Лекція 4. Стратегічний менеджмент. План.

1.1. Стратегічне управління як система, форма та його сутність.

1.2. Модель стратегічного управління (менеджменту).

1.3. Еволюція розвитку стратегічного управління.

1.4. Загальна характеристика стратегії: поняття та їх види.

1.5 Переваги та обмеження стратегічного управління.

1. Стратегічне управління як система, форма і його сутність

У 60-тих роках у США і більшості країн Західної Європи почався «бум стратегічного планування», що ґрунтувалося на домінуванні концепцій підприємства як відкритої системи на мікро-рівні, а також на розвитку прогнозування. Підприємства стали більш залежними від попиту споживачів. Вирішення цих проблем обумовило перехід від довгострокового до стратегічного планування (СП). Спочатку СП обмежувалося визначенням цілей і стратегій їхнього досягнення. Пізніше планування орієнтувалося на досягнення комплексу соціально-економічних показників на довгостроковий період. Саме це обумовило появу стратегічного управління. У травні 1971 р. в Пітсбурзі (США) була проведена розширена конференція з питань стратегічного управління, де були намічені основні напрямки розвитку стратегічного менеджменту. Спочатку з'ясуємо, що таке стратегія? Слово „стратегія” походить від грецького „стратегос”, що означає „мистецтво генерала”. Поняття стратегії бере початок з теорії військової справи. У „мистецтво генерала” входить визначення загального плану компанії чи битви, визначення напрямку головного удару, розподіл основних сил по фронту, розробка можливих варіантів ходу битви. Лейтант піклується про друге: як найкраще виконати наказ і забезпечити вирішення поставлених вищим керівництвом завдань та необхідну для цього взаємодію своїх підлеглих.

На даний момент існує багато визначень стратегії, але їх усіх об’єднує поняття стратегії як усвідомленої і продуманої сукупності норм і правил, що лежать в основі вироблення і прийняття стратегічних рішень, які впливають на майбутній стан підприємства, як засіб зв'язку підприємства з зовнішнім середовищем.

«Стратегія — це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення основної мети. Вона формулює головні цілі й основні шляхи їхнього досягнення таким чином, що підприємство одержує єдиний напрямок руху». Стратегію можна розглядати як основну сполучну ланку між тим, що організація хоче досягти – її цілями, і лінією поведінки, обраної для досягнення цих цілей. Стратегія повинна стати «ниткою часу», що зв'язує минуле і майбутнє та одночасно визначає шлях до розвитку.

Передумови використання СМ.

Стратегічні рішення, що принесли деяким компаніям успіх відразу після 1991 р., тепер не працюють, багато нових компаній зникли або, досягши певного рівня, перестали зростати. Тому керівники нових компаній і директори багатьох колишніх державних підприємств сьогодні підходять до розуміння необхідності розробки стратегії розвитку. Цьому сприяє ідентифікація підприємства як цілісної відособленої системи, формування нових цільових установ і інтересів підприємства та його працівників.

Необхідність становлення системи стратегічного менеджменту у вітчизняній практиці обумовлюється також інтеграційними процесами. В українському бізнесі виникають промислові групи, які об’єднують технологічно зв'язані підприємства, йде процес утворення фінансово-промислових груп (ФПГ), комерційні компанії майже одночасно зі створенням основного бізнесу організовують фінансово- комерційні групи.

Наступною важливою передумовою розвитку стратегічного менеджменту є процес глобалізації бізнесу, що торкнувся і нашої країни. Глобальні фірми розглядають світ як єдине ціле, в якому стираються національні розходження і переваги, відбувається стандартизація споживання. Продукція глобальних фірм, таких як Mars, Siemens, Sony, Procter & Gamble, L'Oreal і безлічі інших продається у всіх країнах світу і є важливим чинником конкуренції на національних ринках.

Отже, стратегія — це майбутня діяльність, розрахована на тривалий період і спрямована на досягнення певної мети.

Стратегічне управління - процес прийняття та виконання стратегічних рішень, центральна ланка якого — стратегічний вибір, що ґрунтується на зіставленні власного ресурсного потенціалу з можливостями та загрозами зовнішнього середовища, у якому діє підприємство.

Об’єкт стратегічного менеджменту — зовнішнє середовище, від стежування змін, пристосування до них, пошук можливостей у конкурентній боротьбі.