звані базисні умови поставок. Вони містять правила тлумачення 13 найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Всі вони мають короткі найменування (FCA, DDP, EXW і т.д.), що являють собою абревіатури їхньої назви англійською мовою. Правила, що містяться в термінах, можуть застосовуватися до поставок всіх видів товарів при їх перевезенні повітряним, водним, автомобільним, залізничним або змішаним видами транспорту. При цьому, однак, варто мати на увазі, що ряд термінів (FAS, FOB, CFR, CIF, DES й DEQ) може бути використано тільки при укладанні контрактів, які передбачають перевезення вантажів у рамках морських або водних сполучень.
Всі терміни, що містяться в Інкотермс-2000, поділені на чотири групи. Перша із цих груп – група «Е» – передбачає, що продавець надає товари покупцеві безпосередньо на власних площах (в своїх приміщеннях) – EXW (з заводу). Відповідно до термінів другої групи – групи «F» – продавець зобов’язується надати товар у розпорядження перевізника, найнятого покупцем, у погодженому географічному пункті: FCA (франко-перевізник), FAS (франко вздовж борту судна) і FOB (франко-борт). Відповідно до термінів третьої групи – групи «С» – продавець сам зобов’язується укласти договір перевезення. При цьому, однак, він не несе ризику випадкової загибелі або пошкодження майна, а також будь-які інші додаткові витрати після завантаження товару на транспортний засіб: CFR (вартість та фрахт), CIF (вартість, страхування та фрахт), СРТ (фрахт/перевезення оплачені до) і CIP (фрахт/перевезення та страхування оплачені до). Терміни четвертої групи – групи «D» – передбачають, що продавець приймає на себе всі витрати і ризики до моменту поставки товару у країну призначення: DAF (поставка до кордону), DES (поставка з судна), DEQ (поставка з причалу), DDU (поставка без сплати мита) і DDP (поставка зі сплатою мита).
Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів носять рекомендаційний характер. Тому сторони контракту вправі, залежно від виду транспорту або характеру взаємовідносин, обрати будь-яку схему зовнішньоторговельної операції, згідно з Правилами Інкотермс-2000, та скласти на їх основі договір. Якщо ж окремі питання визначаються сторонами в договорі інакше, ніж в Правилах Інкотермс-2000, то такі положення повинні бути повністю викладені в контракті.
Серед інших документів, присвячених уніфікації торговельних правил та звичаїв, слід назвати, Уніфіковані правила по інкасо в редакції 1995 р. й Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів в редакції 1993р.275. Менш відомими документами є Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитні перекази276, Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронні підписи277 та інші.