- •Передмова
- •Модуль 1. Система функціонування соціально-трудових відносин
- •Тема 1. Мета, завдання, об’єкт, предмет, інформаційна база вивчення дисципліни
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Населення, як демоекономічна категорія та його відтворення
- •2.2. Економічно активне населення
- •2.3. Трудовий потенціал: зміст, склад, методи визначення
- •Фактори, що визначають рівень трудового потенціалу на різних рівнях управління:
- •Система показників вимірювання виробничого і трудового потенціалу:
- •2.4. Персонал підприємства: структура, види чисельності. Рух кадрів та управління персоналом
- •2.5. Планування, розвиток та оцінювання персоналу як складові кадрової політики
- •Тема 3. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •3.1. Сутність та соціально-економічна характеристика категорії «праця»
- •3.2. Зміст, характер і види праці
- •3.3. Еволюція праці як чинника виробництва. Гуманізація праці
- •Тема 4. Соціально-трудові відносини як система
- •4.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи
- •4.2. Сторони, суб'єкти, предмет, принципи і типи соціально-трудових відносин
- •Рівні соціально-трудових відносин
- •Предмет соціально-трудових відносин
- •4.3 Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин
- •Тема 5. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
- •5.1. Фактори, що визначають розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві
- •5.2 Основні напрями соціального захисту в сфері праці
- •5.3 Трудові конфлікти і методи їх вирішення
- •Тема 6. Соціальне партнерство
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні.
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства.
- •6.1. Поняття та сутність соціального партнерства
- •6.2 Форми і принципи соціального партнерства
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства
- •6.5. Соціальний діалог в Україні
- •Тема 7. Ринок праці та його регулювання
- •7.1. Поняття та основні складові ринку праці
- •7.2. Кон’юнктура ринку праці та взаємодія попиту і пропозиції
- •7.3. Класифікація та сегментація ринку праці
- •7.4. Інфраструктура та регулювання ринку праці. Моделі ринку праці. Гнучкість ринку праці
- •Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •8.1. Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості
- •8.2. Безробіття як соціально-економічне явище
- •8.3. Показники зайнятості та безробіття населення і динаміка їх в Україні
- •8.4. Державне регулювання зайнятості в Україні
- •Модуль 2. Економічний механізм забезпечення продуктивної праці
- •Тема 9. Планування праці
- •9.1. Сутність і значення планування праці. Система трудових показників і взаємозв’язків їх елементів
- •9.2. Види планів з праці. Показники праці як складова бізнес-плану
- •9.3. Методи планування трудових показників
- •Тема 10. Організація і нормування праці
- •10.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •Тема 11. Ефективність і продуктивність праці
- •11.1. Поняття ефективності праці. Соціальне та економічне значення її підвищення
- •11.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
- •11.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •11.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •11.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Тема 12. Політика доходів і оплата праці
- •12.1. Ватрість робочої сили. Доходи населення
- •12.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати
- •12.3. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці
- •12.4. Форми і системи заробітної плати
- •12.5. Тарифна система організації оплати праці
- •12.6. Безтарифна модель оплати праці
- •12.7. Регулювання оплати праці
- •Тема 13. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •13.1. Сутність і завдання економічного аналізу трудових показників
- •13.2. Облік і звітність у сфері праці
- •13.3. Аудит у сфері праці
- •Тема 14. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулюівання соціально-трудових відносин
- •14.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.2. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини
- •14.3. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні
- •Тема 15. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •15.1. Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці
- •15. 2. Нормотворча діяльність моп. Міжнародний кодекс праці
- •15.3. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану моп
- •Література
Тема 3. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва
Сутність та соціально-економічна характеристика категорії «праця».
Зміст, характер і види праці.
Еволюція праці як чинника виробництва. Гуманізація праці.
3.1. Сутність та соціально-економічна характеристика категорії «праця»
Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства. Завдяки праці накопичено потенціал продуктивних сил, суспільні багатства, сформовано сучасну цивілізацію. Прогрес людства неможливий без праці.
Праця є найважливішим фактором життєдіяльності людини.
У науковій літературі склалося визначення категорії «праця» як доцільної діяльності людей зі створення матеріальних і духовних благ, що необхідні для задоволення потреб кожного індивідуума й суспільства в цілому.
У найзагальнішому розумінні праця – це діяльність людини, спрямована на досягнення певного результату. Праця як доцільна діяльність людей, що спрямована на задоволення їхніх життєвих потреб, є неодмінною умовою існування та розвитку суспільства. Вона була і залишається найважливішим фактором життєдіяльності людини.
Праця – процес, що відбувається між людиною і природою, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює й контролює обмін речовин між собою та природою.
