02.ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

СКТ - АРТРОГРАФІЯ У ХВОРИХ ІЗ КІСТОПОДІБНИМИ УТВОРЕННЯМИ ДІЛЯНКИ КОЛІННОГО СУГЛОБУ В АСОЦІАЦІЇ ІЗ ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

Бур’янов О.А., Клапчук Ю. В., Бородай О.Л., Ясинський О.В.

Військово-медичний клінічний центр Північного регіону Департаменту охорони здоров’я МО України, м. Харків

Вступ. Розвиток спіральної комп’ютерної томографії (СКТ) дозволяє проводити дослідження при субміліметровому просторовому розрішенні у різних площинах із об’ємним зображенням виявлених ушкоджень [5,12,13].

Впровадження нами СКТ артрографії в умовах травматологічного відділення клініки ушкоджень ВМКЦ ПнР, крім вивчення кісток, які беруть учать у формуванні колінного суглобу, дало можливість оцінити внутрішньо-суглобові м'якотканинні структури, такі як меніски, хрестоподібні зв’язки, піднадколінникове жирове тіло та інші, а також різного виду кістоподібні утворення.

СКТ артрографія при кістоподібних утвореннях (КПУ) ділянки колінного суглобу, які сполучаються із порожниною колінного суглобу, зокрема кіста Бейкера (литково-напівперетинастий бурсит) та кісти менісків дає максимальний обсяг інформації, так як можна прослідкувати

їїна всьому протязі, визначити локалізацію її гирла, розмір та відношення до навколишніх тканин, а також дає відповідь на питання про можливість

їївізуалізації під час артроскопії для виконання ліквідації клапанного механізму.

Мета дослідження. На основі аналізу отриманих даних СКТартрографії у хворих із кістоподібними утвореннями ділянки колінних суглобів, визначити взаємозв’язок їх із даними артроскопії для визначення її діагностичної цінності.

Матеріали та методи дослідження: на початку 2014 року у травматологічному відділенні клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону започаткували СКТ артрографію у хворих із патологією колінного суглобу, як альтернативу магнітнорезонансній томографії, а також як метод кращої візуалізації кістоподібних утворень.

Під обстеженням знаходилось 18 хворих із клінічною картиною внутрішньо-суглобової патології. Серед них було 16 чоловік та 2 жінки. Середній вік склав 34,65 роки.

СКТ артрографію проводили на спіральному комп’ютерному томографі фірми TOSHIBA, Activion 16 із напругою на трубці 120 кВ, силою струму 150мА, кроком спіралі 0,5 мм, обертом трубки за 0,75 сек.,

52

твердим ядром реконструкції FC03 або FC 30 (Kernel), полем огляду близько 180 мм. Аналіз зроблених СКТ - артрограми проводили на робочій станції Vitrea 6.1 із використанням мультипланарної реконструкції (MPR). Обов’язково вивчалась 3D реконструкція колінного суглобу.

Результати обстеження та їх обговорення.

Під час вивчення СКТ-артрограм колінних суглобів у хворих спостерігались як ізольовані, так і множинні пошкодження внутрішньосуглобових структур у поєднанні та без поєднання із кістоподібними утвореннями. Переважали пошкодження менісків – 12 хворих, зокрема внутрішнього -10. Пошкодження зовнішнього меніску спостерігалось у 2 випадках. Пошкодження передньої хрестоподібної зв’яжи відмічалось у 4 випадках. У всіх випадках пошкодження ПХЗ були у поєднання із пошкодженнями інших внутрішньо-суглобових структур, серед яких переважали пошкодження менісків та суглобового хряща.

При аналізі результатів СКТ артрограм колінних суглобів особлива увага надавалась вивченню кіст Бейкера - литково – напівперетинчастому бурситу. Дане кістоподібне утворення спостерігалось у 6 випадках.

