79. Розвиток господарства Англії наприкінці XIX - початку XX ст. І формування неокласичного напряму економічної думки. А.Маршалл.

Господарство: Відбувається розвиток с/г, за допомогою встановлення високого мита на імпорт хліба, худоби та м’яса, а також прийняття закону про осілість населення для забезпечення с/г робочою силою та встановлення премії на експорт хліба. Після аграрної революції другої половини 18ст., коли проводилось масове обезземелення селян, відбулося швидке виникнення та зростання буржуазної земельної власності, створювалися великі скотарські та землеробські госп., зорієнтовані на ринок. Проводилась протекціонізська політика, була направлена на заохочення й підтримку національної промисловості та торгівлі, й сприяла розвитку мануфактурного виробництва. В другій половині 18 ст. відбувся промисловий переворот, за якого новою формою господарства стала фабрика. Фабрика підвищила продуктивність праці, прискорила темпи ЕК. Зростання та істотно збільшила , порівняно з мануфактурою, випуск товарної продукції. Англія стає найбагатшою країною світу та світовим банкіром.

Основа неокласичного напрямку - принцип невтручання держави в ек-ку. Прихильники цього напрямку вважа­ють, що вільна ринкова ек-ка («досконалий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досяг­нення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існую­чих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кожний із створюваних в ек-ці товарів = величині його пропози­ції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових обмінних операцій (на конкурентному ринку в повній мірі реалізується потенціал відно­син вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втру­чання ж держави у відносини, що формуються на засаді вільної рин­кової взаємодії ек-них суб'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики ви­ступають за свободу приватного під-тва, ринкових сил.

Класична і неокласична теорії протягом тривалого часу продовжують користуватися поняттям досконалої конкуренції. А.Маршалл досконалу конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за якої існує велика к-ть продавців (покупців) і кожен продає (купує) визначену й обмежену частину однорідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на ринку, вони можуть тільки пристосовуватись до них. Продавці змагаються між собою за покупців, а покупці – за кращого продавця товарів, за якісніший товар. Конкуре-нція також є характерною рисою взаємовідносин між продавцями і покупцями. Досконала конкуренція за класичною теорією виконує кілька ф-цій: ціноутворюючу, стимулює скорочення граничних витрат, сприяє безперебійному руху капіталів, їхньому переливаню із галузі в галузь, раціоналізує структуру, урівноважує й регулює розв-к сус-ної ек-ки.

82. Характерні особливості розвитку економіки України в пореформений період (60 - 70-ті роки XIX ст.) та відображення цих процесів у вітчизняній економічній думці.

Україна у своєму індустріальному розвитку в останній третині XIX ст. зробила значний крок уперед. Певне ж відставання Росії, і в її складі України, від передових країн світу на даному етапі мало не тільки негативні прояви. Воно принесло па­ралельно й позитивні результати, як-от: можливість скористатися досвідом західноєвропейських держав у здійсненні промислового перевороту, організації виробництва та запровадженні нової техні­ки та технології; залучити іноземні інвестиції для проведення влас­них індустріальних перетворень. Це, у свою чергу, впливало на темпи економічного зростання, модернізацію промислового вироб­ництва, сприяло розвитку економіки на підприємницьких засадах, хоча цей розвиток, як зазначалося вище, носив незрівноважений характер та мали місце деформації структури економіки (доміну­вання галузей важкої промисловості, незавершений цикл виробни­цтва, відсталість сільського господарства тощо).

В цілому праці вітчизняних економістів були спрямовані, на­самперед, на дослідження українських реалій пореформеного розвитку. Українські дослідники висвітлювали національний ас­пект різноманітних проблем соціально-економічної еволюції країни (питання розвитку сільського господарства, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, створення національного ринку, кустар­ного виробництва та кооперації, концентрації та монополізації виробництва, сутності криз та циклічності економічного розвит­ку, географічного розміщення бюджетних доходів і витрат, пи­тання соціально-класової структури суспільства тощо).

Особливе місце в дослідженні процесів генезису ринкового гос­подарства належить І. В. Вернадському. Його наукова діяльність припала на період феодальної кризи напередодні реформи 1861 р. та час становлення капіталістичних відносин у 70—80-х рр. XIX ст. Будучи послідовником класичної школи політичної еко­номії та високо оцінюючи внесок А. Сміта і Д. Рікардо до скарб­ниці світової економічної теорії, І. В. Вернадський не тільки аналі­зував теоретичні постулати західноєвропейських економістів, а й намагався використати їх для дослідження російської дійсності та критики феодально-кріпосницької системи. Він був упевнений, що феодальні відносини треба усувати як неефективні, як такі, котрі заважають становленню нових ринкових відносин.

І. В. Вернадський приді­ляв велику увагу питанню вивчення ролі машинного виробницт­ва як засобу подолання феодальних пережитків та відсталості Ро­сії від більш розвинутих країн Західної Європи. У зростанні промисловості вчений вбачав важливу передумову розвитку ка­піталістичних відносин та розширення ринку.