Підручник написано на новій концептуальній основі, що враховує орієнтацію України на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки та створення спільного економічного, інформаційного й освітнього простору Європи. Повно і доступно висвітлено всі теми, передбачені програмою нормативного курсу "Економіка праці та соціально-трудові відносини. Крім того у підручнику подано новий для вітчизняної навчальної літератури матеріал, що розкриває проблеми людського розвитку, людського капіталу, самореалізації людини на ринку праці. Наведений матеріал сповнений ідеями пріоритету соціальної орієнтації економічного розвитку та поєднання навчання у ВНЗ із науковими дослідженнями. Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Книга буде корисною також викладачам, аспірантам, науковцям, спеціалістам у галузі економіки праці та управління соціально-трудовими відносинами.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВАРозділ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТА "ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ"Глава 1. ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК НАПРЯМ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА1.1. Праця й соціально-трудові відносини, як предмет наукового економічного дослідження1.2. Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія й інформаційна база вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини"1.3. Структура і логіка курсу. Взаємозв'язки дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами та науками1.4. Соціально-трудовий напрям економічної думки1.5. Сучасний етап економіко-трудових дослідженьГлава 2. ПРАЦЯ ЯК СФЕРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ТА ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ВИРОБНИЦТВА2.1. Сутність категорії "праця" та її соціально-економічні характеристики. Роль праці у розвитку людини і суспільства2.2. Зміст, характер і види праці2.3. Еволюція праці як чинника виробництва2.4. Гуманізація праціРозділ II. ЕКОНОМІЧНІ Й СОЦІАЛЬНІ КОМПОНЕНТИ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУГлава З.НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА3.1. Населення як демоекономічна категорія3.2. Характеристики відтворення населення3.3. Економічно активне населення3.4. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія3.5. Відтворення ресурсів для праці3.6. Трудовий потенціал суспільстваГлава 4. ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ4.1. Розвиток концепції людського капіталу4.2. Людський капітал як соціально-економічна категорія4.3. Інвестиції в людський капітал4.4. Аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту4.5. Методи економічної оцінки ефективності інвестування в людський капіталРозділ III. РИНОК ПРАЦІ ЯК СФЕРА ТРУДОВОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИГлава 5. РИНОК ПРАЩ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ5.1. Поняття та основні складові ринку праці5.2. Кон'юнктура та особливості ринку праці5.3. Взаємодія попиту та пропозиції на ринку праці5.4. Особливості пропозиції праці у кризовій економіці5.5. Інфраструктура ринку праці5.6. Сегментація та гнучкість ринку праціГлава 6. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ6.1. Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості6.2. Трансформація зайнятості в перехідний період6.3. Безробіття як соціально-економічне явище6.4. Показники зайнятості та безробіття населення і динаміка їх в Україні6.5. Державне регулювання зайнятості в Україні6.6. Соціальний захист громадян від безробіття6.7. Міжнародний досвід регулювання зайнятостіГлава 7. ЛЮДИНА НА РИНКУ ПРАЦІ7.1. Вибір професії та пошук роботи — важливі етапи соціальної реалізації людини7.1.1. Освіта — база професіоналізації!соціальна гарантія7.1.2. Врахування нахилів, здібностей при виборі професії і роботи7.1.3. Самомаркетинг7.2. Напрями пошуку роботи7.3. Підготовка і представлення інформації про себе на ринку праці. Складання професійного резюме7.4. Трудова кар'єра: поняття, значення, види, планування та реалізація7.5. Трудовий контракт: переваги, структура, значення в соціально-трудових відносинахРозділ IV. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯГлава 8. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН8.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи8.2. Сторони і суб'єкти соціально-трудових відносин8.3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях8.4. Принципи і типи соціально-трудових відносин8.5. Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносинГлава 9. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО9.1. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки9.2. Форми і принципи соціального партнерства9.3. Держава в системі соціально-трудових відносин9.4. Роль найманих працівників і профспілок у системі соціального партнерства9.5. Організації та об'єднання роботодавців як суб'єкти соціального партнерства9.6. Стан соціального партнерства в Україні та основні напрями його розвиткуГлава 10. РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН МЕТОДАМИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА10.1. Система заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин10.2. Правові засади та механізм соціального партнерства10.3. Колективні договори й угоди — основа соціального партнерства10.4, Пріоритетні напрями колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці10.4.1. Забезпечення ефективної зайнятості10.4.2. Договірне регулювання оплати праці10.4.3. Організація та охорона праці10.4.4. Розвиток персоналу10.5. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносинГлава 11. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН11.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери11.2. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини11.3. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери11.3.1. Соціально-демографічні та міграційні процеси11.3.2. Зайнятість, ринок праці, безробіття11.3.3. Соціально-трудові процеси на підприємствах11.3.4. Умови та охорона праці11.3.5. Доходи та рівень життя населення11.3.6. Соціально-психологічний клімат у трудових колективах11.4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в УкраїніРозділ V. ОРГАНІЗАЦІЙНІ, ЕКОНОМІЧНІ Й СОЦІАЛЬНІ КОМПОНЕНТИ ПРОЦЕСУ ПРАЦІГлава 12. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ12.1. Поняття, зміст і завдання організації праці12.2. Поділ і кооперування праці12.3. Організація робочих місць12.4. Трудовий процес і його раціоналізація12.5. Умови праці і фактори їх формування. Охорона і безпека праці12.6. Охорона праці12.7. Дисципліна праціГлава 13. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ13.1. Суть і значення нормування праці13.2. Об'єкти нормування праці13.3. Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу13.4. Система нормативів і норм праці13.5. Методи нормування трудових процесівГлава 14. ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ14.1. Поняття ефективності праці. Соціальне та економічне значення її підвищення14.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності14.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці14.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці14.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємствіГлава 15. ОПЛАТА ПРАЦІ15.1. Сутність, функції і принципи організації заробітної плати15.2. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці15.3. Форми і системи заробітної плати15.4. Тарифна система організації оплати праці15.5. Безтарифна модель оплати праці15.6. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна платаГлава 16. ПЛАНУВАННЯ, АНАЛІЗ, ЗВІТНІСТЬ І АУДИТ У СФЕРІ ПРАЦІ16.1. Сутність і значення планування праці. Трудові показники16.2. Види планів з праці. Показники праці як складова бізнес-плану16.3. Методи планування трудових показників. Планування продуктивності праці, чисельності персоналу, фонду заробітної плати16.4. Планування соціального розвитку трудових колективів16.5. Економічний аналіз і аудит у сфері праці16.6. Напрями, етапи і методи проведення аудиту в сфері праці. Ефективність аудиту16.7. Звітність з питань праціРозділ VI. МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИНГлава 17. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН17.1. Міжнародні акти про економічні, соціальні й культурні права людини17.2. Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці17.3. Організація діяльності Міжнародної організації праці17.4. Нормотворча діяльність МОП. Міжнародний кодекс праці17.5. Застосування конвенцій країнами — членами МОП. Основні напрями вдосконалення нормотворчої діяльності МОП на сучасному етапі17.6. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану МОПГлава 18. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК - МЕТА І КРИТЕРІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГРЕСУ18.1. Соціально-економічна концепція людського розвитку18.2. Індекс людського розвитку18.3. Взаємозв'язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку18.4. Рівень життя, нерівність і людський розвиток18.5. Динаміка показників людського розвитку в УкраїніДОДАТКИСЛОВНИК

