69.Економічна криза 1929-1933 років та особливості її прояву в Англії та Франції.

Франція. Реформування економіки зазнавало сильного впливу теорії кейнсіанства. Фінансову підтримку з боку держави мали підпри­ємства «захищеного сектору», насамперед військово-промисло­вий комплекс. Суттє­вий вплив держава справляла й на сільське господарство (селянам виплачували державні премії за скорочення по­сівних площ і знищення частини зібраного врожаю). У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану на зниження рівня безробіття, організацію громадсь­ких робіт. Ця політика передусім стосувалася державного секто­ру і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із най­меншими втратами.

Великобританія. Зменшити державні витрати на 96 млн ф. ст. Збільшити на 24 мли ф. ст. надходження від прямих і непрямих податків; Зменшити суми виплат безробітним; Знизити оклади державним службовцям. Для нейтралізації дефіциту бюджету взяти позику в інших країнах Головним у діяльності уряду лейбористів було:

1. виправлення дисбалансу бюджету; 2)поліпшення становища у внутрішній і зовнішній торгівлі. Велика Британія використовувала у боротьбі із наслідками світової кризи власний величезний історичний досвід головного «банкіра світу». Тому в 1931—1934 роках уряд Вели­кої Британії головним економічним завданням вважав забезпе­чення сприятливих фінансових умов для розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

.78 Зростання національних економік провідних країн світу у 50-70-ті роки XX ст. Неокейнсіанські теорії економічного зростання.

Збільшення світового промислового виробництва від 1948 до 1971 року в середньому на 6,5 % на рік стає безпрецедентним явищем у світовій історії. Резерв робочої сили стає тим чинником, що підтримує економічне зростання цього періоду. Засоби надолуження відставання надавала і технологія. Інновації як продукт НТР було інтегровано в загальний процес економічного розвитку, а також технічні зрушення заклали підґрунтя для майбутнього технологічного прогресу. Процесу динамічного зростання, поряд з іншими факторами сприяла і змішана економіка, ґрунтована на кейнсіанських принципах. Головними цілями урядів були забезпечення повної зайнятості, скорочення нерівності заробітної плати і загальне підвищення добробуту людей. Прогрес наукової організації праці викликав справжню революцію в практиці управління підприємствами і посприяв появі транснаціональних корпорацій (ТНК). Від середини XX ст. теорії зростання утворили особливий напрям економічної науки. У цьому плані особливий наголос слід зробити на іменах двох неокейнсіанців: англійського вченого Р. Харрода та американського економіста російського походження О. Домара: визначення вирішальною умовою динамічної рівноваги (поступального руху) ринкової економіки, постійних (сталих) темпів економічного зростання; визнання постійності в тривалому періоді норми нагромаджень (частка нагромаджень у доходах) і граничної ефективності інвестицій (маржинальний коефіцієнт); пояснення того, що динамічна рівновага і сталі темпи економічного зростання досягаються не автоматично, а є результатом активного державного регулювання економіки; визнання вирішальної ролі інвестицій у забезпеченні зростання доходу, що сприяє розширенню зайнятості, яка, своєю чергою, запобігає виникненню недовантаження підприємств і безробіття; визнання кейнсіанської концепції про залежність характеру і динаміки економічних процесів від пропорцій між інвестиціями і заощадженнями, а саме: випереджувальне зростання інвестицій є причиною інфляції, а заощаджень — причиною неповної зайнятості. Звідси — лише рівність інвестицій і заощаджень забезпечує економічну рівновагу без інфляції й за повної зайнятості.