У 2 випадках кіста Бейкера відмічалась у поєднанні із хворобою Гоффа, в одному із кістою зовнішнього меніску та у 3 випадках у поєднанні із пошкодженням внутрішнього меніску. Гирло підколінної кісти вивчалось на 3D реконструкціях СКТ артрограм. У всіх випадках гирло розміщувалось позаду внутрішнього виростку стегна, вище лінії колінного суглобу та відкривалося у задньо-медіальний відділ. У переважній більшості форма гирла була щілиноподібна. Внутрішньосулобові кістоподібні утворення передніх відділів колінного суглоба спостерігались у 2 хворих, що клінічно проявлялись патологічним вип’ячуванням у передніх відділах колінного суглоба. Після СКТ артрографії проводилась артроскопія колінного суглоба для уточнення діагнозу та проведення оперативного втручання. У всіх випадках встановлений діагноз по СКТ артрограмі збігався із артроскопічним діагнозом.

Усім хворим, які мали клініко-інструментально підтверджену кісту Бейкера, під час артроскопії проводили обстеження задньомедіального відділу колінного суглоба. У двох хворих гирло кісти було сховане за синовіальною складкою. У всіх випадках проводили ліквідацію клапанного механізму підколінної кісти, шляхом резекції синовіальної складки, яка прикриває гирло кісти, розширення гирла кісти, шляхом парціальної резекції капсули суглоба. Після закінчення артроскопії із ліквідацією клапанного механізму підколінної кісти або видалення

53

внутрішньо-суглобових кістоподібних утворень проводили іммобілізацію колінного суглоба надколінниковим іммобілізатором терміном на 10 днів.

Висновки: Наявність контрасної речовини у порожнині суглоба дає можливість доброї оцінки стану внутрішньо-суглобових структур та визначення із високою точністю їх патологічні зміни, зокрема розриви менісків, зв'язок, пошкодження суглобового хряща, зміни з боку синовіальної оболонки та піднадколінникового жирового тіла та інше, так як контрасна речовина затікає у ділянки пошкодження та дає чітку картину про розмір гіпеплазованих структур, що не відбувається при магнітно-резонансній томографії.

При порівняні даних артроскопії колінного суглоба із даними СКТ артрографії ми дійшли висновку, що останній метод є досить чутливим і досягає 100% випадків діагностики при патології менісків, хрестоподібних зв’язок та кістоподібних утворень, які маються зв'язок із порожниною колінного суглоба.

Якщо для МРТ колінних суглобів сформовані чіткі діагностичні критерії норми та патології стану внутрішньо суглобових та навколосуглобових структур то для СКТ артрографія на даний час це питання не вирішене, що дає поштовх до подальшого вивчення цього методу діагностики як лікарям катологам так і травматологам, які займаються лікування хворих із патологією колінного суглоба.

АРТОРОСКОПИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕ ГИПЕРТРОФИРОВАННОЙ МЕДИОПАТЕЛЛЯРНОЙ СКЛАДКИ .

Смирнов Д.А.

Институт травматологии и ортопедии НАМНУ Клиника спортивной и балетной травмы .

Клиническое значение, приобретает лишь медиопателлярная складка (shelf – syndrome), при так называемом "Шелф" - синдроме, понимают развитие хондромаляции на суставной поверхности медиальной поверхности надколенника и на медиальном мыщелке бедра, вызванная воздействием фиброзно измененной медиальной складки. Медиопателлярная складка в норме проходит вдоль медиальной поверхности, между инфрапателлярным жировым телом и медиальной капсулой, не попадая при сгибании в зону соприкосновения медиального мыщелка бедра и надколенника.

Синовиальные мембраны действуют подобно векам, помогающим в смазывании коленного сустава. При полной медиопателлярной перегородке, возможно, имеет значение нарушение свободного обмена

54

жидкости между верхним заворотом и полостью коленного сустава. Формируется клинический синдром, проявляющийся болью и воспалением.

Факторами способствующими возникновению утолщения и фиброзного изменения складки могут быть: анатомические особенности, прямые травмы этой области, повторная травматизация при физических нагрузках.

При хроническом воспалении, травме или наличии других патологических состояний коленного сустава, структура синовиальной складки может изменяться: она теряет свою нормальную эластичность, фиброзно перестраивается, что может приводить к функциональным расстройствам коленного сустава – "синдрому патологической медиопателлярной складки. Так, хруст при разгибании колена может свидетельствовать о защемлении уплотненной складки.

