2.2. Матеріально-правовий метод.

Як зазначалося, причиною виникнення колізій між правовими системами різних держав є істотні, а іноді принципові, відмінності, що характерні для національних правових систем світу. Розв’язання колізійної проблеми може бути досягнуто не лише шляхом вибору одного з національних правопорядків, що пов’язані з правовідносинами (колізійно-правовий метод), але й шляхом створення спільного одноманітного матеріально-правового регулювання приватних відносин, що мають міжнародний характер – тобто шляхом уніфікації норм матеріального права.

Матеріально-правові норми, уніфіковані в міжнародній угоді є правилами поведінки, що застосовуються безпосередньо для врегулювання відносин по суті. Наприклад, Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р.⁸ встановлює загальний строк позовної давності по таким договорам у 4 роки, отже для усіх країн, що ратифікували зазначену Конвенцію, до подібних відносин буде застосовуватися згаданий строк, хоча у внутрішньому законодавстві України загальний строк позовної давності складає 3 роки (ст. 257 ЦК України), а, приміром, у Португалії – 20 років (ст.309 ЦК Португалії).

Процес уніфікації норм матеріального права почав активно розвиватися у другій половині минулого століття, й на сьогодні більшість відносин у сфері міжнародної торгівлі та галузей, що її обслуговують (міжнародні перевезення, іноземні інвестиції, валютні розрахунки, захист об’єктів права промислової власності тощо) врегульовані нормами міжнародних договорів.

Отже, матеріально-правовий метод є другим спеціальним методом регулювання МПП. Він заснований на застосуванні матеріально-правових норм, що безпосередньо регулюють права та обов’язки сторін. Цей метод має суттєві переваги порівняно із колізійно-правовим, оскільки значно спрощує та прискорює вирішення справи, правове регулювання відоме усім сторонам правовідносин, відсутня необхідність застосовувати іноземне право.

Однак, не дивлячись на усі недоліки колізійного методу, він продовжує залишатися основним щодо регулювання сімейних, спадкових, майнових та багатьох інших приватних відносин, ускладнених іноземним елементом.

Таким чином, міжнародному приватному праву притаманні два спеціальних методи регулювання – колізійно-правовий, що здійснюється у двох формах – національній та міжнародній, та матеріально-правовий, що здійснюється у міжнародно-правовій формі.

§ 3. Система міжнародного приватного права

Поняття «міжнародне приватне право» вживається для визначення галузі права, галузі законодавства, галузі правової науки та навчальної дисципліни. Стосовно системи МПП як галузі права, слід зазначити, що в цілому його структура подібна до інших галузей приватного права, хоча й має певні відмінності. МПП складається із загальної та особливої частин, які поділяються на окремі інститути, а також включає в себе спеціальну частину, присвячену питанням міжнародного цивільного процесу та міжнародного комерційного арбітражу.

У загальній частині містяться загальні засади МПП, поняття та механізми застосування колізійних норм, підстави та обмеження у застосуванні іноземного права, порядок встановлення змісту норм іноземного права, визначення правового статусу фізичних та юридичних осіб, держави та міждержавних організацій тощо.

Особлива частина МПП включає окремі інститути цієї галузі: право власності; право інтелектуальної власності; правочини; зобов’язання із завдання шкоди; спадкові, шлюбно-сімейні та трудові відносини, ускладнені іноземним елементом.

Відмінною рисою МПП є віднесення до даної галузі питань міжнародного цивільного процесу та міжнародного комерційного арбітражу. Слід зазначити, що наявність іноземного елементу в приватних правовідносинах тягне за собою не лише матеріальні, але й процесуальні наслідки. Колізія матеріального права різних країн неминуче супроводжується і колізією юрисдикцій, завжди виникають питання: суду якої країни підсудний той чи інший спір між суб’єктами, які належать до різних держав; процедура встановлення судом змісту іноземного права; обсяг процесуальних прав іноземців тощо.

В науці МПП здавна існують концепції, які відносять до міжнародного приватного права колізійні питання про вибір права у їх тісному зв’язку із цивільним процесом, зокрема міжнародною підсудністю. І хоча це питання лишається предметом дискусій серед правознавців, у законодавстві переважної більшості країн застосовується комплексний підхід, де проблеми колізії законів та колізії юрисдикцій врегульовані в одному нормативному акті. Такий підхід використано при створенні нових законів про МПП Швейцарії, Австрії, Італії, Угорщини, Чехії та багатьох інших держав. Так само і Закон України «Про міжнародне приватне право» містить розділи «Провадження у справах за участю іноземних осіб», «Підсудність та виконання іноземних судових доручень», «Визнання та виконання рішень іноземних судів».

Отже, узагальнюючи вище викладене, можна дійти висновку, що міжнародне приватне право – це самостійна галузь національного права, яка є системою колізійних та уніфікованих матеріально-правових, що регулюють приватні та цивільно-процесуальні відносини, ускладнені іноземним елементом.