02.ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

день по окончании введения тартразина наносили дефект ББК (Т1Д и Т2Д). 7-я и 8-я группа – животные, которым до нанесения дефекта наряду с татртразином вводили внутримышечно мексидол из расчета 50 мг/кг массы тела ежедневно (группы Т1ДМ и Т2ДМ). Расчѐт дозировки вводимых препаратов производили с учѐтом рекомендаций Ю.Р. и Р.С. Рыболовлевых. Сроки наблюдения составили 3, 10, 15, 24 и 45 дней, что соответствует стадийности процессов репаративной регенерации кости согласно классификации Н.А. Коржа и Н.В. Дедух (2005).

Исследование биоминерала тазовой кости проводили на аппарате ДРОН-2,0 с гониометрической приставкой ГУР-5. Использовали К излучение меди с длиной волны 0,1542 нМ; напряжение и сила анодного тока составляли 30 кВ и 20 А. Дифрагированные рентгеновские лучи регистрировали в угловом диапазоне от 2до 37со скоростью записи 1в 1 минуту. На полученных дифрактограммах исследовали содержание в костном минерале основных составляющих: витлокита (аморфного фосфата кальция), кальцита (карбоната кальция) и гидроксилапатита по методу внутреннего контроля. Полученные цифровые данные обрабатывали методами вариационной статистики с использованием стандартных прикладных программ.

Результаты и обсуждение. У животных группы К в ходе наблюдения содержание гидроксилапатита в костном биоминерале увеличилось с 70,38±0,82% до 73,40±0,64%. Доля аморфных компонентов при этом уменьшалась – витлокита с 13,65±0,22% до 13,11±0,23%, а кальцита – с 15,97±0,40% до 13,49±0,88%. Эти данные подтверждают увеличение степени кристаллизации биоминерала тазовой кости у животных репродуктивного возраста на фоне стабильных процессов костеобразования, описанное в литературе.

После нанесения дефекта в ББК на 3 день наблюдения содержание кальцита было больше значений группы К во все сроки наблюдения на

6,67%, 10,79%, 15,04%, 10,83% и 10,22%. Содержание витлокита также было больше значений группы К с 10 по 45 день соответственно на 15,85%, 18,21%, 13,74% и 14,82%. Содержание в костном минерале кристаллической фазы было меньше значений группы К в те же сроки на 5,30%, 6,45%, 4,74% и 4.53%. Увеличение степени аморфности костного биоминерала соответствует полученным нами ранее результататм и является проявлением так называемого «синдрома перелома».

Фазовый состав биоминерала тазовых костей после воздействия условий группы Т1Д характеризовался в сравнении с группой Д характеризовался увеличением степени аморфности в ходе всего наблюдения: содержание гидроксилапатита на 3, 24 и 45 день наблюдения было меньше значений группы Д на 3,61%, 1,13% и 1,08%, а содержание

62

кальцита на 3 и 10 день – больше на 9,07% и 5,95%.

При увеличении дозировки тартразина до 1500 мг/кг (группа Т2Д) степень аморфности костного биоминерала нарастала: содержание в биоминерале тазовых костей гидроксилапатита было меньше значений группы Д во все установленные сроки наблюдения соответственно на 3,94%, 1,66%, 1,50%, 1,44% и 1,27%. Содержание в костном биоминерале кальцита, напротив, было больше значений группы Д на 3, 10 и 24 день наблюдения соответственно на 10,83%, 10,32% и 3,65%.

Таким образом, в сравнении с группой Д условия групп Т1Д и Т2Д сопровождаются увеличением степени аморфности костного биоминерала. Изменения регистрировались в ходе всего наблюдения и прямопропорционально зависели от дозировки тартразина.

Применение мексидола в дозировке 50 мг/кг массы в значительной степени сглаживало негативное влияние условий эксперимента на фазовый состав костного биоминерала.

В условиях группы Т1ДМ гидроксилапатита содержание в биоминерале тазовых костей на 3 и 10 день наблюдения было больше значений группы Т1Д на 3,41% и 4,27%, а содержание витлокита и кальцита на 3 день – меньше на 5,77% и 7,45%. При увеличении дозировки предварительно вводимого мексидола корригирующий эффект мексидола уменьшался: в условиях группы Т2ДМ лишь на 3 день наблюдения содержание гидроксилапатита в костном биоминерале было больше значений группы Т2Д на 2,69%, а содержание кальцита – меньше на 6,40%.

