- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Загальна частина розділ і. Поняття міжнародного приватного права. § 1. Поняття та предмет міжнародного приватного права.
- •§ 2. Методи міжнародного приватного права.
- •2.1. Колізійно-правовий метод.
- •2.2. Матеріально-правовий метод.
- •§ 3. Система міжнародного приватного права
- •§ 4. Історія науки міжнародного приватного права.
- •Розділ іі. Джерела (форми) міжнародного приватного права. §1. Поняття та види форм (джерел) міжнародного приватного права
- •§2. Міжнародні договори в галузі міжнародного приватного права.
- •§3. Внутрішнє законодавство держав.
- •§4. Правові звичаї
- •§5. Судова та арбітражна практика. Доктрина
- •§6. Концепція lex mercatoria
- •§7. Уніфікація та гармонізація норм міжнародного приватного права.
- •Розділ ііі. Загальні засади правозастосування в міжнародному приватному праві. § 1. Колізійні норми у міжнародному приватному праві: поняття та структура
- •§ 2. Види колізійних норм та основні формули прикріплення.
- •§ 3. Кваліфікація колізійної норми. Конфлікт кваліфікації.
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •§ 5. Обхід закону
- •§ 6. Встановлення змісту та застосування іноземного права.
- •§ 7. Застереження про публічний порядок та імперативні норми в мпп.
- •§ 8. Взаємність та реторсія
- •Розділ IV. Суб’єкти міжнародного приватного права. § 1. Фізичні особи в міжнародному приватному праві.
- •Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів мпп
- •1.2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •1.3. Іноземці за законодавством України
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •1.6. Визнання іноземця безвісно відсутнім чи оголошення померлим.
- •1.7. Правове становище громадян України за кордоном
- •§2 Юридичні особи в міжнародному приватному праві
- •2.1. Загальна характеристика правового статусу юридичних осіб в мпп.
- •2.2. Поняття «особистого закону юридичної особи».
- •2.3. Правове положення іноземних юридичних осіб в Україні.
- •2.4.Особливості правового статусу транснаціональних корпорацій.
- •2.6. Особливості створення і діяльності офшорних компаній.
- •2.7. Міжнародні юридичні особи.
- •§3. Держава як суб’єкт міжнародного приватного права
- •3.1. Особливості участі держави в міжнародних приватних відносинах.
- •3.2. Поняття та види імунітету держави.
- •3.3. Законодавство України та міжнародні угоди з питань державного імунітету.
- •Особлива частина. Розділ V. Право власності в міжнародному приватному праві. §1. Особливості правового регулювання відносин власності в мпп.
- •§2. Колізійні питання права власності. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав.
- •§3. Право власності та інші речові права на рухоме майно, що перебуває в дорозі.
- •§ 4. Правове регулювання іноземних інвестицій в міжнародному приватному праві. Угода сот щодо пов'язаних з торгівлею інвестиційних заходів.
- •§5. Правове положення власності України за кордоном.
- •§6. Проблеми повернення національної культурної спадщини.
- •Розділ VI. Інтелектуальна власність в міжнародному приватному праві.
- •§6.2. Основні міжнародні угоди щодо охорони авторських та суміжних прав.
- •6.3. Промислова власність та її міжнародна охорона. Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р. Регіональні міжнародні договори про охорону промислової власності.
- •6.4 Угода сот щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
- •Розділ VII. Правочини та договірні зобов’язання в міжнародному приватному праві. § 1.Поняття та види правочинів з іноземним елементом.
- •§2. Форма та зміст правочину.Сфера дії права, що застосовується до правочину.
- •§3. Особливості колізійного регулювання договірних зобов’язань в мпп.
- •§4. Представництво, довіреність та позовна давність в міжнародному приватному праві.
- •4.1. Види представництва в міжнародному приватному праві.
- •4.2. Колізійні питання довіреності.
- •4.3. Колізійні та матеріально-правові і норми щодо позовної давності.
- •§5. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •§6. Звичаї міжнародної торгівлі. Правила Інкотермс.
- •§7. Правове регулювання електронної торгівлі в мпп.
- •§ 8. Загальна характеристика угод сот щодо міжнародної торгівлі
- •§9. Позадоговірні зобов’язання в мпп.
- •Розділ VIII. Міжнародні перевезення. § 1. Поняття міжнародних перевезень.
- •§2. Міжнародні морські перевезення.
- •§3. Міжнародні залізничні перевезення.
