vorobjovposibnik

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗТАЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРИКАРДИТІВ

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРИКАРДИТІВ

(Е. Е. Гогин, 1979)

1.Перикардити, викликані впливом на організм інфекційного збудника:

1.1.Неспецифічні бактеріальні перикардити: кокові та інші мікробні, викликані «газовою інфекцією», при пораненнях і травмах.

1.2.Туберкульозний перикардит.

1.3.Ревматичний перикардит.

1.4.Специфічні бактеріальні перикардити при загальних інфекційних захворюваннях (черевнотифозний, дизентерійний, холерний, бруцельоз-

71

Внутрішні хвороби. Диференціальний діагноз і лікування хворих

ний, сибірковиразковий, чумний, туляремійний, зворотнотифозний, сифілітичний та ін.).

1.5.Перикардити, викликані іншими збудниками: рикетсіями, вірусами (при грипі, захворюваннях, викликаних вірусом Коксакі, при інфекційному мононуклеозі), грибкові (при актиномікозі, кандидозі), при протозойній інвазії (амебіаз, малярія).

2.Асептичні перикардити:

2.1.Алергічні перикардити.

2.2.Перикардити при системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, системна склеродермія).

2.3.Перикардити, викликані безпосереднім ушкодженням (травматичний, епістенокардитичний).

2.4.Аутоімунні (альтерогенні) перикардити (постінфарктний, посткомісуротомічний, постперикардитомічний, посттравматичний).

2.5.Перикардити при захворюваннях крові, геморагічних діатезах, променевій хворобі.

2.6.Перикардити при злоякісних пухлинах.

2.7.Перикардити при хворобах з глибокими порушеннями обміну (уремічний, подагричний).

3.Ідіопатичні перикардити (з невиявленою етіологією).

КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРИКАРДИТІВ

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРИКАРДИТІВ, РЕКОМЕНДОВАНА УКРАЇНСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ КАРДІОЛОГІВ (затверджена на VI Національному Конгресі кардіологів України, 2000)

І. Етіологічна характеристика:

•перикардит при бактеріальних інфекціях І 32.0;

•перикардит при інфекційних і паразитарних хворобах І 32.1;

•перикардит при інших хворобах І 32.8;

•перикардит неуточнений І 31.9.

72

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗТАЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

ІІ. Патогенетичні і морфологічні варіанти:

•хронічний адгезивний І 31.0;

•хронічний констриктивний І 31.0, у тому числі кальциноз перикарда;

•гемоперикард І 31.2, перикардіальний випіт (не запальний) – гідроперикард, у тому числі хілоперикард.

ІІІ. Характер перебігу: гострий, хронічний, прогресуючий.

IV. Ступінь вираженості перикардіального випоту за даними ультразвукових та інших методів дослідження (незначний, середній, великий).

V. Серцева недостатність (СН 0 – ІІІ ст.).

КОДИ МКХ-10 Інші хвороби серця (І 30–І 52)

І 30 Гострий перикардит Включено: гострий ексудативний перикардит

Виключено: ревматичний перикардит (гострий) (І 01.0)

І30.0 Гострий неспецифічний ідіопатичний перикардит

І30.1 Інфекційний перикардит

Перикардит:

•пневмококовий;

•гнійний;

•стафілококовий;

•стрептококовий;

•вірусний. Піоперикардит.

Уразі необхідності ідентифікувати інфекційний агент використовують додатковий код (В 95–В 97)

І 30.8 Інші форми гострого перикардиту І 30.9 Гострий перикардит, неуточнений І 31 Інші хвороби перикарда

Виключено: деякі поточні ускладнення гострого інфаркту міокарда (І 23.-)

посткардіотомічний синдром (І 97.0) травма серця (S 26.-)

хвороби, уточнені як ревматичні (І 09.2)

І31.0 Хронічний адгезивний перикардит

Accretio cordis

Злипливий (спадковий) перикардит Адгезивний медіастиноперикардит

І31.1 Хронічний констриктивний перикардит

Concretio cordis

Кальциноз перикарда

І31.2 Гемоперикард, не класифікований в інших рубриках

І31.3 Перикардіальний випіт (не запальний) Хілоперикард

73

Внутрішні хвороби. Диференціальний діагноз і лікування хворих

І31.8 Інші уточнені хвороби перикарда Епікардіальні бляшки Вогнищеві перикардіальні зрощення