Традиційно процес праці містить три основні елементи: доцільну діяльність людини, або власне працю, предмети праці, засоби праці. Нині економічна наука розглядає працю ширше і комплексніше. Зокрема, пропонується розглядати п’ять елементів процесу праці, а саме: предмет праці, засіб праці, технологія діяльності, організація праці та сама праця (жива праця).
Предметом праціє речовина природи, на яку людина впливає цілеспрямовано за допомогою засобів праці. До предметів праці відноситься усе те, що добувається, обробляється, формується, тобто матеріальні ресурси, наукові знання тощо.
До засобів працівідносять знаряддя праці та робоче місце, за наявності й за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворюючи їх у необхідний для споживання продукт.
Технологія діяльності– це визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми, взаємного розташування складових блага, що виробляється.
Організація праці– система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва і між собою, що утворює певний порядок організації та здійснення процесу праці.
Сама праця (жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці, технології, організації з метою зміни предметів і сил природи задля задоволення своїх потреб.
Взаємодію людини з елементами процесу праці представлено на рисунку 3.1.
Рис. 3.1. Взаємодія людини з елементами процесу праці
Предмети і засоби праці не функціонують, якщо вони не включені до процесу живої праці, що завжди є не тільки ставленням людей до природи, але й відносинами між учасниками процесу. Трудова діяльність, відповідно до економічної теорії, також не може здійснюватися без засобів виробництва, котрі утворюють речовинні умови живої праці. Тому процес праці представляється не як механічне з’єднання трьох його основних моментів, а як органічна єдність, основним фактором якої є сама людина та її трудова діяльність.
У процесі праці людина за допомогою засобів праці викликає заздалегідь намічені зміни в предметі праці. Праця, по суті, виступає одночасно як процес перетворення предметів праці й створення продукту визначеного виду, з одного боку, та як суспільні відносини – з іншого.
Основними формами прояву праці є:
витрати людської енергії;
взаємодія працівників із засобами виробництва;
виробнича взаємодія працівників один з одним.
Праця є матеріальним процесом взаємодії людини з природою та суспільним процесом взаємодії людей у виробничій діяльності. Праця є також і процесом споживання людського капіталу як сукупності фізичних та розумових здібностей людини, що виступає особистісним чинником виробництва.
Сутність праці в контексті теоретико-методологічних засад економіки праці визначається через сукупність функцій, які вона виконує щодо людини і суспільства, як основна сфера життєдіяльності та розвитку людини, необхідна умова життя суспільства й складна форма взаємовідносин людей у процесі виробничої діяльності.
Продуктивна праця у сфері матеріального і нематеріального виробництва – основа економічного зростання, добробуту населення, розвитку конкретної людини та прогресу суспільства в цілому. Саме це визначає необхідність створення технічних, організаційних, соціальних, економічних умов для такої праці й забезпечення нормальних збалансованих соціально-трудових відносини між учасниками виробничого процесу.
Роль і важливість праці в розвитку людини та суспільства проявляється в тому, що в процесі праці створюються не лише матеріальні й духовні цінності, призначені задовольняти потреби людей, але й розвиваються самі працівники, набуваючи нових навичок, розкриваючи власні здібності, доповнюючи та збагачуючи знання. Творча праця сприяє продукуванню нових ідей, удосконаленню засобів праці, появі прогресивних технологій, нової продукції, матеріалів, енергії, котрі, в свою чергу, створюють нові потреби. Тобто внаслідок трудової діяльності задовольняються потреби людей і відбувається прогрес виробництва, виникають нові потреби й подальше їх задоволення, що надалі впливає на відтворення населення, сприяє підвищенню матеріального та культурного рівня його життя.
Отже, сутність праці полягає в тому, що праця – це процес усвідомленої трудової діяльності людини, який здійснюється заради одержання корисного результату і є, з одного боку, процесом взаємодії людини із засобами, предметами праці у межах певної технології та організації, а з іншого – процесом суспільної взаємодії між людьми.
Соціально-економічний характер праці є сукупність відносин між учасниками трудового процесу, відображає форму суспільної організації праці й формується під впливом особливостей змісту праці за ознаками рівня кваліфікації, умов праці, функціональної ролі, частки фізичної, інноваційної, духовної праці.
Значення праці в житті людини й суспільства виявляється у багатьох різноманітних її функціях. Основними з них є такі:
Праця є основним, природним, суспільно визнаним, моральним способом задоволення всіх матеріальних та дуже багатьох духовних потреб як окремої людини, так і людства в цілому.
Праця створює суспільне багатство, пристосовує природні умови для зручності людей, опосередковує, регулює, контролює одержання людиною природних благ.
Праця формує спільноти людей, суспільство загалом і визначає суспільний прогрес.
Праця та підготовка до неї стає основною рушійною силою розвитку людини.
У праці й завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи.