Нормування природного освітлення

         Оскільки природне освітлення постійно змінюється протягом дня залежно від погоди й інших факторів, то для його нормування, згідно із ДБН В.2.5-28 - 2006, прийнятий коефіцієнт природної освітленості (КПО). Він виражається у відсотках і визначається відношенням освітленості у певній точці приміщення Е_в (лк) до одночасної зовнішньої освітленості горизонтальної поверхні розсіяного світла небозводу Е_н (лк).

е_н = КПО = (Е_в/Е_н) · 100, %.

         КПО вказує, яка частина зовнішнього дифузійного світла небозводу (у відсотках) забезпечує освітлення у визначенійточці всередині приміщення. При цьому, внутрішня освітленість (Е_в) повинна вимірюватися в наступних точкахвиробничого приміщення (рис. 2.8).

         КЕО нормується залежно від характеру зорової роботи, розташування світлових прорізів у приміщенні й номерасвітлового пояса, в якому розташоване приміщення. Територія СНД умовно розділена на п’ять світлових поясів (географічних районів), розташованих з півночі на південь.

         У діючому ДБН В.2.5-28 - 2006 нормативні значення КПО наведені для ІІІ-го (середнього) світлового пояса, тому для приміщень, розташованих в І, ІІ, ІV і V світлових поясах КЕО^і (е_н.ф^і) визначається із залученням наступної формули:

е_н.ф ^I,ІІ,ІV,V = е_н^ІІІ · m · c,

         де m – коефіцієнт світлового клімату, що приймається за СНиП залежно від географічного району в якому розташовується підприємство.

         Залежно від номера світлового пояса величина коефіцієнту світлового клімату приймає дискретні значення в діапазоні m = 0,8...1,2; с – коефіцієнт сонячного клімату, що визначається залежно від типу світлового прорізу і орієнтації його відносно сторін горизонту (с = 0,6...1,0). Алгоритм визначення КПО наведений на рис. 3.

         Для забезпечення нормованої величини КПО необхідно реалізувати відповідну площу світлових прорізів (вікон) у приміщенні. На практиці світлотехнічний розрахунок зводиться до визначення площі та конструкції світлових прорізів відповідно до нормативів, передбачених ДСН.

Сумарна площа світлових прорізів (S), що необхідна для забезпечення потрібного бічного освітлення, розраховується за наступною формулою:

S = S_п · е_н.ф · η_про · k_буд · k_з / (100 · τ_про · у₁),

де  S_п – площа приміщення; е_н.ф – нормативне значення КПО, з урахуванням значень коефіцієнтів mⁱ і cⁱ; η_про   –світлова характеристика віконних прорізів; k_буд   – коефіцієнт, що  враховує затінення вікон; k_з – коефіцієнт запасу, щозалежить від запилення приміщення, розташування вікон і періодичності їх очищення; τ_об – загальний коефіцієнт пропускання світла;  у₁  – коефіцієнт, що враховує світло, відбите сусідніми конструкціями.

         У тому разі, якщо недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним, то така система освітлення називається сполученою. Сполучене освітлення, як і природне, також нормується за допомогою визначення КПО.

Сполучене освітлення застосовують у виробничих приміщеннях, де виконуються зорові роботи високої точності, а також у приміщеннях, що характеризуються великою шириною.

 

         4. Штучне освітлення. Класифікація систем штучного освітлення

         За функціональним призначенням штучне освітлення підрозділяється на такі типи: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне.

         Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини.

         Аварійне освітлення включають при виході з ладу робочого освітлення. Світильники аварійного освітленняживляться від автономного джерела й повинні забезпечувати освітленість не менше 5 % величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях і не менше 1 лк на території підприємства. Аварійне освітлення передбачається на підприємствах, де зупинка технологічних процесів може призвести до людських жертв або значних економічних втрат.

         Охоронне освітлення передбачається для території підприємств, а також включається в неробочий час дляосвітлення приміщень. З цією метою використовується частина світильників робочого або аварійного освітлення.

         Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей і матеріальних цінностей під час виникнення небезпеки. Воно передбачається у виробничих приміщеннях з кількістю працюючих більше 50 чол., а також у приміщеннях цивільнихі допоміжних будинків підприємств, якщо в них одночасно знаходиться більше 100 чоловік. Така система повинна забезпечувати освітленість на полу основних переходів не менше, ніж 0,5 лк, а на відкритих територіях – не менше 0,2 лк.

         За розміщенням джерел світла штучне освітлення підрозділяється на загальне, місцеве й комбіноване.

При загальному освітленні світильники розташовують у верхній зоні приміщення. Загальне освітлення, у свою чергу, підрозділяється на рівномірне, коли світильники розташовані на однаковій відстані один від одного у верхній частині приміщення, і локальне, коли щільність розміщення світильників неоднакова й відповідає розташуванню устаткування в приміщенні.

         При місцевому освітленні світильники розміщують безпосередньо над робочою поверхнею. При недостатньому рівнізагального освітлення, місцева освітленість робочого місця й навколишнього простору значно відрізняються, що створює несприятливі умови праці й підвищує небезпеку травматизму. Тому на підприємствах використання тільки місцевогоосвітлення заборонено.

         Поєднання системи місцевого й загального освітлення називається комбінованим освітленням.