І31.9 Хвороба перикарда, неуточнена Тампонада серця Перикардит (хронічний) БДВ

І32* Перикардит при хворобах, класифікованих в інших рубриках

І32.0 Перикардит прибактеріальних інфекціях, класифікованих в інших рубриках

Перикардит:

•гонококовий (А 54.8);

•менінгококовий (А 39.5);

•сифілітичний (А 52.0);

•туберкульозний (А 18.8).

І32.1* Перикардит при інших інфекційних і паразитарних хворобах, класифікованих в інших рубриках

І32.8* Перикардит при інших хворобах, класифікованих в інших рубриках Перикардит:

•ревматоїдний (М 05.3);

•при системному червоному вовчаку (М 32.1);

•уремічний (N 18.8).

ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ МІОКАРДИТІВ

1.Інфекційні та інфекційно-токсичні міокардити:

–вірусні (грип, віруси Коксакі, поліомієліти та ін.);

–бактеріальні (дифтерія, скарлатина, туберкульоз, черевний тиф);

–рикетсіозні (висипний тиф, лихоманка Ку);

–спірохетні (сифіліс, лептоспіроз);

–паразитарні (токсоплазмоз, трихінельоз);

–грибкові (кандидоз, актиномікоз, аспергільоз).

2.Алергічні (імунологічні) міокардити:

–інфекційно-алергічний;

–ідіопатичний;

–медикаментозний;

–сироватковий;

–опіковий;

–нутритивний;

–при системних захворюваннях сполучної тканини;

–трансплантаційний.

3.Токсико-алергічні міокардити:

–тиреотоксичний;

–алкогольний;

–уремічний.

74

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗТАЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

КЛАСИФІКАЦІЯ МІОКАРДИТІВ (Н. Р. Палеев и соавт., 1982)

І. За етіологією та патогенезом

1.Ревматичні міокардити: а) власне ревматичний;

б) міокардит при системних захворюваннях сполучної тканини.

2.Неревматичні міокардити:

А. Специфічні:

а) бактеріальний, вірусний, протозойний, рикетсіозний, грибковий, паразитарний;

б) постінфекційний (післяінфекційний, постгрипозний тощо), інфекційноалергічний.

Б. Неспецифічні:

а) інфекційно-алергічний (після перенесених вогнищевих респіраторних захворювань);

б) алергічний (медикаментозний, при бронхіальній астмі, при синдромі Лайєлла, опіковий, трансплантаційний).

ІІ. За поширенням:

1.Вогнищевий.

2.Дифузний.

ІІІ. За перебігом:

1.Гострий міокардит (до 3 місяців).

2.Підгострий міокардит (від 3 до 6 місяців).

3.Хронічний міокардит (понад 6 місяців): а) первинно хронічний;

б) рецидивуючий (в тому числі безперервно рецидивуючий); в) з латентним (прихованим) перебігом.

КЛАСИФІКАЦІЯ МІОКАРДИТІВ, РЕКОМЕНДОВАНА УКРАЇНСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ КАРДІОЛОГІВ

(затверджена на VI Національному Конгресі кардіологів України, 2000)

І. Гострий:

а) з установленою етіологією І 40, І 41 (інфекційні – І 40, бактеріальні – І 41.0, вірусні – І41.1, паразитарні – І41.2, при інших хворобах – І 41.8);

б) неуточнений І 40.9.

ІІ. Хронічний, неуточнений (І 51.4).

ІІІ. Міокардіофіброз (І 51.4). IV. Поширеність:

а) ізольований (вогнищевий) (І 40.1); б) інший (дифузний) (І 40.8).

V. Перебіг: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

VІ. Клінічні варіанти: аритмія, порушення реполяризації, кардіалгія тощо.

VІІ. Серцева недостатність (СН 0–ІІІ ст.).

