Тема 1

„Вступ. Загальні питання охорони праці.”

Тема 2

„Правові та організаційні основи охорони праці.”

 

„Охорона праці” є одним з найважливіших завдань державної діяльності.

Звідси і випливає конкретна ціль та мета вивчення дисципліни „Охорона праці” у вищому навчальному закладі – це підготовка спеціаліста, який у своїй практичній виробничій діяльності зміг би:

                                  розробляти технологічні процеси;

                                  проектувати обладнання;

                                  організувати правильно працю;

                                  керувати виробництвом,

щоб не було нещасних випадків, професійних захворювань та травматизму.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально профілактичних заходів та засобів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

  Повністю безпечних і не шкідливих виробництв немає. Завдання охорони праці – звести до мінімального ураження чи захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.

Дисципліна „Основи охорони праці” - це комплексна соціально-технічна дисципліна. Вона включає  в себе основні такі розділи:

                    основи законодавства з охорони праці;

                    виробнича санітарія та охорона праці;

                    основи техніки безпеки;

                    основи протипожежної профілактики.

Законодавство з охорони праці – це частина трудового законодавства.

Виробнича санітарія  і гігієна праці – це система організаційних заходів і технічних засобів, які попереджають чи зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпека – це система організаційних заходів і технічних засобів, які не допускають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Протипожежна профілактика – це система організаційних і технічних засобів, які направлені на профілактику і знешкодження пожеж і вибухів чи обмеження їх наслідків.

Дисципліна „Охорона праці” дає наукові основи цієї дисципліни примінимо до спеціальності. Питання конкретної техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної профілактики що відносяться до конкретних видів машин, обладнання, транспортних засобів, технологічних процесів, видів робіт, будівель і споруд, розглядається в курсах відповідних дисциплін.

Дисципліна ,,Основи охорони праці” тісно зв’язана з такими дисциплінами як ,,Ергономіка”, ,,Інженерна психологія”, ,,Наукова організація праці”, ,,Технічна естетика”, ,,Гігієна та організація праці”, ,,Економіка”, ,,Охорона навколишнього середовища”, ,,Безпека життєдіяльності” та інші.

Розвиток науково-технічного прогресу ставить перед суспільством ряд певних проблем. Підвищення технічного стану машинобудівних підприємств, використання нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин впливають на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Так, для прикладу, використання, ручного механізованого інструменту, яке збільшує продуктивність праці і знижує затрати енергії м’язів, привело до зростання випадків вібраційної хвороби; - автоматизація виробництва зменшила затрати праці на одиницю продукції, але появилися проблеми зв’язані із нервово-психологічним навантаженням на оператора і таке інше.

Велике значення в створенні здорових і безпечних умов праці має стандартизація. Вона дозволяє приймати діючі заходи щодо підвищення технічного рівня і впорядкування розроблення нормативно - технічної документації з безпеки праці. В 1972 році була створена система стандартів безпеки праці (ССБП) (Бувший Радянський Союз). Сьогодні на Україні ще використовується ця система, але зараз це міждержавні норми - ГОСТи. В Україні з 1995 року введено Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), до якого ввійшли більш ніж 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій, тощо), а також близько 350 міждержавних стандартів системи безпеки праці (ГОСТи) і біля 40 державних стандартів України (ДСТУ). Згідно з наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.06.2004 року № 151 запроваджено НПАОП.

Стандарти можуть бути:

                    міждержавні (ГОСТи);

                    державні (ДНАОП; ДСТУ; НПАОП; ДСН; ДСанПіН; СН; ДБН; НАПБ);

                    республіканські (РСТУ);

                    галузеві (ГСТУ; ВДОП - відомчі документи);

                    стандарти підприємств.

 

Основні законодавчі акти в охороні праці

До основних законодавчих актів відноситься:

                      Конституція України (розділ II ,,Права, свободи та обов’язки людини та громадянина”, ст.43-46);

                      Кодекс законів про працю України (КЗПП),   (глава XI, ,,Охорона праці” ст.153-173);

                      Закон України ,,Про охорону праці”, (нова редакція - 9 розділів 44 ст.);

                      Закон України ,,Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. ( 11 розділів 55 ст.);

                      Закон України ,,Про охорону здоров’я”; ( 5 розділів і 44 статті )

                      Закон України ,,Про пожежну безпеку”, (41 ст.);

                      Закон України ,,Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”  від 24. 02. 1994 р. (7 розділів і 51 стаття);

                      Закон України ,,Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”;

                      Закон України ,,Про дорожній рух”;

                      Закон України ,,Про охорону навколишнього природного середовища”;

                      Закон України ,,Про колективні договори та угоди”;

                      Закон України ,,Про поводження з радіоактивними відходами”.

Тема 3

„Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.”

Тема 4

„Організація охорони праці на підприємстві.”

Тема 5

„Навчання з питань охорони праці.”

Тема 6

„Профілактика травматизму та професійних захворювань.”

 

1. Органи державного управління охороною праці.

        У відповідності до Закону України ,,Про охорону праці” є розділ VI ,,Державне управління охороною праці” в якому міститься стаття 31 ,,Органи державного управління охороною праці” де сказано: державне управління охороною праці здійснюють:

               Кабінет Міністрів України;

               спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Держгірпромнагляд – Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду)

               міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

               рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

        В статтях 32-35 – говориться про компетенції та повноваження цих органів:

         - забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

         - розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки,

           гігієни праці та виробничого середовища;

         - організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

         - здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької

           діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

2. Організація охорони праці на виробництві.