Клинические проявления:

•Локальная болезненность в проекции складки, на уровне медиального мыщелка рядом с надколенником.

•Болезненность, связанная со сгибанием, нагрузкой, болезненные щелчки.

•Иногда утолщенная медиальная складка может пальпироваться в медиальном отделе, чуть выше суставной линии.

Выводы 1. Складки синовиальной оболочки коленного сустава являются

нормальным и его анатомическими образованиями,но при их гипертрофии, воспалении хронической травматизации могут приводить к развитию болевого синдрома, синовитов и образованию кист. Следовательно, их наличие необходимо учитывать при обследовании пациента с болями в коленном суставе.

2. Существует четкая связь между наличием патологически измененной складки в полости сустава и увеличением травматизации его внутренних структур. Следовательно, при обследовании коленного сустава, а также хирургическим лечении при травме необходимо обращать внимание на наличие складок, их размеры и плотность.

3. В качестве решающей диагностической манипуляции необходимо использовать артроскопию, которая позволяет со 100% уверенностью верифицировать те или иные повреждения в коленном суставе, в том числе и патологическую складку, а также провести адекватные оперативные мероприятия.

55

УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА КІСТОПОДІБНИХ УТВОРЕНЬ ДІЛЯНКИ КОЛІННОГО СУГЛОБА Клапчук Ю. В., Бородай О.Л.

Військово-медичний клінічний центр Північного регіону Департаменту охорони здоров’я МО України, м. Харків

Вступ. У 1972 році D.G. McDonald, G.R. Leopold [158],

використовуючи метод ультразвукового дослідження (УЗД) в артрології, повідомили про можливість використання сонографії для діагностики кіст.

УЗД колінних суглобів широко проваджено у практику як вітчизняної [144, 167], так і зарубіжної [164, 168, 154, 169, 120, 157]

медицини. Ультрасонографія також являється високоінформативним методом дослідження розриву кіст у випадку набряку та болю у ділянці нижньої кінцівки [65,95].

Дослідження, які проведені І.М. Даниловою В.Д., Макушиним, О.К. Чегуровим та ін. [170] у 2000 році, свідчать про великі можливості сонографічної діагностики кіст підколінної ділянки [177,178]. Так наприклад Burger [132] повідомляє про 95% ефективність ультразвукової діагностики кіст Бейкера. По сучасним даним ультраснографії їх розмір коливається від 1,4 до 6,2см [78].

До інших кістоподібних у утворень ділянки колінного суглобу належать препателярний бурсит, інфрапателярний глибокий та поверхневий бурсити, бурсит «гусячої лапки», кісти менісків, внутрішньосуглобові КПУ які у залежності від сонографічної картини мають свої методики лікування.

Мета дослідження. На основі аналізу отриманих даних ультразвукового дослідження кістоподібних утворень ділянки колінного суглобу визначити основні їх діагностичні критерії, взаємозв’язок їх із клінічним проявами для вибору ефективного методу лікування.

Матеріали та методи дослідження: За період 2014-2015 роки у травматологічному відділенні клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону під спостереженням знаходилось 68 хворих із кістоподібними утвореннями ділянки колінного суглобу. Середній вік хворих склав 34 роки.

Для постановки заключного діагнозу проводився комплекс клінікоінструментальних методів обстеження, а саме збір скарг, вивчався анамнез захворювання, місцевий статус та проводилось ультразвукове обстеження колінного суглобу із доплерографію судин нижніх кінцівок.

УЗД проводили на ультразвуковому апараті ULTIMAPA L5-10/40E та VOLUSON із частотою лінійного датчика L 5,5 - 7,5Mhz/40mm/

56

128element) фірми «Radmir» із доплерівським скануванням.

Для діагностики кістозних утворень колінного суглобу використовували передній, задній, медіальний та латеральний доступи обстеження.

При вивчені КПУ зверталась увага на локалізацію, форму, розмір, товщину стінки, наявність внутрішньо-суглобових структур, камерність кістоподібного утворення, тривалість існування та відношення до оточуючих тканини, зокрема судинно-нервового пучка. Крім визначення основних УЗД показників кістоподібних утворень ділянки колінного суглобу проводилась їх пункція під УЗ контролем.

Результати обстеження та їх обговорення. У своїй роботі серед хворих із КПУ ми спостерігали наступні нозологічні одиниці: литковонапівперетинчастий бурсит, або так звана кіста Бейкера у 45 хворих, бурсит «гусячої лапки» у 8 хворих , кіста меніску – 4 пацієнти, препателярні бурсити – 6 хворих, внутрішньо-суглобові гангліонарні утворення – 5 випадках.

Узалежності від термінів існування хвороби хворі із КПУ були розподілені на три групи. До першої групи увійшли хворі термін існування КПУ яких складав 3 місяці та відповідав раннім структурним змінам за І.М. Даниловою [171], тобто кіста мала стінку товщиною до 2,6 мм, без внутрішньопросвітних структур.

До другої групи увійшли хворі із терміном існування КПУ від 3 до 6 місяців, що відповідає II періоду – прогресування структурних змін та характеризується потовщенням стінки кісти до 7,9 мм, неоднорідною структурою вмісту з «ніжними» перегородками та включеннями.

Утретю групу дослідження увійшли хворі із терміном існування КПУ більше 6 місяців, що відповідає III періоду - кінцевої структурної організації. Такі КПУ мають стінку більше 8,0 мм, а в порожнині відмічаються щільні перетинки та включення із малою кількістю «рідинного» вмісту.

Встановлений взаємозв’язок між стадією гонартрозу та стадією структурної організації кісти, який проявляється в тому, що із збільшенням ступеню дегенеративних процесів в тканинах колінного суглобу збільшується вираженність структурних змін кісти Бейкера.

На основі отриманих даних ультразвукового дослідження кістоподібних утворень ділянки колінного суглобу були визначенні основні їх діагностичні критерії, взаємозв’язок їх із клінічним проявами та сформовано основні напрямки лікування.

57

УЛЬТРАСОНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНИХ СТРУКТУР ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА У ДОРОСЛИХ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВІКУ ТА СТАТІ.

Яковенко С.М.

ДУ “Інститут патології хребта та суглобів ім.проф.М.І.Ситенка НАМНУ”, м.Харків, Україна.

Ціллю нашої роботи було виявлення особливостей ультразвукової картини анатомічних структур плечового суглоба в залежності від віку у відносно здорових осіб.

Матеріали і методи. За допомогою ультрасонографічного дослідження (УСД) було обстежено 85 відносно здорових осіб у віці від 18 до 60 років (середній вік склав 40,31 років). Розподіл за статтю був майже рівномірним (48 чоловіків та 37 жінок). В залежності від віку обстежувані були розподілені на 4 групи. Перша група – 18-30 років (15 чоловіків та 8 жінок), друга група 31-40 років (13 чоловіків та 7 жінок), третя група 41-50 років (8 чоловіків та 14 жінок) та четверта група – 51-60 роки (12 чоловіків та 8 жінок). Дослідження були виконані на ультразвуковій системі Simens G-50 та Toshiba Aplio-500 за стандартною методикою.

Результати та їх обговорення. У першій групі при УСД плечових суглобів у всіх осіб було виявлено однорідну структуру сухожилків, ехогенність була незмінна, включення в структурі м’яких тканин не виявлені. Контур головки плечової кістки та суглобових поверхонь ключично-акроміального сполучення чіткий, рівний.

Вдругій групі тільки у 2 з 20 (10%) обстежених було виявлено неоднорідність структури сухожилків та підвищення їх ехогенності, але включення в структурі м’яких тканин були відсутні. Контур головки плечової кістки – чіткий, рівний. В одному випадку контур ключичноакроміального сполучення був узурований.

Втретій групі у 7 обстежених (31,8%) структура сухожилків була неоднорідна, а ехогенність підвищена. В 1 випадку візуалізувалися гіперехогенні поодинокі включення в структурі сухожилків. У 3 осіб (13,6%) сухожилки були потоншені. Контур головки плечової кістки в усіх обстежених був чіткий та рівний, але у 12 осіб (54,5%) контур ключично-акроміального сполучення був узурований.

