- •3.Поясніть співвідношення собівартості продукції і ціни.
- •11. Функціональний, організаційний та мотиваційний аспекти системи управління витратами.
- •12. Необхідність планування витрат та його види
- •13. Класифікація витрат для потреб планування.
- •17. Методика складання кошторисів підрозділів різного функціонального призначення
- •19. Розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів
- •20. Економічна сутність собівартості продукції ( робіт, послуг ), її роль і значення в управлінні виробничими процесами.
- •21. Методи планування собівартості продукції.
- •22. Методика аналізу собівартості продукції та особливості його проведення у підрозділах підприємства.
- •23. Сутність калькулювання собівартості продукції.
- •24. Методи здійснення калькулювання продукції.
- •25. Основні системи обліку витрат, які діють в сучасних стандартах.
- •26. Особливості бухгалтерського та управлінського обліків в діяльності підприємств.
- •27. Формування механізму управління за відхиленнями.
- •28. Стимулювання зниження витрат у виробництві.
- •29. Організаційна побудова системи обліку витрат і руху матеріальних цінностей.
- •30. Порівняння фактичних витрат з плановими.
- •41. Визначення рівня операційної активності, що забезпечує цільовий прибуток.
- •42. Операційний ліверидж (важіль), визначення його та застосування в оперативному аналізі.
- •43. Рівноважний (беззбитковий) обсяг операційної діяльності.
- •44. Визначення беззбиткового обсягу операційної діяльності у натуральному і грошовому вимірі.
- •45. Обчислення рівня економічної безпеки підприємства.
- •46. Визначення рівня операційної активності, що забезпечує цільовий прибуток.
- •42. Операційний ліверидж (важіль), визначення його та застосування в оперативному аналізі.
- •50. Визначення рівня операційної активності, що забезпечує цільовий прибуток.
- •51. Поясніть, що є об’єктами калькулювання на підприємстві.
- •53. Що таке калькуляційна одиниця і як вона визначається?
- •54. Які види калькуляцій розробляються на підприємстві та яке їх призначення?
- •54 (1/2)
- •54 (2/2)
- •IV) за місцем виникнення витрат
- •V) за характером виробництва
- •55. Який склад витрат кошторису цеху?
- •55 (1/3)
- •55 (2/3)
- •Кошторис цеху на рік (тис. Грн.)
- •1 Прямі матеріальні витрати, у т.Ч.
- •2 Прямі витрати на оплату праці, у т.Ч.
- •3 Інші прямі витрати, у т.Ч.
- •55 (2/3)
- •55 (3/3)
- •5 Разом
- •56. Методика управління змінними витратами.
- •1) Управління на стадії заготівлі і придбання матеріальних ресурсів:
- •2) Управління матеріальними витратами на стадії їх фактичного використання:
- •56 (1/2)
- •56 (2/2)
- •Витратами
- •57 (1/2)
- •57 (2/2)
- •58. Методика управління витратами на збут продукції.
- •58 (1/2)
- •58 (2/2)
- •59. Методика управління фінансовими та іншими витратами.
- •59 (1/2)
- •59 (2/2)
- •60 (1/2)
- •60 (2/2)
59 (1/2)
59 (2/2)
ДО СКЛАДУ ІНШИХ ВИТРАТ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ:
1) собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);
2) собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);
3) собівартість реалізованих майнових комплексів;
4) втрати від неопераційних курсових різниць;
5) сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
6) витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);
7) залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;
8) інші витрати звичайної діяльності.
Перелік інших операційних витрат, фінансових витрат та інших витрат дає змогу констатувати той факт, що у їх складі є витрати, які, як правило, можна попередньо передбачити, а також й витрати, які передбачити практично неможливо. Проте дана обставина аж ніяким чином не означає відмови від управління вказаними витратами.
СУТЬ УПРАВЛІННЯ ДАНИМИ ВИТРАТАМИ ЗВОДИТЬСЯ ДО складання відповідних кошторисів витрат по кожному з їх виду на нетривалий проміжок часу. Безперечно, найбільш вдалим відрізком часу слід вважати календарний місяць. Проте з практичної точки зору щомісячне складання кошторисів витрат не є прийнятним, а тому доцільно рекомендувати щоквартальне їх складання з помісячною розбивкою.
ЗА БАЗУ ДЛЯ РОЗРАХУНКІВ слід брати фактично проаналізовані дані за попередні звітні періоди часу з урахуванням певних коригувань на зміни у стратегії діяльності підприємства чи організації, а також інших важливих причин.
Кошториси витрат у даному випадку служитимуть не догмою, обов'язковою для виконання, а лише орієнтиром у частині формування інших операційних, фінансових та інших витрат.