ПЕРЕДМОВА Шановні колеги — сьогоднішні й майбутні! У наш час докорінної перебудови системи суспільних відносин найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері. Вони зачіпають інтереси мільйонів людей — суб'єктів цих відносин, у зв'язку з чим зростають вимоги до підготовки спеціалістів з вищою освітою, яким належить вирішувати надзвичайно важливі й складні проблеми ефективного формування і використання трудового потенціалу та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях. Відповідно виникає потреба у створенні якісно нових сучасних підручників з економічних дисциплін. Ви тримаєте в руках підручник з дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" для студентів вищих навчальних закладів, написаний відповідно до програми цього курсу, за якою він читається у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Основу підручника складають матеріали, напрацьовані автором у процесі багаторічного викладання економіки праці та суміжних дисциплін на економічному факультеті названого університету. Я переконана, що матеріали цієї навчальної дисципліни стануть Вам у пригоді, і вона захопить Вас так само, як захоплює мене і моїх колег — спеціалістів у галузі дослідження соціально-трудових проблем. Вивчати і досліджувати проблеми економіки праці та соціально-трудових відносин і цікаво, і корисно, і перспективно. Чому? Цікаво, бо серед нормативних дисциплін економічного циклу, як свідчить мій досвід викладацької роботи, немає іншої такої, у якій кожна тема, кожен підрозділ були б так прямо й безпосередньо пов'язані з важливими і нагальними питаннями життєдіяльності людини, як в дисципліні "Економіка праці та соціально-трудові відносини". Корисно, бо сумлінно вивчаючи цей курс, Ви паралельно виховуватимете в собі раціональне ставлення до власного трудового потенціалу, вміння нарощувати й ефективно використовувати свій людський капітал, забезпечувати власну конкурентоспроможність на ринку праці, усвідомлено досягати реалізації своїх інтересів у сфері праці. Перспективно, бо саме ті проблеми, які Ви будете вивчати в курсі "Економіка праці та соціально-трудові відносини" стають визначальними, домінуючими при переході до соціально орієнтованої ринкової економіки. Тому вміння грамотно досліджувати їх відкриває перед Вами широкі можливості самореалізації у науковій сфері, а навички ефективно вирішувати їх стають характеристикою, яка суттєво підвищує Вашу кваліфікацію, Ваші шанси стати висококласним керівником. Сподіваюся, що формування системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної праці та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях, ідеї людського розвитку та соціалізації економіки, якими насичена ця робота, сприятимуть активному формуванню й раціональному використанню Вашого людського капіталу — най могутнішого чинника кардинального поліпшення життя суспільства і швидкого соціально-економічного зростання! Бажаю Вам успіхів у навчанні та практичному застосуванні здобутих знань! Розділ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТА "ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ" Глава 1. Економіка праці і соціально-трудові відносини як напрям наукового дослідження та навчальна дисципліна Глава 2. Праця як сфера життєдіяльності людини та провідний чинник виробництва Глава 1. ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК НАПРЯМ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 1.1. Праця й соціально-трудові відносини як предмет наукового економічного дослідження. 1.2. Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія й інформаційна база вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини". 1.3. Структура і логіка курсу. Взаємозв'язки дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами та науками. 1.4. Соціально-трудовий напрям економічної думки. 1.5. Сучасний етап економіко-трудових досліджень. Запитання та завдання для індивідуальної роботи. Література для поглибленого вивчення теми.

