Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕПСТВ / пос│бник основний.doc
Скачиваний:
65
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
1.58 Mб
Скачать

3.2. Зміст, характер і види праці

Зміст і характер праці – це тісно взаємопов’язані між собою поняття, які межують та частково накладаються в своєму змісті одне на одного, характеризують один і той самий вид трудової діяльності з двох боків.

Процес праці є складним соціально-економічним явищем, котре розкривається в двох аспектах: з одного боку, це процес доцільної діяльності людини, спрямований на перетворення предметів праці на споживчі вартості; з іншого – в процесі праці людина не лише цілеспрямовано впливає на предмети праці за допомогою засобів праці, а й взаємодіє з іншими людьми, вступаючи в певні суспільні відносини. Тобто праця за своїм змістом є матеріальним процесом ставлення людей до природи, а за характером – суспільним процесом, який виражає взаємовідносини людей у процесі їхньої спільної діяльності. Праця в кожному конкретному випадкові набуває певної форми організації та відбиває соціально-економічні особливості найсуттєвіших ознак виробничих відносин.

Категорія «зміст праці» характеризує взаємодію особистісних і речових чинників процесу праці, обсяг та структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні для здійснення трудового процесу вміння й навички. До основних елементів, що характеризують зміст праці, відносять такі категорії, як «продуктивна сила», «інтенсивність», «якість», «складність» і «важкість» праці.

Продуктивна сила праці характеризує технічні, організаційні, культурні та інші можливості виробничої діяльності людини; це об’єктивні обставини праці, котрі зумовлюють дієздатність працівника та результативність зусиль. Продуктивність праці виражається в її результативності. Повнота реалізації можливостей, закладених у продуктивну силу праці, значною мірою залежить від її інтенсивності.

Інтенсивність праці характеризує обсяг трудових витрат (фізичної та розумової енергії) на одиницю робочого часу, напруженість праці. Людина за певний проміжок робочого часу (день, годину) здатна витратити певну кількість своєї життєвої сили, енергії й залежно від її обсягу (тобто рівня інтенсивності праці) повністю або частково реалізується наявна продуктивна сила праці.

Особливості витраченої робочої сили, відмінності її з погляду внутрішніх властивостей характеризує категорія якості праці, котра визначається рівнем професійної майстерності працівника, його освіченістю, сумлінністю, творчістю, зацікавленістю, комунікабельністю тощо.

Складність праці характеризується функціями, які виконують працівники у виробничому процесі. Чим складніша праця, тим більшої спеціальної професійної підготовки й кращих здібностей працівника вона потребує.

У будь-якому трудовому процесі на організм людини впливають фактори виробничого середовища, які характеризує категорія важкості праці. Вона визначається рівнем фізичних зусиль та нервової напруги, необхідним для нормального виконання роботи.

Усі зазначені вище категорії відображають різні сторони трудової діяльності людини та зазнають постійних змін під впливом трансформацій у змісті праці, що відбуваються в результаті науково-технічного прогресу.

Зміст праці– це функціональні особливості конкретного виду трудо­вої діяльності, зумовлені предметом праці, засобами праці та формою організації виробничого процесу. Ці особливості охоплюють міру відпо­відальності й складності праці, рівень технічних можливостей, співвідно­шення виконавських функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь різ­номанітності трудових функцій тощо. Зміст праці виражає розподіл функцій на робочому місці та визна­чається сукупністю виконуваних операцій, показує рівень розвитку про­дуктивних сил.

Характер праці – це категорія більш ємна, котра виражає соціальну сутність праці як соціально значущого процесу і визначається, з одного боку, особливостями виробничих відносин, з другого – соціально-економічним становищем учасників суспільного виробництва.

Показниками характеру праці є форма власності, соціальні відмінності, розподільні відносини, ставлення працівників до засобів виробництва та результатів своєї праці. Виходячи з показників характеру праці можна виділити такі її види: суспільна і приватна, добровільна і примусова.

Різноманітність характеру і змісту праці дістає своє відображення у різноманітності видів праці. Класифікацію видів праці здійснють за різними ознаками (рис 3.2). Тривалий час до класифікації видів праці підходили, посилаючись на марксистську теорію про подвійний характер праці, згідно з котрою праця, яка створює товар, є одночасно абстрактною та конкретною. Конкретна праця – це корисна праця, що витрачається у певній формі.

Абстрактна праця  це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється.

Видатний російський учений у галузі економіки та соціології праці Б.М. Генкін по-іншому підходить до класифікації видів праці. Він розглядає кожен трудовий процес як поєднання трьох компонент: регламентованої, новаційної, духовної.

Регламентована (праця) – це діяльність, за якої працівник має діяти у чіткій відповідності до заданої технології (інструкції) і не має об’єктивної можливості змінити цю технологію.

Новаційна, творча(праця) – це діяльність, за якої працівник зайнятий лише створенням нового в науці, техніці, мистецтві, економіці та ін. сфери. Результатомпраці є нові ідеї та образи.

Духовна (  праця) – це діяльність, метою якої є вплив на моральні основи людського існування, така праця може бути як позитивною, спрямованою на нагромадження сил добра, тобто створює естетичні й правові умови для зростання продуктивності та поліпшення відносин між людьми, так і негативною, орієнтованою на нагнітання ворожості, нетерпимості, жорстокості, це веде до деградації людини, природи й суспільства.

Будь-яка конкретна праця може бути розглянута за різними групами класифікаційних ознак видів праці (рис. 3.2).

За ознаками характеру і змісту праці в соціальному аспекті розрізняють такі види праці: наймана та приватна (власника чи орендаря); індивідуальна та колективна праця; праця за бажанням, за необхідністю та з примусу; фізична праця та розумова; репродуктивна та творча; різного ступеня кваліфікаційної складності.

Класифікація за ознаками предмета і продукту праці базується на професійному, функціональному та галузевому поділі праці. За професійною ознакою виділяють працю наукову, інженерну, управлінську, виробничу, лікарську тощо. За функціональною ознакою праці поділяють на: працю підприємницьку, інноваційну, відтворювальну та комерційну. За галузевою ознакою працю поділяють на: промислову, сільськогосподарську, будівельну, транспортну, комунікаційну працю.

За засобами та способами праці розрізняють: працю ручну (технічно не озброєну), механізовану (технічно озброєну) та автоматизовану (комп'ютеризовану); низько-, середньо- та високотехнологічну; з різною мірою залучення людини.

За умовами праці, характеристиками і рівнем їх сприятливості для людини вирізняють такі види праці: стаціонарна та нестаціонарна; наземна та підземна; важка, середньої важкості та легка, приваблива та неприваблива; вільна та з різним ступенем регламентації.

Рис. 3.2. Класифікація видів праці

Для загальної характеристики того чи іншого виду конкретної праці використовують усі ці групи ознак у їх поєднанні.

Соседние файлы в папке ЕПСТВ