Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БЖД і ООП.docx
Скачиваний:
46
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
471.61 Кб
Скачать

Нормування штучної освітленості

         Нормування штучної освітленості виконують в такий спосіб. Визначають точність виконуваної зорової роботи (за найменшим розміром об'єкта розрізнення); за цією характеристикою визначають розряд і підрозряд зорових робіт з урахуванням характеристик тла й контрасту об'єкта розрізнення з тлом. Сукупність цих характеристик дозволяє визначитивеличину нормативної освітленості (Ен).

Алгоритм визначення нормованої штучної освітленості наведений на рис. 4.

Розрахунок системи штучного освітлення

         Розрахунок системи штучного освітлення зводиться до вибору системи освітлення, визначення типу й необхідної кількості світлових приладів (ламп) та світильників.

         Розрахунок освітлювальної установки може бути виконаний різними способами, що базуються на двох основних методах: світлового потоку (коефіцієнта використання світлового потоку) і точкового.

         Метод світлового потоку (коефіцієнта використання) застосовують для розрахунку системи загальногорівномірного освітлення. Він дає змогу визначити світловий потік джерел світла, необхідний для створення нормованогоосвітлення горизонтальної площі (S), з урахуванням прямого й відбитого потоків світла.

         Необхідний світловий потік Фр визначають за формулою:

Фр = Ен ·К· S ·Z / (N · η · ν),

         де Ен – нормативна  освітленість, лк (за СНиП ІІ-4-79); К = 1,2...2,0 –  коефіцієнт запасу, що враховує запиленістьприміщення (і, як наслідок – світильників) і зниження світлового потоку світлових приладів у процесі їх експлуатації; S –площа, що освітлюється, м2; Z  = 1,0...1,15 – коефіцієнт, що характеризує нерівномірність освітлення; N – прийнятакількість світильників; ν = 0,8 – коефіцієнт затінення (для приміщень з фіксованим розташуванням працюючих); η – коефіцієнт використання світлового потоку світильників на розрахунковій площі. Величину цього коефіцієнта визначаютьзалежно від типу світильника, коефіцієнтів відбиття полу, стін, стелі й індексу приміщення:

ί = А · В/h(А + В),

         де А та В – розміри приміщення в плані; h – висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м. 

         Обчислений світловий потік (Фр) світильника порівнюють із світловими потоками існуючих світлових приладів(Ффакт) і приймають значення, найближче до розрахункової величини. При цьому допустиме відхилення Ффакт від Фрповинне складати не більше (–10...+ 20 %). У результаті цього етапу розрахунку системи освітлення здійснюють і вибір світлових приладів (ламп).

         Різновидом розглянутого методу є метод питомої потужності. Його застосовують тільки для орієнтовнихрозрахунків при різних системах освітлення. Метод дає змогу визначити необхідну потужність лампи Рл, (Вт), що буде використовуватися в системі освітлення, для створення нормованого освітлення.

Рл = r · S/N,

         де: r – питома потужність прийнятої лампи, Вт/м2. Цей параметр знаходять за спеціальними таблицями залежно від нормованої освітленості, площі приміщення,  висоти  підвісу,  типу  світильника  і коефіцієнта запасу; S  – площаприміщення, м2; N – кількість ламп у системі освітлення.

         Точковий метод найбільш прийнятний для розрахунку мінімальної освітленості. Його використовують для розрахунку локалізованої, місцевої і загальної рівномірної систем освітлення, коли урахування відбитого світла не потрібно, а треба визначити освітленість похилих поверхонь або зробити аналіз розподілу освітленості по площі виробничого приміщення чи робочих місць.

         Освітленість горизонтальної площадки в точці А (ЕА, лк) дорівнює

ЕА = IА· cosα / r2,

         де: IА  – сила світла в напрямку до точки А, кд (значення IА знаходять за кривими світлорозподілу конкретного світильника); α – кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямку вектора сили світла в точці А; r – відстань від світильника до точки А. 

         Для зручності розрахунків формулу видозмінюють у такий спосіб. Приймають r = h · cosα (де h – розрахункова висота підвісу світильника, м) і вводять коефіцієнт запасу k. Таким чином:

ЕА = I А · cos3α / k · h2.

         При розрахунках систем освітлення, що утворені декількома світильниками, підраховують освітленість у необхідній точці приміщення від кожного з них, а кінцеві результати зіставляють. У такий спосіб забезпечується вирішення поставленої задачі – аналіз розподілу освітленості по площі виробничого приміщення.

 

         Контрольні запитання й завдання

1.

Які основні вимоги ставляться до систем виробничого освітлення ?

 

2.

Наведіть основні світлотехнічні величини.

 

3.

Які показники характеризують працездатність зорового аналізатора людини ?

 

4.

В чому виражається вплив незадовільної освітленості робочого місця на людину ?

 

5.

Класифікація типів природного освітлення.

 

6.

Методика нормування природного освітлення.

 

7.

Наведіть методику розрахунку потрібної площі світлових прорізів у виробничому приміщенні.

 

8.

Як нормується сумісне освітлення ?

 

9.

Класифікація систем штучного освітлення за функціональним призначенням.

10.

Класифікація штучного освітлення за типом розташування джерел світла.

11.

Як нормується штучна освітленість ?

12.

Навести методику розрахунку системи штучного освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку.

13.

Викласти методику розрахунку системи штучного освітлення методом питомої потужності.

14.

Навести методику розрахунку системи штучного освітлення   точковим методом.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]