75

Внутрішні хвороби. Диференціальний діагноз і лікування хворих

КОДИ МКХ-10

І40 Гострий міокардит

І40.0 Інфекційний міокардит Септичний міокардит

Уразі необхідності ідентифікувати інфекційний агент використовують додатковий код (В 95 – В 97)

І40.1 Ізольований міокардит

І40.8 Інший гострий міокардит

І40.9 Гострий міокардит, неуточнений

І41* Міокардит при хворобах, класифікованих в інших рубриках

І41.0* Міокардит при бактеріальних хворобах, класифікованих в інших рубриках

Міокардит:

•дифтерійний (А 36.8);

•гонококовий (А 54.8);

•менінгококовий (А 39.50);

•сифілітичний (А 52.0);

•туберкульозний (А 18.8).

І41.1* Міокардит при вірусних хворобах, класифікованих в інших рубриках

Грипозний міокардит (гострий):

•вірус ідентифікований (J 10.8);

•вірус неідентифікований (J 11.8).

Міокардит при епідемічному паротиті (В 26.8)

Міокардит при інших інфекційних та паразитарних хворобах, класифікованих в інших рубриках

Міокардит при:

•хворобі Шагаса (хронічній) (В 57.2);

•хворобі Шагаса (гострій) (В 57.0);

•токсоплазмозі (В 58.8).

Міокардит при інших хворобах, класифікованих в інших рубриках Ревматоїдний міокардит (М 05.3)

Саркоїдний міокардит (D 86.8)

КЛАСИФІКАЦІЯ КАРДІОМІОПАТІЙ (ВООЗ, 1995)

1.Застійна кардіоміопатія (дилатаційна кардіоміопатія, конгестивна кардіоміопатія, первинна міокардіальна хвороба).

Характеризується різкою дилатацією та незначною гіпертрофією шлуночків, зниженням насосної та скоротливої функції міокарда внаслідок дифузного його ураження.

2.Гіпертрофічна кардіоміопатія:

а) дифузна симетрична гіпертрофія стінок лівого шлуночка без обструкції шляхів відтоку або (набагато рідше) правого шлуночка;

76

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗТАЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

б) локальна обструктивна асиметрична гіпертрофія (обструктивна кардіоміопатія або ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз).

Характеризується гіпертрофією міжшлуночкової перегородки та лівого шлуночка, зменшенням систолічного об’єму, енергійними некоординованими скороченнями шлуночка, викривленням форми лівого шлуночка, зниженням діастолічної функції (резистентність до розслаблення та наповнення). Нерідко призводить до раптової смерті.

3.Облітеруюча кардіоміопатія (ендоміокардіальний фіброз, фібропластичний еозинофільний ендокардит Леффлера, африканська кардіоміопатія, хвороба Беккера).

Характеризується надмірним розвитком сполучної тканини в правому або лівому шлуночку в ділянці верхівки серця з щільним фіброзом строми міокарда, зниженням скоротливої функції міокарда.

4.Констриктивна (рестриктивна) кардіоміопатія.

Найбільш частою причиною її є амілоїдна інфільтрація міокарда, однак у ряді випадків етіологія неясна. Дана форма кардіоміопатії значною мірою нагадує за клінічним перебігом констриктивний перикардит.

КЛАСИФІКАЦІЯ КАРДІОМІОПАТІЙ, РЕКОМЕНДОВАНА УКРАЇНСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ КАРДІОЛОГІВ (затверджена на VI Національному Конгресі кардіологів України, 2000)

І. Нозологічна форма:

•дилатаційна кардіоміопатія – І 42.0;

•гіпертрофічна кардіоміопатія (обструктивна) – І 42.1;

•рестриктивна кардіоміопатія – І 42.3–5;

•аритмогенна кардіоміопатія правого шлуночка – І 42.8;

•особливі кардіоміопатії І 43 (системні хвороби, м’язові дистрофії, нейром’язові порушення, перипортальні);

•алкогольна кардіоміопатія І 42.6;

•метаболічна кардіоміопатія – І 43.1, І 43.2, І 43.8;

•кардіоміопатія, зумовлена ліками та іншими зовнішніми факторами – І 42.7;

•кардіоміопатія при інфекційних та паразитарних хворобах, у тому числі дифтерії – І 43.0.