        У відповідності до закону України ,,Про охорону праці” є розділ III ,,Організація охорони праці” (ст. 13) ,,Управління охороною праці на підприємстві та обов’язки роботодавця” - роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання щодо вимог законодавства у галузі охорони праці.

        Діюче трудове законодавство встановлює, що відповідальність за організацію праці в цілому на підприємстві несуть директор і головний інженер (роботодавець). В окремих підрозділах таку відповідальність несуть керівники цехів, участків, служб, відділів і тд.

        Безпосередньо керівництво організацією охорони праці здійснює головний інженер підприємства через службу охорони праці підприємства. Вона створюється роботодавцем на підприємстві згідно закону України ,,Про охорону праці” (стаття 15 ,,Служба охорони праці на підприємстві”) з кількістю працюючих 50 і більше осіб (коли понад 50 осіб – це виробнича сфера і понад 100 осіб – на підприємствах невиробничої сфери), а також у відповідності до ,,Типового положення про службу охорони праці” (від 15 листопада 2004 року) - НПАОП 0.00-35 – 04.

        На підприємствах і в організаціях щорічно заключаються колективні договори. В них, від імені колективу, через профсоюзний комітет з адміністрацією, повинна передбачатися конкретна робота в області охорони праці. В договорі (угоді) з охорони праці уточнюються і доповнюються заходи з охорони праці по цехах, участках, встановлюються строки проведення кожного конкретного заходу і вказуються особи які відповідають за їх проведення.

        У відповідності до закону ,,Про охорону праці” (ст. 19) ,,Фінансування охорони праці” для проведення заходів з охорони праці створюється фонд охорони праці. Кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормальних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Приклад: дорого коштує тепер звичайна ватянка, гумові чоботи, робочі рукавиці. Грошей на спецодяг завжди не вистачає. Але постановою Кабінету міністрів України дозволено закуповувати його за кошти з охорони праці – пріоритет людське життя, а не гроші.

        В цілях охорони праці, законом України ,,Про охорону праці” (розділ 3 ,,Організація охорони праці” ст.18 ,,Навчання з питань охорони праці”) покладається на адміністрацію (роботодавця) підприємства проведення інструктажу, навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварії, а також здійснення постійного контролю за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці.

        Інструктажі та навчання правил безпечних прийомів і методів роботи повинно бути організовано на всіх підприємствах (установах) не залежно від характеру і степені небезпеки виробництва, а також кваліфікації і стажу роботи особи, яка виконує роботу.

        Інструктажі та навчання  проводяться у відповідності до „Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці” (від 26. січня 2005 року - НПАОП 0.00-4.12 - 05). Організацією навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи. Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали в установленому порядку ліцензію Міносвіти та дозвіл Держгірпромнаглядом охорони праці на проведення такого навчання.

        За характером і часом проведення інструктажів з охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

        Вступний інструктаж проводиться:

               усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

               з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

               з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

               з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформленні або зарахуванні до ЗО.

        Первинний інструктаж проводиться до початку роботи на робочому місці з працівником:

               новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

               який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

               який буде виконувати нову для нього роботу;

               з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

        Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО:

               на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії де навчальний процес пов'язаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними факторами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, при проведенні заходів за межами території ЗО;

               перед виконанням кожного навчального завдання пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо;

               на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми), навчального плану (програми) – із загальних вимог безпеки, пов’язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять.

        Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

               на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці;

               для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

               при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

               при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

               при порушенні працівником вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести до травм, аварій, пожеж тощо;

               при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

               при перерві в роботі виконавця ,робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт понад 60 днів.

        З вихованцями, учнями, студентами в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушенні ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

        Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

               при виконанні разових робіт, непередбачений трудовою угодою;

               при ліквідації аварій, стихійного лиха;

               при проведенні робіт на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

 

        Цільовий інструктаж також проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

        Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер).

        Особа яка проводить інструктаж, вносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали пронумеровані і скріплені печаткою.

        На працівників в свою чергу також накладаються обов’язки виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці (ст. 14 закону України ,,Про охорону праці”).

        Працівник зобов’язаний:

               дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

               знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

               проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

               працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

        Невиконання цих обов’язків працівниками є порушення трудової дисципліни.

В промисловості, на підприємствах, в організаціях, установах проводиться триступеневий контроль за станом охорони праці.

        На першій ступені контролю бере участь: майстер і громадський інспектор з охорони праці (який вибирається в трудовому колективі), які кожен день перевіряють на своєму участку стан робочих місць, справність обладнання, наявність і справність загороджень, індивідуальних засобів захисту та інше. Про виявлені недоліки повідомляється в спеціальному журналі і приймаються заходи щодо їх усунення (заточний верстат – усувається на місці).

        На другій ступені контролю бере участь: начальник цеху, представник комісії з охорони праці від профкому цеху, провідний спеціаліст, які один раз в тиждень (в установлений день) перевіряють стан охорони праці в цеху.

        На третій ступені контролю бере участь: головний інженер підприємства, начальники служб і відділів, представник комісії з охорони праці професійної спілки, які один раз в місяць перевіряють стан охорони праці на підприємстві, в цілому (велике підприємство 2-3 дня). Результати перевірки обговорюються на нараді начальників цехів і відділів в директора чи головного інженера (роботодавця) з відповідним оформленням наказу.