Таким образом, после одновременного введения тартразина и мексидола из расчета 50 мг/кг массы тела в течение 60 дней, нанесение дефекта в ББК сопровождается менее значимым нарушением фазового состава биоминерала тазовых костей. В группе Т1ДМ сравнении с показателями группы Т1Д эти явления регистрировались с 3 по 10 день периода наблюдения, а в группе Т2ДМ сравнении с показателями группы Т2Д – лишь на 3 день.

Выводы: Внутрижелудочное введение тартразина ежедневно в течение 60-ти дней у половозрелых белых крыс сопровождается увеличением степени аморфности биоминерала тазовых костей, выраженность которого зависит от дозировки вводимого препарата.

Нанесение дефекта в большеберцовых костях после 60-дневного введения натрия бензоата сопровождается увеличением степени аморфности биоминерала тазовых костей.

Нанесение дефекта в ББК на фоне предварительного введения тартразина сопровождаются манифестацией увеличения степени аморфности костного биоминерала. Изменения регистрировались в ходе всего наблюдения и прямопропорционально зависели от дозировки

63

тартразина.

Нанесение дефекта в ББК на фоне предварительного сочетанного введения тартразина и мексидола из расчета 50 мг/кг массы тела в течение 60 дней сопровождается менее значимым нарушением фазового состава биоминерала тазовых костей. Корригирующий эффект мексидола зависел от дозировки тартразина. В группе Т1ДМ сравнении с показателями группы Т1Д эти явления регистрировались с 3 по 10 день периода наблюдения, а в группе Т2ДМ сравнении с показателями группы Т2Д – лишь на 3 день.

ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕЛЕМЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЕТАПАХ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ З

ВОГНЕПАЛЬНИМИ ПЕРЕЛОМАМИ ДОВГИХ КІСТОК КІНЦІВОК Бур'янов О.А. *, Савка І.С. **, Ярмолюк Ю.О. **, Цівина С.А. ** Беспаленко А.А. *** , Клапчук Ю.В. ****, Вакулич М.В. *

*Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

**Головний військовий медичний клінічний центр МО України

*** Військово-медичний клінічний центр професійної патології особового складу ЗС України

****Військовий медичний клінічний центр Північного регіону (м. Харків)

Вступ. Поранення кінцівок в умовах бойових дій сьогодення становлять 53-70% від загальної кіслькості бойових травм, з яких 35-40% становлять поранення з наявністю переломів кісток. За даними Державного департаменту МО України, частка поранень кінцівок за час проведення антитерористичної операції (надалі АТО) становить 62,6%, з них поранення верхніх кінцівок становлять 35,7% та нижніх кінцівок - 64,3%. У 27-32% випадків поранень кінцівок, переломи кісток кінцівок супроводжуються ушкодженнями магістральних судин та нервів. В літературних джерелах є поодинокі дані щодо використання телемедичних технологій у військових конфліктах на етапах медичної евакуації, тому постало питання щодо подальшого вивчення та удосконалення системи відновного лікування поранених з вогнепальними переломами довгих кісток кінцівок.

Мета. Покращення результатів відновного лікування пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток кінцівок за рахунок впровадження телемедичних технологій.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 212 поранених з вогнепальними переломами довгих кісток кінцівок, які проходили етапне лікування у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (ВМКЦ ПнР), Головному військово-медичному

64

клінічному центрі (ГВМКЦ) та військово-медичному клінічному центрі професійної патології особового складу ЗС України за період з березня 2014 по квітень 2015р. Сформовані дві групи постраждалих: основна - 109 поранених та контрольна – 103 поранених. Постраждалим двох груп порівняння хірургічне лікування містило в собі: повноцінну первинну хірургічну обробку ран, етапні хірургічні обробки з використанням ультразвукового кавітатора «Sоnoca» фірми «Söring» та апаратів вакумної терапії «Acti-VAC». В контрольній групі використовували методику загальноприйнятої первинної та повторної хірургічної обробок. Пацієнтам основної групи застосовані телемедичні технології в мережі Харків-Київ- Ірпінь, за потребою, з метою контролю та корекції етапного лікування в режимі телеконсультації, телеконсиліумів та відеоконференцій.

Результати та їх обговорення. Оцінюючи найближчі результати лікування постраждалих з вогнепальними пораненнями м’яких тканин кінцівок через 1,5 міс. після травми обох груп відмічено зниження частоти ускладнень пацієнтів основної групи. У пацієнтів основної групи (109 пацієнтів) відмічено розвиток контактур у 24 пацієнтів (22,01%), гнійно-некротичних ускладнень у 2 (1,83%), невропатій у 19 пацієнтів (17,43%), сповільненої консолідації у 36 пацієнтів (33,02%). У пацієнтів контрольної групи (103 пацієнти) відмічено розвиток контактур у 37 пацієнтів (33,94%), гнійно-некротичних ускладнень у 6 (5,5%), невропатій у 29 пацієнтів (28,15%), сповільненої консолідації у 68 пацієнтів (66,01%).

Аналізуючи результати лікування пацієнтів обох груп порівняння відмічається значне зниження ускладнень у пацієнтів основної групи, що пов’язано з консультування з лікарями ГВМКЦ, які давали поради щодо тактики хірургічного лікування а також етапності надання медичної допомоги. Постраждалим основної групи проводився телемоніторинг, що давав можливість коригувати хірургічну тактику а також проводити послідовну та комплексну медичну реабілітацію

Висновки.

1.Використання телемедичних технологій значно покращило надання медичної допомоги постраждалим травматологічного профілю.

2.Впровадження телемедицини в Україні диктується специфікою системи охорони здоров'я країни з величезною територією, яскраво вираженим дисбалансом у рівні матеріального оснащення і підготовки фахівців ЛПЗ в центральних і віддалених регіонах, руйнуванням управлінської вертикалі та системи фінансування, необхідністю широкого використання санавіації та спецтранспорту для доставки пацієнтів, порушенням зв'язків між центральними і периферійними медичними центрами.

65

3.Впровадження телемедичних технологій в систему військової медицини, зокрема в реабілітаційне лікування, дозволяє наявність периферичних центрів для проведення відновного лікування.

ИЗМЕНЕНИЯ В ПОПУЛЯЦИИ ПЕРИВАСКУЛЯРНЫХ КЛЕТОК В ЗОНАХ ПЕРЕСТРОЕК КОСТНОЙ ТКАНИ ПРИ МИКРОГРАВИТАЦИИ

Катькова Е.В., Шевель И.М.

Институт зоологии им. И.И. Шмальгаузена НАНУ, г. Киев, Украина.

Введение. Микрогравитация и длительная гипокинезия вызывают снижение массы и минеральной насыщенности костной ткани, что может приводить к развитию остеопении и остеопороза.(Оганов, 2003 и др.). Клеточные механизмы, лежащие в основе этих процессов, остаются во многом неясными. Процессы физиологического и адаптивного ремоделирования костных структур происходят в топографической связи с кровеносными сосудами. Показано, что малодифференцированные периваскулярные клетки, сопровождающие синусоидные капилляры, имеют прямое отношение к генезу остеогенных клеток (Родионова 2006). Поэтому актуальным является изучение популяций периваскулярно расположенных стромальных клеток в зонах развития деструктивных изменений.

Цель. Исследование влияния микрогравитации на процессы остеогенной дифференцировки периваскулярных клеток.

Материалы и методы. Проведен наземный эксперимент на животных (белые крысы, самцы, 4-мес. возраста) со снятием опорной нагрузки на задние конечности на протяжении 28 сут. В рамках международного эксперимента со специалистами из России (ГНЦ РФ ИМБП РАН) на биоспутнике Бион-М1 (продолжительность полета 30 дней, с 19 апреля по 19 мая 2013 г ) обработаны биообразцы костного скелета (фрагменты берцовых костей) мышей линии C57 Black. Полученные в обоих экспериментах гистологические срезы окрашивали гематоксилином Майера-тионин–еозином. Проведен морфометрический анализ полученных препаратов костной ткани мышей с использованием компьютерной программы „Biovizard‖. Ультратонкие срезы и биообразцы костной ткани изучали в трансмиссионном электронном микроскопе «Тесла ВС-500» (Чехия). Исследованы ультраструктурные изменения в популяции периваскулярных клеток, содержащих остеогенные клеткипредшественники.