- •§ 4. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •§5. Міжнародні повітряні перевезення.
- •§ 6. Міжнародні річкові перевезення.
- •§7. Міжнародні змішані перевезення.
- •Розділ IX. Трудові відносини в міжнародному приватному праві. § 1. Загальна характеристика трудових відносин в мпп.
- •§2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин.
- •§3. Міжнародно-правове регулювання праці.
- •§ 4. Працевлаштування іноземців в Україні.
- •§4.Трудові права українських громадян за кордоном.
- •§5. Правове регулювання праці співробітників міжнародних та міжурядових організацій.
- •Розділ X. Шлюбно-сімейні відносини в міжнародному приватному праві. § 1. Особливості правового регулювання шлюбно-сімейних відносин у праві різних держав
- •§ 2. Колізійне регулювання укладання та розірвання шлюбу в мпп
- •§ 3. Майнові відносини подружжя в міжнародному приватному праві
- •§ 4. Міжнародне усиновлення та його наслідки
- •§ 5. Аліментні зобов’язання в міжнародному приватному праві
- •Розділ XI. Спадкові відносини в міжнародному приватному праві. § 1. Основні колізії у спадкуванні за мпп
- •§ 2. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин
- •§ 3. Спадкові права іноземців в Україні
- •§ 5. Спадкові права українських громадян за кордоном
- •§6. Правовий режим відумерлої спадщини у міжнародному приватному праві
- •Міжнародний цивільний процес.
- •Міжнародний комерційний арбітраж.
- •Розділ XII. Міжнародний цивільний процес.
- •§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела
- •§ 2. Правове становище іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 3. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§4. Провадження у справі за участю іноземної особи
- •§ 5. Визнання і виконання рішень іноземних судів
- •Розділ XIII. Міжнародний комерційний арбітраж. §1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- •§2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
- •§3. Міжнародні регламенти, типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж юнсітрал
- •§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу
- •§5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
§3. Міжнародні залізничні перевезення.
Залізничний транспорт порівняно з іншими видами транспорту має ряд переваг. По-перше, він може виконувати масові перевезення пасажирів та вантажів. По-друге, залізниця здійснює перевезення на великі відстані за відносно високої швидкості перевезень. По-третє, перевезення залізними дорогами мають порівняно низьку собівартість та високу безпеку доставки вантажів.
Головним договором щодо регулювання залізничних перевезень в Європі є Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) 1980 р., що затвердила Організацію міжнародного залізничного транспорту (Україна приєдналася до цього договору в 2003р. із відповідними застереженнями)291.
Перевезення в прямому міжнародному сполученні регулюються «Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)», що становлять Додаток А до Конвенції; «Єдиними правилами до договору про залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)», що становлять Додаток В до Конвенції. Єдині правила ЦІВ і ЦІМ разом з двома додатками є невід’ємною частиною Конвенції.
Особливою відмінною ознакою договору перевезення залізничним транспортом є те, що залізниця зобов’язана укласти такий договір з кожною особою. Як угода ЦІМ, так і ЦІВ передбачають детальне та широке регулювання прав та обов’язків за договором перевезення залізничним транспортом.
Залізниця зобов’язана здійснити безпечне перевезення вантажів у строк та без втрат. У випадку нанесення шкоди або втрати вантажу або простроченні в доставці залізниця несе відповідальність у порядку вини, що презюмується. Перевізник тим не менше може спростувати цю презумпцію шляхом надання доказів про те, що шкода була викликана однією із обставин, за які дорога згідно ЦІМ не відповідає. До них відносяться: 1) особиста провина особи, яка має право на товар (вантаж); 2) обставини, викликані властивостями, належними самому товару (властивість швидко псуватись, усушка); 3) неминучі обставини. Якщо залізна дорога доведе, що шкода могла виникнути в результаті однієї із подій, включених у список спеціальних ризиків, буде діяти презумпція, що така шкода була завдана цією обставиною. Доки заявник не доведе інше, відповідальність залізної дороги не буде мати сили. Тягар доказування зворотного несе заявник.
Ця конвенція визначає граничний розмір відповідальності залізних доріг у випадках несхоронності вантажів в розрахункових одиницях МВФ – «спеціальних правах запозичення» (17 СПЗ, або 51 старий золотий франк на 1 кг ваги брутто). Він може бути зменшений сторонами в контракті за умови зниження звичайних ставок оплати за перевезення. Термін для заяви вимог – один рік. Але у випадку навмисного пошкодження вантажу або обманних дій залізної дороги термін позовної давності визначений ЦІМ у два роки.