1.1. Праця й соціально-трудові відносини, як предмет наукового економічного дослідження

Праця— це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні е невіддільним від людського життя. Праця — це свідома доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей; першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Змінюючи в процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Більше того, праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізадії і самовдосконалення людини, що також е могутнім чинником суспільного прогесу.

Складність і багатоаспектність процесу праці, з одного боку, і ні з чим не зрівнянне соціально-економічне значення праці, з іншого боку, зумовили активний інтерес до неї різних наук. Особливості праці як об'єкта дослідження полягають в тому, що, по-перше, праця — це доцільна діяльність людей зі створення благ та послуг, яка має бути ефективною, раціонально організованою; по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому; по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, регіону, підприємства і мікроколективу.

Особливого значення в наш час набуває грамотне дослідження всіх, а надто — соціально-економічних аспектів процесу праці в зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи мають відбуватися саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і викликаючи закономірне протистояння суб'єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників).

Слід особливо підкреслити, що сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю (що проявлявся за радянських часів, передусім, у ідеологізовано-штучному поділі праці на так звану "продуктивну" та "непродуктивну"). Ми визначаємо працю як свідому цілеспрямовану створюючу діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення ресурсів природи в цінності та блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; як вияв людської особистості. У такому визначенні праця включає в себе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, новаційні її види, зокрема підприємництво. Метою творчих видів діяльності є створення нових ідей, образів, методів, уявлень, технологій тощо. Результати творчості вчених, винахідників, підприємців, художників, письменників, артистів становлять в розвинених країнах вагому частину національного багатства, а їх частка у національному доході невпинно зростає. Тому ми визнаємо творчість одним із видів праці, який, щоправда, має суттєві особливості.

Як самостійній економічній категорії праці притаманні кількісні й якісні характеристики. Кількісна характеристика праці полягає у тому, що вона є витратою певного обсягу енергії. З економічної точки зору кількісна характеристика праці проявляється в таких поняттях, як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці тощо. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів праці (продукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність тощо.

В системі людської життєдіяльності праця синтезує не тільки економічні, але й соціальні функції, оскільки вона узагальнює достатньо складний спектр економічних і соціальних відносин. Серед завдань, що реалізуються цією категорією, — стан виробничо-технічних умов праці, матеріального і культурного рівня життя трудящих, підвищення їхнього загальноосвітнього і професійного рівня, територіальний і галузевий розподіл трудового потенціалу тощо. Іншою, не менш важливою, практичною функцією праці є її роль у формуванні системи соціально-трудової діяльності, а саме: дотримання виробничої і громадської дисципліни, відповідальність за якісне та своєчасне виконання завдань та ін. Ще однією практичною функцією праці виступає синтез факторів соціального, економічного, соціально-політичного та суто психологічного характеру, реалізація яких в практиці роботи підприємств у ринкових умовах господарювання зростає. Це, перш за все, колективність, організованість, ступінь врахування потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій працівників. Ігнорування або недооцінка цих передумов у процесі трудової діяльності суттєво обмежує і знижує потенційні можливості праці.