66

Результаты и выводы. Гистологическими исследованиями установлено, что при длительной гипокинезии и в условиях невесомости имеет место истончение и уменьшение количества костных трабекул, их частичное рассасывание, выявлены зоны резорбции и расширения межтрабекулярных пространств в некоторых зонах метафизов. Морфометрический анализ показал достоверное уменьшение удельного объема костных трабекул. Электронная микроскопия показала, что как в контроле, так и в опыте с моделированной микрогравитацией, в зонах адаптивного ремоделирования популяция периваскулярных клеток неоднородная. Она включает малодифференцированные формы, которые прилегают к эндотелию, и обособляющиеся клетки с признаками фибробластической дифференцировки (в цитоплазме увеличивается удельный объем гранулярной эндоплазматической сети). Большинство периваскулярных клеток демонстрируют реакцию на щелочную фосфатазу (маркер остеогенной дифференцировки). У малодифференцированных клеток реакция регистрируется в ядрышках, ядре, цитоплазме. В дифференцирующихся клетках активность щелочной фосфатазы определяется не только в ядре и цитоплазме, а и на внешней поверхности цитолеммы. В костях животных, которые пребывали в условиях гипокинезии, реакция на щелочную фосфатазу регистрируется только в части клеток периваскулярной популяции (Родионова 2006, 2014). Наблюдается тенденция к уменьшению количества обособляющихся периваскулярных клеток, содержащих остеогенные клетки-предшественники, что рассматривается нами как один из механизмов снижения интенсивности остеогенетических процессов в костях в связи с уменьшением опорной нагрузки на костный скелет. Это подтверждается тем, что в зонах адаптивного ремоделирования на костных поверхностях появляются зоны фиброза – участки, заполненные неминерализующимися коллагеновыми фибриллами. Следует считать, что снижение опорной нагрузки замедляет (или блокирует) остеогенную дифференцировку части периваскулярных клеток и стимулирует дифференцировку фибробластических клеток.

ІМІТАЦІЙНО-КОМП’ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМ ДЛЯ ЧЕРЕЗКІСТКОВОГО ОСТЕОСИНТЕЗУ

Гуцуляк В.І., Варениця Л.М.

Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ, Україна

Вступ. На даний момент відомо більше 1000 пристроїв для черезкісткового остеосинтезу (ЧО), проте апарати зовнішньої фіксації (АЗФ),

67

що їх використовують на сучасному етапі, не позбавлені ряду суттєвих недоліків, які обмежують їх можливості та сферу застосування, не дозволяючи знизити частоту ускладнень.

Оскільки в ряді ситуацій (відкриті, багатовідламкові, вогнепальні, множинні переломи та ін.) ЧО може розглядатися як метод вибору, що має явні переваги перед іншими, є необхідність створення нових та удосконалення існуючих АЗФ і технології черезкісткового остеосинтезу, що дозволить покращити анатомо-функціональні результати застосування методу. Одним із найбільш ефективних методів розробки нових технічних рішень є імітаційно-комп’ютерне моделювання, що дозволяє проводити дослідження без значних фінансових затрат.

Мета. Провести порівняльний аналіз різних способів створення імітаційно-комп’ютерних моделей систем для ЧО.

Матеріал і методи. В середовищі програми Autodesk Inventor 11 створено геометричні тривимірні моделі деталей та компонувань АЗФ з використанням різних способів моделювання та проаналізовано їх технологічні можливості. Компонування АЗФ проводили в режимі Assembly, особливостями якого в даній програмі є те, що деталі одна відносно одної мають необмежене число ступенів свободи. Тому для їх з’єднання встановлювали залежності, що виключають «зайві» ступені свободи.

Результати та їх обговорення. Перший спосіб полягав у створенні в режимі Sketch двовимірного ескізу однієї з поверхонь деталі, за допомогою функції Extrude: в тривимірному режимі Model проводили «видавлювання» даної частини на певну довжину. Наступним етапом було виділення площини на одній з поверхонь деталі, створення в режимі Sketch на ній ескізу, згідно якого проводили в режимі Model формування наступної частини. Цей спосіб найбільш часто використовувався під час первинної розробки деталей, коли їх зовнішні габарити ще не були визначені.

Другий спосіб ґрунтувався на створенні на основі двовимірного ескізу фактично заготовки всієї деталі. Наступним етапом було створення на її поверхнях в режимі Sketch ескізів, згідно яких проводили видалення «зайвих» частин деталі. З інженерної точки зору цей спосіб більш раціональний, адже за етапністю моделювання, що прослідковується за «деревом» в браузері програми, можна скласти схему процесу виготовлення деталей.

