- •Передмова
- •Модуль 1. Система функціонування соціально-трудових відносин
- •Тема 1. Мета, завдання, об’єкт, предмет, інформаційна база вивчення дисципліни
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Населення, як демоекономічна категорія та його відтворення
- •2.2. Економічно активне населення
- •2.3. Трудовий потенціал: зміст, склад, методи визначення
- •Фактори, що визначають рівень трудового потенціалу на різних рівнях управління:
- •Система показників вимірювання виробничого і трудового потенціалу:
- •2.4. Персонал підприємства: структура, види чисельності. Рух кадрів та управління персоналом
- •2.5. Планування, розвиток та оцінювання персоналу як складові кадрової політики
- •Тема 3. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •3.1. Сутність та соціально-економічна характеристика категорії «праця»
- •3.2. Зміст, характер і види праці
- •3.3. Еволюція праці як чинника виробництва. Гуманізація праці
- •Тема 4. Соціально-трудові відносини як система
- •4.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи
- •4.2. Сторони, суб'єкти, предмет, принципи і типи соціально-трудових відносин
- •Рівні соціально-трудових відносин
- •Предмет соціально-трудових відносин
- •4.3 Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин
- •Тема 5. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
- •5.1. Фактори, що визначають розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві
- •5.2 Основні напрями соціального захисту в сфері праці
- •5.3 Трудові конфлікти і методи їх вирішення
- •Тема 6. Соціальне партнерство
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні.
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства.
- •6.1. Поняття та сутність соціального партнерства
- •6.2 Форми і принципи соціального партнерства
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства
- •6.5. Соціальний діалог в Україні
- •Тема 7. Ринок праці та його регулювання
- •7.1. Поняття та основні складові ринку праці
- •7.2. Кон’юнктура ринку праці та взаємодія попиту і пропозиції
- •7.3. Класифікація та сегментація ринку праці
- •7.4. Інфраструктура та регулювання ринку праці. Моделі ринку праці. Гнучкість ринку праці
- •Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •8.1. Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості
- •8.2. Безробіття як соціально-економічне явище
- •8.3. Показники зайнятості та безробіття населення і динаміка їх в Україні
- •8.4. Державне регулювання зайнятості в Україні
- •Модуль 2. Економічний механізм забезпечення продуктивної праці
- •Тема 9. Планування праці
- •9.1. Сутність і значення планування праці. Система трудових показників і взаємозв’язків їх елементів
- •9.2. Види планів з праці. Показники праці як складова бізнес-плану
- •9.3. Методи планування трудових показників
- •Тема 10. Організація і нормування праці
- •10.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •Тема 11. Ефективність і продуктивність праці
- •11.1. Поняття ефективності праці. Соціальне та економічне значення її підвищення
- •11.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
- •11.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •11.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •11.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Тема 12. Політика доходів і оплата праці
- •12.1. Ватрість робочої сили. Доходи населення
- •12.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати
- •12.3. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці
- •12.4. Форми і системи заробітної плати
- •12.5. Тарифна система організації оплати праці
- •12.6. Безтарифна модель оплати праці
- •12.7. Регулювання оплати праці
- •Тема 13. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •13.1. Сутність і завдання економічного аналізу трудових показників
- •13.2. Облік і звітність у сфері праці
- •13.3. Аудит у сфері праці
- •Тема 14. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулюівання соціально-трудових відносин
- •14.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.2. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини
- •14.3. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні
- •Тема 15. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •15.1. Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці
- •15. 2. Нормотворча діяльність моп. Міжнародний кодекс праці
- •15.3. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану моп
- •Література
2.2. Економічно активне населення
Економічна активність– це прагнення працездатної людини застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.
Відповідно до рекомендованої Міжнародною організацією праці системи класифікації, населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне та економічно неактивне.
Економічно активне населення– це населення обох статей віком від 15 до 70 років уключно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається із зайнятих економічною діяльністю і безробітних.
Зайняті економічною діяльністю– це особи у віці від 15 до 70 років, які:
працювали протягом тижня хоча б 1 годину за винагороду в будь-якому виразі; працювали індивідуально на власному підприємстві або в окремих громадян;
працювали впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;
були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце або власний бізнес, але не працювали впродовж останнього часу з незалежних від них обставин, таких, як хвороба, відпустка, сезонний характер роботи тощо.
Зазначені раніше особи вважаються зайнятими незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.
До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки.
Згідно зі статєю 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населенняналежать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, котрі навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Безробітні, за визначенням МОП,– це особи у віці від 15 до 70 років, як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості, котрі одночасно відповідають трьом умовам:
не мають роботи або прибуткового заняття;
шукають роботу або намагаються організувати власну справу, тобто впродовж останнього часу робили будь-які кроки з метою знайти оплачувану роботу;
готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний– особа віком від 15 до 70 років, котра через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;
Економічно неактивне населення– це особи у віці від 15 до 70 років, які не можуть бути віднесені ні до зайнятих, ні до безробітних. До них належать:
учні, студенти, курсанти денної форми навчання;
особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;
особи, які одержують пенсію за інвалідністю;
особи, які зайняті веденням домашнього господарства, вихованням дітей та доглядом за хворими;
особи, які не можуть знайти роботу, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання, але готові працювати;
інші особи, які не мають бажання та необхідності працювати, та ті, які шукають роботу, але не мають можливості відразу до неї приступити.
Трудові ресурси– це частина населення країни, котра за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Трудові ресурси включають працівників, котрі вже зайняті в економіці країни, й тих, котрі не зайняті, але хочуть та можуть працювати.
Трудові ресурси це форма вираження людських ресурсів, котрі являють собою один із видів ресурсів економіки поряд із матеріальними. Поняття «трудові ресурси» є ринковою категорією, має широку інформативність і дає змогу використовувати її як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.
До трудових ресурсів належать:
населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ої і 2-ої груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п’ять і більше дітей та виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
працюючі особи пенсійного віку;
працюючі особи віком до 16 років.
Оцінювання рівня і достатності трудових ресурсів передбачає їх кількісну та якісну характеристику.
Кількісно трудові ресурси оцінюють за показником чисельності населення в працездатному віці, а також зайнятих у виробництві або потенційних працівників. Обґрунтування чисельності населення в працездатному віці здійснюється з метою складання балансу трудових ресурсів.
Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів.
Він складається з двох частин:
а) трудові ресурси всього, у тому числі:
1) населення в працездатному віці, тис. осіб;
2) чисельність працюючих інвалідів І і IIгруп у працездатному віці, тис. осіб;
3) чисельність осіб у працездатному віці, що одержують пенсію по старості на пільгових умовах, тис. осіб;
4) працюючі особи пенсійного віку, тис. осіб;
5) працюючі підлітки, тис. осіб.
а) розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості (всього 100%) у тому числі:
1) у суспільному господарстві на державних та інших підприємствах і організаціях;
2) у сільгосппідприємствах;
3) у домашньому і підсобному господарстві;
4) учні з відривом від виробництва;
5) інше працездатне населення.
Ефективність використання трудових ресурсів як ресурсу економіки значною мірою залежить від складу трудових ресурсів застаттю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров’я тощо. Трудові ресурси, які розглядають з урахуванням таких параметрів, являють собою трудовий потенціал.