СПРАВА У ТОМУ, ЩО у складі кожного із названих видів витрат є такі, передбачити які практично немає змоги. ПРОТЕ, незважаючи на це, діяльність над складанням кошторисів вказаних витрат змусить відповідальних працівників з усією серйозністю віднестися до даної ділянки роботи, щоб отримати наближені до реальних загальні підсумки витрат.
НАСТУПНИМ КРОКОМ в системі управління витратами даного виду є оперативний контроль за тими статтями витрат кошторису, які цілком об'єктивно були розраховані і передбачені, та вияв відхилень по них. Не можна обійтись у цій справі і без економічного аналізу причин відхилень та факторів, які мали позитивний і особливо негативний вплив та призвели до перевитрат у порівнянні з показниками кошторису.
Економічний аналіз слід проводити комплексно, тобто по кожній статті кошторису незважаючи на те, чи дана стаття розраховувалась, чи не бралася до уваги при формуванні кошторису. При такому підході забезпечиться більш якісна база для складання кошторисів на наступні періоди діяльності підприємства чи організації.
ХАРАКТЕРНОЮ ОСОБЛИВІСТЮ МЕТОДИКИ УПРАВЛІННЯ ВКАЗАНИМИ ВИДАМИ ВИТРАТ Є попередня розробка альтернативних варіантів зниження окремих їх видів або повна ліквідація чи недопущення. Проте такі варіанти повинні базуватися на підставі певних науково обґрунтованих розрахунків, а не на чисто інтуїтивному підході, що часто зустрічається у діяльності вітчизняних підприємств та організацій.
60. Методика управління непродуктивними витратами i втратами.
Непродуктивні витрати є характерними для загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Іншими словами, вони властиві як для виробничої собівартості, так і для витрат періоду. Склад їх у структурі загальновиробничих, адміністративних та витрат на збут практично однаковий, за незначними відмінностями, що властиві витратам на збут продукції.
ДО ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НЕПРОДУКТИВНОГО ХАРАКТЕРУ НАЛЕЖАТЬ:
1) витрати на транспортне обслуговування начальників цехів, виконробів, майстрів, зокрема на утримання та експлуатацію службових легкових автомобілів, що перебувають на балансі підприємства чи організації (орендуються) та обслуговують начальників цехів, виконробів, майстрів, включаючи:
– вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів;
– витрати на стоянку легкових автомобілів, їх паркування;
2) інші загальновиробничі витрати, які не відносяться до валових витрат у податковому обліку (службові відрядження понад норми, передбачені діючим законодавством, затрати на підготовку кадрів понад встановлений ліміт (2 відсотки від фонду оплати праці звітного періоду) та інші).
ДО НЕПРОД. АДМІНІСТРАТИВНИХ ВИТРАТ, належать ті ж самі, що й до загальновиробничих, лише з тією відмінністю, що стосуються вони працівників апарату управління (адміністрації), а не загальновиробничого персоналу.
ПЕРЕЛІК НЕПРОД. ВИТРАТ НА ЗБУТ у загальній своїй масі ідентичний попереднім, однак стосується працівників відділу збуту підприємств та організацій. Крім вищеперелічених витрат, що належать до непродуктивних, сюди включаються ще й представницькі витрати понад встановлені норми (2 відсотки від оподатковуваного прибутку за попередній звітний період).
НЕПРОД. ВИТРАТИ У СКЛАДІ ІНШОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
1) сумнівні та безнадійні борги (списання безнадійної дебіторської заборгованості);
2) витрати на утримання соціальної сфери;
3) благодійні платежі за мінусом тих, які можна включати у валові витрати (2—5 % від суми прибутку за попередній квартал за умови, що ці платежі здійснені неприбутковим організаціям);
4) створення резерву на покриття сумнівних боргів;
5) інші непрод. витрати операційної діяльності.
Поряд з непрод. витратами значне місце у структурі витрат окремих суб'єктів господарювання посідають різного роду втрати.
НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИМИ ВИДАМИ ВТРАТ Є втрати від браку та втрати від простоїв, які виникають у ході основної виробничої діяльності. Щодо втрат від браку, то слід зазначити, що в окремих підприємствах ця стаття витрат є плановою, тобто передбачається у плановій калькуляції. Справа у тому, що є певні підприємства, у яких згідно з технологічними особливостями допускається незначний відсоток браку (фарфоро- фаянсова промисловість, цегельні заводи тощо).
Поряд з наведеними видами втрат до останніх можна віднести ще й такі, які передбачені у складі інших операційних витрат:
1) втрати від операційних курсових різниць (при наявності іноземної валюти);
2) втрати від знецінення запасів (у разі їх уцінки);
3) нестачі і втрати від псування цінностей (у разі відсутності конкретних винуватців);
4) штрафи, пені, визнані неустойки.