Спосіб дзеркального відображення, який полягає у побудові частини деталі, виділення на одній з її поверхонь площини та створенні відносно неї дзеркальної копії. Даний спосіб застосовувався виключно для моделювання деталей із складною симетричною геометрією.

Спосіб з використанням шаблонів полягає у створенні нових деталей шляхом внесення необхідних змін у параметри готових деталей, що

68

зберігаються в браузері програми. При моделюванні деталей даним способом необхідно одразу враховувати можливі зміни в побудові двовимірних ескізів та функції Extrude та дотримуватись строго визначеного алгоритму, який повинен забезпечити корекцію власне лише визначених параметрів моделі. Встановлено, що спосіб моделювання з використанням шаблонів найбільш ефективний для створення однотипних деталей, наприклад різьбових штанг, кронштейнів, черезкісткових елементів, півкілець різного типорозміру, тощо.

Висновки. Побудову тривимірних моделей систем для ЧО необхідно здійснювати із застосуванням способу шаблонів, який дозволяє проводити корекцію геометричних параметрів деталей в зборці моделі та забезпечує можливість швидкої зміни компонування АЗФ.

ВПЛИВ СВИНЦЮ НА ОСТЕОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТІЛ ХРЕБЦІВ ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ

Мальцева В.Є.

ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМНУ», м. Харків, Україна

Свинець є одним з головних токсичних елементів. Згідно з даними ВООЗ цей елемент включено до списку 10 провідних факторів ризику виникнення хвороб в Україні. Основними джерелами свинцю є енергетична промисловість, виробництво кольорових металів, чавуну та сталі, а також виробництво цементу та спалювання сміття. Відомо, що свинець спричиняє негативний вплив на скелет людини, але більша частина досліджень, в яких це було встановлено, вивчали вплив великих доз свинцю. За останній час було зафіксовано зниження вмісту свинцю в оточуючому середовищі, саме тому актуальним є вивчення його дії на рівні, що відповідає сучасній нормі. Існують дані експериментальних досліджень, які свідчать, що свинець пригнічує ріст довгих кісток в довжину, але вплив на ріст хребта вивчено недостатньо. Залишається також невивченим вплив свинцю на хребет на фоні остеопорозу, що є важливим через підвищення рівня свинцю в крові, за рахунок активізації резорбції кісткової тканини. Для дослідження дії свинцю велике значення мають експериментальні тварини. Актуальним є дослідження дії свинцю на організм щурів у період активного росту та на фоні остеопорозу.

Метою дослідження було встановити особливості впливу свинцю на остеометричні показники тіл хребців поперекового відділу хребта щурів різного віку.

Матеріал та методи. Дослідження було виконано на 80 білих лабораторних щурах (40 самців та 40 самиць). В експерименті було

69

досліджено вплив свинцю на хребет щурів, що відповідає дії цього елементу на людей, що мешкають в урбанізованому середовищі.

На самцях вивчали дію свинцю на хребет в період активного росту. Для цього тварин віком 1,5 місяці розділили на дві групи – дослідну на контрольну. Щури дослідної групи отримували розчин ацетату свинцю (230 мг свинцю на 1 л дистильованої води) у якості питної води, а тварини контрольної групи – дистильовану воду. Використання в експерименті саме самців було обумовлено даними інших досліджень, згідно з якими самці є більш чутливими для дії свинцю.

На самицях (віком 6 міс.) було виконано моделювання остеопорозу шляхом проведення оварієктомії. Через 4 місяці після проведення оварієктомії тварини почали отримувати розчин ацетату свинцю аналогічно експерименту на самцях.

Дослідження впливу свинцю тривало 10 тижнів, після чого тварини були виведені з експерименту шляхом декапітації під ефірним наркозом. Для проведення остеометричних вимірювань були вилучені фрагменти поперекового відділу хребта LI-LIV. При роботі з тваринами дотримувалися усіх нормативів з біоетики.