Таким чином, у ході ринкових перетворень все більш очевидною стає обмеженість традиційних поглядів на трудовий процес. Без комплексного теоретичного підходу до праці як предмета наукового економічного дослідження на новій концептуальній основі, що враховує радикальні зміни в соціально-економічних відносинах нашого суспільства і обумовлює подолання відчуження праці, практично неможливо ефективно використати всі потенційні можливості працівників.

Соціально-трудові відносини у цій книзі вивчаються як комплекс взаємовідносин між людьми, пов'язаних із залученням працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили та спрямованих на забезпечення високої якості життя працівників та високої ефективності економічної діяльності.

Конституцією нашої країни Україну проголошено демократичною соціальною державою, найвищою цінністю якої є життя, здоров'я, честь, гідність людини, вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 1,3, 23). Однак і досі в Україні здебільшого не подолане спрощене уявлення про взаємодію економічного і соціального розвитку. Постійно недооцінюється активна роль соціальних чинників економічного зростання. За умов прискорення НТП, коли визначального значення для прогресу виробництва і всіх інших аспектів людського життя набувають знання, мотивація, творчість, таке ставлення до соціальної сфери гальмує економічний розвиток.

Соціально орієнтована ринкова економіка — це ринкова економіка, якій силою державного впливу надається орієнтація на розвиток і добробут громадян. Сама собою ринкова економіка ґрунтується на конкуренції і орієнтується на економічну ефективність, їй байдужі проблеми соціальної справедливості. Вона припускає надмірну диференціацію доходів; нестабільність в отриманні факторних доходів, передусім доходів від праці; нерівність стартових умов для людей з різними здібностями, станом здоров'я, походженням; падіння ціни праці нижче від величини прожиткового мінімуму і т. ін. Саме за допомогою механізмів державного регулювання економіки та соціального партнерства на всіх рівнях можна і потрібно забезпечити ефективну зайнятість населення в поєднанні з системою соціального страхування та встановити гарантовані рівні мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, не нижчі ніж величина відповідних прийнятних соціальних стандартів. З іншого боку, чим успішніше реалізуються ринкова справедливість, механізм залежності особистих доходів від трудової та підприємницької активності, тим вищі реальні доходи громадян і тим ширші можливості для придбання на платній основі соціально значимих благ та послуг. Рівень доступності соціально значимих благ та послуг для громадян на ринковій, платній основі залежить від стабільності економічного зростання та ефективності зайнятості, що обумовлює постійне зростання особистих доходів, підвищення рівня платоспроможності й споживання населення.

Таким чином, у соціально орієнтованій ринковій економіці трудові й соціальні процеси не просто тісно взаємопереплітаються — вони стають одним цілим. Праця людини завжди була суспільним, соціальним явищем. Але у зв'язку з розвитком економіки і суспільства, науково-технічним прогресом та інтелектуалізацією трудової діяльності, соціалізацією економіки соціальні аспекти трудової діяльності людей набувають дедалі більшого, а нерідко і домінуючого значення порівняно з суто економічними аспектами. Вивчати й досліджувати проблеми економіки праці поза соціально-трудовими відносинами вже не просто недоцільно, але й не можливо. Під впливом зазначених тенденцій трансформуються і напрями економічних досліджень, і навчальні дисципліни. Дисципліна, яка раніше називалася "Економіка праці" неминуче мала бути доповнена соціальними аспектами реалізації трудової діяльності людей. У сучасних навчальних планах підготовки фахівців з вищою освітою за економічними та управлінськими спеціальностями тепер однією з основоположних є нормативна дисципліна "Економіка праці та соціально-трудові відносини", яка" окрім традиційних для економіки праці розділів, включає також великий блок соціально-трудових проблем.

Відповідно трансформувався і напрям наукових досліджень трудових проблем. Раніше була спеціальність "Економіка праці", за якою захищалися дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора економічних наук, в яких досліджувалися проблеми праці — передусім її організації, продуктивності, оплати. Нині наукова спеціальність називається "Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика", і переважна частка дисертацій, що захищаються за цією спеціальністю, присвячена проблемам забезпечення ефективної зайнятості, регулювання ринку праці, формування і використання трудового потенціалу та людського капіталу, людського розвитку, соціального партнерства, соціальної політики й т. ін., хоча традиційні проблеми організації, продуктивності, оплати праці також не втрачають своєї актуальності.

Таким чином, у процесі ринкових перетворень дедалі очевиднішою стає обмеженість традиційних поглядів на трудовий процес і на економіку праці як суто економічну науку. Без комплексного теоретичного підходу до праці як до соціально-економічного явища й предмета наукового дослідження на новій концептуальній основі, що враховує соціальну орієнтацію економіки, практично неможливо забезпечити ні економічну ефективність, ні соціальний розвиток.