ІІ. Клінічний варіант: аритмія, кардіалгія тощо.

ІІІ. Серцева недостатність (СН 0–ІІІ ст.)

КОДИ МКХ-10

І 42 Кардіоміопатія Виключено: кардіоміопатія як ускладнення:

•вагітності (О 99.4);

•післяпологового періоду (О 90.3); ішемічна кардіоміопатія (І 25.5)

І42.0 Дилатаційна кардіоміопатія

77

Внутрішні хвороби. Диференціальний діагноз і лікування хворих

І42.1 Обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Гіпертрофічний субаортальний стеноз

І42.2 Інша гіпертрофічна кардіоміопатія Необструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

І42.3 Ендоміокардіальна (еозинофільна) хвороба Ендоміокардіальний (трофічний) фіброз Ендокардит Леффлера

І42.4 Ендокардіальний фіброеластоз Вроджена кардіоміопатія

І42.5 Інша рестриктивна кардіоміопатія

І42.6 Алкогольна кардіоміопатія

І42.7 Кардіоміопатія, спричинена дією лікарських засобів та інших зовнішніх факторів

Уразі необхідності ідентифікувати причину використовують додатковий код зовнішньої причини (клас ХХ)

І42.8 Інші кардіоміопатії

І42.9 Кардіоміопатія, неуточнена

Кардіоміопатія (первинна) (вторинна) БДВ

І43* Кардіоміопатія при хворобах, класифікованих в інших рубриках

І43.0*Кардіоміопатія при інфекційних та паразитарних хворобах, класифікованих в інших рубриках

Кардіоміопатія при дифтерії (А 36.8)

І43.1* Кардіоміопатія при метаболічних порушеннях

Амілоїдоз серця (Е 85.-)

І43.2* Кардіоміопатія при розладах харчування БДВ (Е 63.9+)

І43.8 Кардіоміопатія при інших хворобах, класифікованих в інших рубриках Подагричне серце (М 10.0)

Тиретоксична хвороба серця (Е 05)

Методика обстеження хворого некоронарогенними ураженнями міокарда, кардіомегалією

Аналіз суб’єктивних даних: характеристика порушень ритму і провідності, умови їх виникнення, симптоматика, що типова для серцевої недостатності, супутні симптоми та синдроми. Давність вищезгаданих проявів, їх зв’язок з перенесеними запальними процесами верхніх дихальних шляхів і ураженнями внутрішніх органів, у тому числі ендокринними.

Фактори ризику некоронарогенних уражень міокарда: ожиріння, наявність запальних, дистрофічних уражень внутрішніх органів, у тому числі ендокринних, алергічних захворювань.

Дані фізичного обстеження: зміна меж серця внаслідок гіпертрофії передсердь, шлуночків, тони серця слабнуть.

Дані додаткових методів обстеження:

•рентгенологічно, електрокардіографічно, ехокардіографічно – гіпертрофія обох передсердь, шлуночків;

78

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗТАЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

•зміни загального аналізу крові – лейкоцитоз або лейкопенія, гіпереозинофілія, гіпербазофілемія, нейтрофільнийзсув вліво, лімфоцитозабо лімфопенія;

•імунограма – зміни гуморального імунітету (зменшення або збільшення В- лімфоцитів, імуноглобулінів А, M, G, Е), клітинного імунітету (зменшення або збільшення Т-супресорів, хелперів);

•ознаки дисліпопротеїдемії, гіперглікемії, гіперурикемії.

При діагностичних труднощах використовують радіонуклідні методи дослідження серця.

На основі суб’єктивних, доповнюючих даних, сформульованого діагнозу визначають тактику лікування. Основні принципи терапії некоронарогенних уражень міокарда, кардіомегалії наведені нижче.