Остеометрію тіл хребців проводили за допомогою штангенциркуля (ШЦ-1-125-0,1 ГОСТ 166-89). Вимірювали наступні параметри [1]: висота тіла хребця – відстань між серединними точками верхньої і нижньої поверхонь тіла хребців; краніальна ширина – відстань між найбільш віддаленими від один одного крапками на бічних краях краніальної поверхні тіла хребців; краніальний сагітальний діаметр – відстань між точками перетину медіально-сагітальної площини з переднім і заднім краями краніальної поверхні тіла хребців; каудальна ширина – те ж, що краніальна ширина, але виміряне на каудальній поверхні тіл хребців; каудальний сагітальний діаметр – те ж, що краніальний сагітальний діаметр, але виміряне на каудальній поверхні тіл хребців.

Статистичну обробку отриманих даних виконали за допомогою методів описової статистики, перевірки нормальності розподілу та t- критерія Стьюдента для порівняння середніх значень. Різниця між середніми значеннями вважалася статистично значущою, якщо Р < 0,05.

Результати. В результаті вимірювання остеометричних показників тварин у період активного росту встановлено, що вплив свинцю викликає статистично значиме зниження всіх вимірюваних параметрів. Так, показник висоти тіл у щурів дослідної групи був нижчий

порівняно з контрольною групою в LI – на 11,1 %, в LII – на 10 %; в LIII – на 12,2 %; LIV – на 8,5 %. Показники краніальної ширини тіл хребців у

дослідній групі також були нижче за показники тварин контрольної групи в LI – 11,8 %, в LII – на 9,8 %; в LIII – 15,1 %, в LIV – на 9,4 %. Показники

70

краніального сагітального діаметру тіл хребців у дослідній групі були нижче за показники тварин контрольної групи в LI – 8,3 %, в LII – на 14,3 %; в LIII – 13,8 %, в LIV – на 13,3 %. Показники каудальної ширини тіл хребців у дослідній групі були нижче за показники тварин контрольної

групи в LI – 7,7 %, в LII – на 9,4 %; в LIII – 9,4 %, в LIV – на 7,5 %.

Показники каудального сагітального діаметру тіл хребців у дослідній групі були нижче ніж показники тварин контрольної групи в LI – 17,9 %, в

LII – на 17,5 %; в LIII – 15,2 %, в LIV – на 9,4 %.

Представлені дані проведеного остеометричного дослідження свідчать, що під впливом свинцю у молодих тварин відбувається пригнічення росту тіл хребців у всіх площинах, але найбільше – у сагітальній площині. Це пояснюється тим, що ріст тіл хребців відбувається в нормі майже рівномірно, як у довжину, так і в інших площинах, на відміну від росту довгих кісток. Тоді, як в умовах дії свинцю зафіксовано пригнічення росту у сагітальній площині.

У щурів зі змодельованим остеопорозом під впливом свинцю було виявлено статистично значиме зниження висоти тіл хребців в LI на

10,9 %, в LII – на 6,9 %, в LIII – на 3,6 %, а в LIV – не змінилася порівняно з показниками тварин контрольної групи. Вірогідної різниці між

показниками краніальної ширини і сагітального діаметру, каудальної ширини та сагітального діаметру (в тілах LII-LIV) та показниками тварин контрольної групи не встановлено. Також було виявлено вірогідну різницю між показниками тварин дослідної та контрольної груп у тілі хребця LI при вимірюванні каудального сагітального діаметру. Цей показник був меншим на 16,2 % у порівнянні з показниками щурів контрольної групи.

Аналізуючи отримані дані було виявлено, що вплив свинцю на хребет щурів є більш вагомим в період активного росту. Так, у тварин молодого віку відбувалося зниження всіх остеометричних показників під дією свинцю, тоді як у на фоні остеопорозу було виявлено тільки зменшення висоти тіл хребців та сагітального діаметру в LI. Особливістю впливу свинцю на тварин з остеопорозом є суттєве зменшення показників висоти та сагітального діаметру в тілі хребця LI у порівнянні з іншими тілами хребців, тоді як у молодих тварин такого не було виявлено. Це може свідчити, що зниження висоти тіл хребців у тварин з остеопорозом має інший механізм, який не пов’язаний з зоною росту (зони росту у щурів закриваються у віці 1,5 роки). Треба зазначити, що показник сагітального діаметру суттєво знизився після впливу свинцю в обох вікових групах у порівнянні зі зниженням інших виміряних показників. Зменшення остеометричних показників під впливом свинцю у щурів молодого віку ймовірно пов’язано з пригніченням росту, тоді як зменшення висоти тіл хребців у групи тварин з остеопорозом можливо пояснюється виникненням

71