Під час перевезення пасажирів та їх вантажу застосовуються правила ЦІВ, які розрізняють особисту шкоду, завдану пасажиру (смерть або каліцтво), і пошкодження вантажу. У випадку смерті особи або каліцтва залізна дорога несе сувору відповідальність, якщо тільки не доведе, що ці події настали внаслідок нещасного випадку: а) який не пов’язаний з експлуатацією залізничного транспорту та функціонуванням залізної дороги і якого неможливо було уникнути або попередити; або б) який повністю або частково викликаний провиною самого пасажира; або в) який заподіяний діями третіх осіб, які не можна було попередити або перебороти залізною дорогою. За пошкодження або втрату зареєстрованого багажу, а також за прострочення у доставці, завдані перевізником, залізна дорога несе відповідальність у всіх випадках, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок однієї із нижче перерахованих причин: 1) провини самого пасажира; 2) вказівок, наданих пасажиром; 3) характеру багажу; 4) обставин непереборної сили; 5)особливих ризиків, пов’язаних з неналежним або відсутнім пакуванням.
Право висунення вимог до залізної дороги втрачається в тих випадках, якщо особа на протязі трьох місяців не повідомить перевізника про випадки смерті або каліцтва пасажира. У випадку пошкодження, втрати або несвоєчасної доставки вантажу, вимоги повинні бути заявлені в такому ж порядку, що і за правилами ЦІМ.
В КОТІФ передбачені граничні терміни доставки вантажів. Наприклад, загальні терміни доставки вантажів складають для вантажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швидкості – 300 км на добу.
Укладення договору перевезення вантажу, пасажирів та їх багажу в рамках цієї конвенції здійснюється на підставі накладної затвердженої форми та квитка, а також плацкарти (проїзного документу) для проїзду у спальному вагоні та провозу безоплатно 35 кг ручної поклажі. Багаж зверх вказаної ваги перевозиться за наявності багажної квитанції.
Перевізна плата стягується із вантажовласників згідно внутрішніх тарифів доріг країни відправлення та призначення, а за умови транзитного слідування – у відповідності із узгодженими транзитними тарифами.
Позови до залізних доріг подаються в суд з обов’язковим попереднім поданням претензії перевізнику.
Україна бере також участь в Угоді про міжнародні залізничні сполучення 1951 р. (переглянуто в 1992 р.). Вона встановлює пряме залізничне сполучення для перевезення вантажів між залізницями Китаю, КНДР, Монголії, Росії, України та ряду інших країн.
Ст. 7 Угоди передбачає, що перевезення вантажів оформляється накладною, що складається із трьох аркушів; оригінал накладної; аркуш видачі вантажу;аркуш повідомлення про прибуття вантажу. Відправник повинен оголосити в накладній вартість вантажу. Залізниця не зобов’язана перевіряти правильність і достатність документів, які приклав відправник до накладної.
Угода визначає терміни доставки вантажів великої та малої швидкості. Ці строки можуть бути подовжені на час затримки для виконання митних та інших правил та в інших випадках.
За умови прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов’язана видати вантаж, оригінал накладної та лист повідомлення про прибуття вантажу його отримувачу.
Угода детально визначає види та форми відповідальності залізних доріг. Залізниця відповідальна за прострочення в доставці вантажів та за збитки, які виникли внаслідок повної або часткової втрати, недостачі маси, пошкодження, порчі або зниження якості вантажу за інших причин за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.
Претензії та позови за договором перевезення можуть бути заявлені на протязі 9 місяців, за винятком претензій та позовів про прострочення доставки вантажів, для подачі яких встановлений двохмісячний строк.
Крім того, Україна уклала цілий ряд двосторонніх договорів з питань регламентації залізничних перевезень292. Цими угодами вирішуються питання координації залізничних перевезень та особливості правового регулювання діяльності підприємств, установ та організацій залізничного транспорту. В угодах з країнами СНД констатується збереження чинного порядку здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів залізничним транспортом. Вони зберігають існуючі технологічні зв’язки між залізними дорогами, встановлюють систему відповідальності за порушення технологічних параметрів перевезень.
В Україні залізничні перевезення регулюються цілим рядом внутрішніх нормативних актів та міжнародними угодами, основні із них були розглянуті в цьому параграфі.