6.Еволюція господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.

Господарська система: 1) для опанування ресурсу земля(яка потребує людських дій по зволоженню або осушенню цієї землі) потрібно було об’єднати 10тис.людей для будівництва зрошувальних систем, прориття каналів та водосховищ.

2)гоп.сис-ма не може функціонувати без владного центру, який спочатку уособлює владу жерців(релігійних посередників), військових, царів, феодалів, імператорів. 3)виділялося 2 суб’єкта господарювання: сільська громада як основний виробник(віддавала частину виробн.продукту у вигляді податків, зборів, виконання робіт) та храмова, а потім царська форма господарювання(існувала за рахунок першої групи). 4)засновувалась на жорсткій тотальній системі примусу до роботи, який був необхідний в зв’язку з технологією обробки землі. Центром влади стає фараон, імператор. Економічна думка: 1)«Повчання гераклопольського царя своєму синові Мерікара»- підкреслюється важливість і корисність влади та контролю за вир-м. 2)«Речення Іпусера», «Пророцтво Неферті» - про наслідки руйнації централізованої системи управління; 3)повчання Ахтая – увага до освіти і навчання.Головна мета джерел – обґрунтувати необхідність розвитку гос-ва на основі владного впливу держави, сис-ми держ.регулювання, атакож важливості цінності апрату управління бюрократії та держ.службовців.

Неолітична революція та її вплив на господарський розвиток первісного суспільства.

На межі 10-12тис.років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Неолітична революція означає зародження нової форми гос-ва -виробничо-відтворювальної. Основними ознаками неолітичної революції є: 1)перехід від кочового до осілого гос-ва; 2)спеціалізація госп.дія-ті – від збиральництва до землеробства, від мисливства до тваринництва; 3)суб’єкт господарювання став власником вміння, не залежав від природи. Неол.революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. Наявність надлишкового продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства.

11.Особливості господарського розвитку та економ думки Давнього Китаю.

З усіх існуючих у наш час народностей китайська — одна з найдавніших. До початку нашої ери Китай уже був могутньою державою — серединною імперією. Чисельність насе­лення та економічна могутність дозволяли відчувати власну безпеку. Щоб захиститися від нападів кочовиків, було зведено Велику китайську стіну. А відносно безпе­чне географічне положення, чудові ґрунтові, водні, клі­матичні умови давали можливість вирішувати питання не тільки сьогодення, а й майбутнього.Китайська цивілізація виникає в зоні так званого пшеничного поясу, в долині річки Хуанхе, а процес ко­лонізації прямував на південь. Розвивається поливне зе­млеробство, що стає панівним завдяки будівництву ве­ликих зрошувальних систем. Давньокитайське рільництво не потребувало зро­шування. Однак з часом природні умови середньокитайської рів­нини змінювалися — стало значно сухіше і холодніше. І тільки зрошування уможливило землеробство. Збіднення природ­них умов життєзабезпечення необхідно було компенсувати за ра­хунок продуктивного антропогенного фактора. Як уже зазначалося, китайська цивілізація бере свій початок у долині річки Хуанхе. Тут відбувалося ви­рубування лісів, що призвело до руйнування ґрунтового багатст­ва. Постала загроза екологічної кризи, тому колонізація півдня, перехід до поливного рільництва та лесового господарства бу­ли життєвою необхідністю.У давньому Китаї поважають науку, знання, мудрість. Населення поділяється на верстви: чиновники і народ. Останній, своєю чер­гою— на вчених, рільників, ремісників і торгівців. Службова пі­раміда складалася з 9 рангів і 31 щабля. Щоб обійняти посаду вищу за 5-й ранг, необхідне погодження імператорського двору..Платню як громадські, так і військові чиновники отримують зерном. Тут достатньо розвинені торгівля, міське ремесло, але, як і в Римі, ринково-грошові відносини в аграрній галузі замирають. Панує державне регулювання зерна. Земля — власність держави в особі імператора.

Специфічною рисою релігійного життя Китаю є існування трьох інституціоналізованих релігій — даосизму, релігійно-філо­софського конфуціанства та буддизму.Для створення сприятливих умов стабільності господарського устрою потрібні закони й релігія, сформовані звичаями. Величез­ний вплив на формування звичаїв, традицій раціонального мис­лення мав Конфуцій (551—478 рр. до н. є.).Конфуцій проповідує первісні засади: багатий народ — багата держава; він заперечує розкіш, виступає за помірність споживан­ня, збереження ритуалів, за серединний шлях, суворе і чесне вико­нання обов'язків, самовдосконалення.Ринкові відносини — торгівля, лихварство — підривали родо­племінний устрій і общину. Приватна власність не повинна бути культом — на перше місце Конфуцій ставить доброчинність, етику. Кожен має виконувати свої обов'язки.Великого значення конфуціанство надає родині, тому вини­кають родинний капіталізм, сімейний підряд.