Вчетвертій групі у 9 осіб (45%) структура сухожилків була неоднорідна, ехогенність підвищена. Гіперехогенні включення виявили в 4 випадках (20%). Потоншення сухожилків спостерігалося у 3 осіб (15%). Узурований контур головки плечової кістки був у 6 обстежених (30%), а ключично-акроміального сполучення - у 13 обстежених (65%).

58

Виявлені зміни в структурі м’яких тканин плечових суглобів в залежності від віку спостерігалися майже рівномірно як у чоловіків, так й у жінок.

В залежності від статі була виявлена лише різниця в товщині сухожилків та м’язів. Така різниця спостерігалася в усіх вікових групах. Товщина сухожилків та м’язів була більшою у чоловіків. Різниця складала від 3 до 28%.

Таким чином, в результаті наших досліджень було встановлено, що в залежності від віку відмічається поступове зростання проявів дегенеративних змін в структурі м’яких тканин та хряща плечових суглобів, які не викликають скарг. Такі зміни відбуваються незалежно від статі. Єдиний показник, що відрізнявся у чоловіків та жінок - це товщина сухожилків та м’язів, який у чоловіків мав більші значення, ніж у жінок незалежно від вікової групи.

59

Розділ ІV

ФУНДАМЕНТАЛЬНО –ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ОРТОПЕДІЇ ТА ТРАВМАТОЛОГІЇ

60

ВЛИЯНИЕ НАНЕСЕНИЯ ДЕФЕКТА В БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ НА ФАЗОВЫЙ СОСТАВ БИОМИНЕРАЛА ТАЗОВОЙ КОСТИ У БЕЛЫХ КРЫС ПОСЛЕ 60-ДНЕВНОГО ВВЕДЕНИЯ ТАРТРАЗИНА

Лукьянцева Г.В., Пастухова В.А.

Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, г. Киев

Введение. Использование пищевых добавок, которые являются чужеродными веществами для организма человека (по химическому составу или по количеству, поступающему в организм человека с продуктами питания), постоянно расширяется. Весьма часто в настоящее время в пищевой промышленности используется тартразин (Tartrazine, Е 102 ) – желтый синтетический краситель. В экспериментальных исследованиях было выявлено гепатотоксическое и нефротоксическое действие тартразина после его употребления в пищу в течение 90 дней. Имеются также сведения и том, что употребление тартразина в течение 60 дней сопровождается и увеличением степени аморфности костного биоминерала у крыс.

С другой стороны, травматизм является 3-ей по значимости причиной смертности населения, в первую очередь, трудоспособного возраста: на переломы трубчатых костей, как длинных, так и коротких, приходится от 48% до 80% от всех повреждений скелета. Если сведения о влиянии длительного применения тартразина на морфогенез костной в доступной литературе системы имеются [В.И Лузин и соавт., 2013], то состояние скелета после перелома одной из костей на фоне длительного употребления в пищу тартразина не изучено.

Цель: изучить фазовый состав биоминерала тазовых костей у половозрелых белых крыс при нанесении дефекта большеберцовой кости (ББК) после 60-дневного внутрижелудочного введения тартразина в различных концентрациях.

Материал и методы. Эксперимент проведен на 280 белых беспородных половозрелых крысах-самцах с исходной массой 200-210 г. 1- ю группу составили животные, которым ежедневно внутрижелудочно вводили 1 мл 0,9% раствора натрия хлорида (К), Во 2-3-й группах животным в течение 60-ти дней через зонд вводили 1 мл тартразина в дозировке 750 мг/кг либо 1500 мг/кг массы тела (Т1 и Т2). 4-ю группу составили крысы, получавшие внутрижелудочно 1 мл 0,9% раствора натрия хлорида, которым в срок, соответствующий окончанию введения тартразина во 2-3-й группах, наносили сквозной дефект диаметром 2,2 мм в проксимальных отделах диафиза обеих ББК (Д). В 5-6-й группах на 1-й

61