2.2. Економічно активне населення

Економічна активність– це прагнення працездатної людини застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.

Відповідно до рекомендованої Міжнародною організацією праці системи класифікації, населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне та економічно неактивне.

Економічно активне населення– це населення обох статей віком від 15 до 70 років уключно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається із зайнятих економічною діяльністю і безробітних.

Зайняті економічною діяльністю– це особи у віці від 15 до 70 років, які:

 працювали протягом тижня хоча б 1 годину за винагороду в будь-якому виразі; працювали індивідуально на власному підприємстві або в окремих громадян;

 працювали впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

 були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце або власний бізнес, але не працювали впродовж останнього часу з незалежних від них обставин, таких, як хвороба, відпустка, сезонний характер роботи тощо.

Зазначені раніше особи вважаються зайнятими незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки.

Згідно зі статєю 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населенняналежать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, котрі навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Безробітні, за визначенням МОП,– це особи у віці від 15 до 70 років, як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості, котрі одночасно відповідають трьом умовам:

 не мають роботи або прибуткового заняття;

 шукають роботу або намагаються організувати власну справу, тобто впродовж останнього часу робили будь-які кроки з метою знайти оплачувану роботу;

 готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний– особа віком від 15 до 70 років, котра через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

Економічно неактивне населення– це особи у віці від 15 до 70 років, які не можуть бути віднесені ні до зайнятих, ні до безробітних. До них належать:

 учні, студенти, курсанти денної форми навчання;

 особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;

 особи, які одержують пенсію за інвалідністю;

 особи, які зайняті веденням домашнього господарства, вихованням дітей та доглядом за хворими;

 особи, які не можуть знайти роботу, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання, але готові працювати;

 інші особи, які не мають бажання та необхідності працювати, та ті, які шукають роботу, але не мають можливості відразу до неї приступити.

Трудові ресурси– це частина населення країни, котра за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Трудові ресурси включають працівників, котрі вже зайняті в економіці країни, й тих, котрі не зайняті, але хочуть та можуть працювати.

Трудові ресурси  це форма вираження людських ресурсів, котрі являють собою один із видів ресурсів економіки поряд із матеріальними. Поняття «трудові ресурси» є ринковою категорією, має широку інформативність і дає змогу використовувати її як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.

До трудових ресурсів належать:

 населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалі­дів 1-ої і 2-ої груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п’ять і більше дітей та ви­ховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);

 працюючі особи пенсійного віку;

 працюючі особи віком до 16 років.

Оцінювання рівня і достатності трудових ресурсів передбачає їх кількісну та якісну характеристику.

Кількісно трудові ресурси оцінюють за показником чисельності населення в працездатному віці, а також зайнятих у виробництві або потенційних працівників. Обґрунтування чисельності населення в працездатному віці здійснюється з метою складання балансу трудових ресурсів.

Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’яза­них показників, які характеризують формування та розподіл тру­дових ресурсів.

Він складається з двох частин:

а) трудові ресурси  всього, у тому числі:

1) населення в працездатному віці, тис. осіб;

2) чисельність працюючих інвалідів І і IIгруп у працездат­ному віці, тис. осіб;

3) чисельність осіб у працездатному віці, що одержують пенсію по старості на пільгових умовах, тис. осіб;

4) працюючі особи пенсійного віку, тис. осіб;

5) працюючі підлітки, тис. осіб.

а) розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості (всього 100%) у тому числі:

1) у суспільному господарстві на державних та інших підприємствах і організаціях;

2) у сільгосппідприємствах;

3) у домашньому і підсобному господарстві;

4) учні з відривом від виробництва;

5) інше працездатне населення.

Ефективність використання трудових ресурсів як ресурсу еко­номіки значною мірою залежить від складу трудових ресурсів застаттю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров’я тощо. Трудові ресурси, які розглядають з урахуванням таких параме­трів, являють собою трудовий потенціал.