7. Методи аналізу виробничого травматизму
Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виділити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо виробничого травматизму та профзахворюваності. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.
Статистичний метод – базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих; за робочими місцями, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням яке спричинило травму.
Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистичними показниками частоти, важкості і непрацездатності.
Показник частоти травматизму КЧ визначає число нещасних випадків, які приходяться на 1000 працюючих за певний календарний період (місяць, квартал, рік)
;
де А – кількість нещасних випадків за звітній період;
Б – середньооблікова кількість працюючих за цей період.
Коефіцієнт важкості травматизму КВ характеризує середній час непрацездатності (кількість днів) який припадає на один нещасний випадок
;
де Д – кількість робочих днів, втрачених у зв’язку з непрацездатністю через нещасні випадки за звітній період.
Показник непрацездатності КН – це число людиноднів непрацездатності що припадає на 1000 працівників:
.
Про стан травматизму необхідно судити виходячи із показників трьох коефіцієнтів. Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.
Топографічний метод – заключається у вивченні причин нещасних випадків по місцю їх пригоди. Він ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) умовними знаками відмічаються місця, де стаються нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити робочі місця, участки з підвищеною травмонебезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об’єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження заданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобіганню нещасним випадкам для кожного окремого об’єкта.
Монографічний метод – базується на вивченні травматизму, який включає в себе достатнє дослідження всього комплексу умов праці, в яких стався нещасний випадок: трудового і технологічного процесу, робочого місця, основного і допоміжного обладнання, засобів колективного та індивідуального захисту і т.п. При монографічному аналізі широко використовуються також технічні засоби дослідження (випробування обладнання, контроль параметрів виробничого середовища і т.п.).
Економічний метод – полягає у вивчення економічних витрат, які викликані виробничим травматизмом, а також в оцінці соціально-економічної ефективності заходів щодо попередження нещасних випадків. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.
Ергономічний метод – ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина – машина – виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.
Метод анкетування. Розробляються анкети для працівників і на підставі анкетних даних (відповіді на запитання) розробляють профілактичні заходи, щодо попередження нещасних випадків.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявлені відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.
Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, тому для більш ефективного використання інформації необхідно застосовувати ЕОМ.