Принципи лікування перикардитів

Лікування перикардитів переважно спрямоване на етіологічні фактори: антибіотики антибактеріальні – доксициклін гідрохлорид 0,1 г по 1 капсулі 1 раз у день, цефазолін 1 млн. ОД внутрішньом’язово; антитуберкульозні – рифампіцин 0,6 г в таблетках – добова доза, ципрофлоксацин 1,0 г на добу, амікацин 1,0 г на добу, канаміцин 1,0 г на добу; антигрибкові – флюконазол або дифлазон по 100 мг по 1–2 таблетки на добу; протипухлинні, антивірусні – віролекс 200 мг по 1 таб-

79

Внутрішні хвороби. Диференціальний діагноз і лікування хворих

летці 5 разів на добу 5 діб; протипаразитарні препарати. Патогенетичне лікування: імуномодулятори (індуктори інтерферону – неовір 0,125 г по 1 таблетці 3 рази на тиждень, амізон 0,25 г по 1 таблетці 3 рази на день, інтерферони – інтрон А 3 млн. МО через день підшкірно, γ-глобулін, тималін 5 мг внутрішньом’язово, на курс 30–100 мг, Т-активін, мієлопід, полудан). Терапія основного захворювання, при якому перикардит є синдромом, зокрема, при мікседемі, хілоперикарді, пухлинах, уремії, саркоїдозі, системних захворюваннях сполучної тканини.

Принципи лікування метаболічної кардіоміопатії (міокардіодистрофії)

1.Лікування основного захворювання.

2.Повноцінне білково-вітамінне харчування.

3.Відмова від алкоголю і куріння.

4.Корекція порушень серцевої діяльності (серцева недостатність, аритмія).

5.Ліки, що нормалізують метаболічні процеси в міокарді (рибоксин 0,2 г по 1 таблетці через 6 годин, вітаміни групи В).

Лікування міокардитів

1.Етіологічне лікування: антибактеріальні ліки, антитоксин (при дифтерійному міокардиті); санація інфекційних вогнищ; противірусне лікування.

2.Патогенетичне лікування: нестероїдні протизапальні препарати (саліцилати – ацетилсаліцилова кислота 0,5 г по 1–2 таблетки 3 рази на день, індометацин 0,025 г по 1 драже 3 рази на день, ібупрофен 0,2 г по 1 таблетці після їди 3 рази на день); стероїдні гормони (тільки при тяжкому перебігу), преднізолон 5 мг по 4–5 таблеток о 6.00 і 12.00, метилпреднізолон 4 мг о 6.00 і 12.00); імуномодулятори (нуклеїнат натрію, похідні тимусу).

3.Симптоматичне лікування: лікування порушень функції міокарда (серцеві глікозиди за різними схемами насичення, підтримуюча доза дигоксину 0,00025 г по 1 таблетці 1 раз на день, целаніду 0,00025 г по 1 таблетці 1 раз на день; антиаритмічні – кордарон 200 мг по 1 таблетці через 3–12–24 години; сечогінні; препарати, що поліпшують метаболізм міокарда – предуктал 20 мг по 1 таблетці 3 рази на день, предуктал MR 35 мг через 12 годин, мілдронат 250 мг по 1 таблетці 2 рази на день).

Лікування кардіоміопатій

1.Терапевтичне лікування: β-адреноблокатори (в більших дозах, переважно при гіпертрофічній кардіоміопатії – атенолол 25 мг по 1 таблетці через 12 годин).

2.Симптоматичне лікуваннясерцевої недостатності: інгібіториангіотензинперетворюючого ферменту – едніт 5 мг по 1 таблетці через 12 годин, лізиноприл; антагоністи рецепторів І типу ангіотензину-II – ірбесатран 150 мг по 1–2 таблетки на добу; діуретики – фуросемід 40 мг по 2–6 таблеток вранці, лазикс 60–100 мг внутрішньом’язово, гіпотіазид 50–100 мг по 1 таблетці вранці, верошпірон 25 мг по 6–15 таблеток вранці; периферичні вазодилататори, серцеві глікозиди (тільки при дилатаційній кардіоміопатії), неглікозидні стимулятори, кардіотоніки.

3.Хірургічне лікування: трансплантація серця; міотомія гіпертрофованої перегородки.

80