75. Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи та сша в кінці XIX - початку XX ст.

У другій половині XIX ст. в країнах Західної Європи та США завершилися демократичні революції, закінчилося формування національних держав та ринків, розпочалася освітня революція, зміцнювалася духовно-культурна сфера. Однак, головною подією було завершення першої промислової революції — переходу від мануфактури до фабрики, яка стала базою створення ринкового господарства в державах західної цивілізації і суттєво вплинула на всі сторони життя людства. Вагомий внесок в обґрунтування процесів, що відбувалися в XVII—XVIII ст., зробили представ­ники класичної школи політичної економії, які, зокрема, розгля­дали становлення та розвиток ринкового господарства в умовах вільної конкуренції. /

Мета лекції— показати економічний розвиток країн Західної Європи та США в період переходу до монополістичної конкурен­ції, визначити його особливості, з'ясувати вплив економічної думки різних напрямків на економічні процеси, що відбувалися в кінці XIX — на початку XX ст.

Перша промислова революція підготувала економічні перед­умови для здійснення другої технологічної революції (1870—1918) в нових історичних умовах, які позначилися подальшим розвитком ринкового господарства в період монополістичної конкуренції.

У 1873 р. відбулася світова економічна криза, яка була наслід­ком циклічного розвитку капіталістичної економіки в умовах віль­ної конкуренції. Криза співпала з початком розгортання другої науково-технологічної революції, що позначилася значними від­криттями в галузі науки й техніки. Наука перетворилася на ру­шійну силу технічного прогресу, почала активно впливати на розвиток продуктивних сил суспільства.

Кінець XIX — початок XX ст. позначився новими технологіч­ними процесами одержання чорних та кольорових металів, крекін­гом нафти, одержанням штучних барвників, добрив та ліків. У цей період були створені принципово нові двигуни: електромо­тор, електрогенератор, парова та гідравлічна турбіни, двигуни внутрішнього згорання. Були створені нові засоби пересування: автомобіль, тепловоз, електровоз, мотоцикл, літак. Однак, найбіль­шим досягненням останньої третини XIX ст. слід вважати заміну парової енергії на електричну та широке її впровадження в про­мисловості, транспорті, зв'язку, у побуті людей. На духовну сфе­ру людства мало великий вплив винайдення радіо та поширення кінематографу. Значні зміни відбулися у виготовленні сучасного озброєння.

Збільшення обсягів виробництва товарів, зростання міст, освоєння корисних копалин у колоніях призвело до розвитку та вдосконалення транспорту. Швидкими темпами зростає довжина залізниць, будуються нові величезні канали — Суецький та Па­намський, почалась електрифікація залізниць. У великих містах створюються лінії трамваїв і метро, на залізницях почали впрова­джуватись тепловози та електровози. Відбувається подальше зростання чисельності населення та інтенсифікація руху робочої сили, переважно за рахунок іммі­грації.

39.Промислове піднесення Німеччини та розвиток німецької економічної думки в наприкінці XIX - початку XX ст. (Р.Штольцман, Р. Штаммлер, О. Шпанн, Ф. Оппенгеймер). Після франко-прусської війни 1870-1871 рр. і політичного об'єднання країни в єдину Німецьку державу 1871 р., ліквідації феодальних пережитків були створені сприятливі умови для завершення промислового перевороту та подальшого швидкого розвитку економіки. Уряд Німеччини багато зробив для розвитку освіти та науки. Освіта стала гордістю Німеччини, вона давала кадри для поповнення університетів і вищих технічних закладів, кількість студентів в яких особливо швидко зростала. Середня і вища освіта стала міцним підґрунтям для розвитку науки і розповсюдження її досягнень в економіці. В 70-80 роки XIX ст. процес економічного розвитку країни прискорюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної в індустріальну-аграрну державу і завершується промисловий переворот. Німеччина широко використала науковий і технічний досвід інших держав і надала уваги розвитку галузей важкої промисловості. Велика увага в Німеччині надавалась розвитку хімічної промисловості. Швидко розвивається фармацевтична промисловість. Виникають нові галузі промисловості. Великого поширення набуває залізничне будівництво. Прискорені темпи розвитку підприємств важкої промисловості призвели до концентрації виробництва та утворення монополій. Монополії виникали в основному у формі картелів і синдикатів. Утворення картелів в Німеччині призводило до підвищення цін на товари та послуги. Для Німеччини характерна велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу. В 70-80-х роках XIX ст.. Німеччина активно переходить до політики протекціонізму в торгівлі, захищаючи свого національного виробника, а з другого боку, сприяла вивозу товарів і капіталу за кордон. Що стосується господарства, то після утворення єдиної Німецької держави, воно розвивалося повільно по «прусському» шляху». Для швидкого економічного розвитку Німеччини велике значення мало формування ментальності німецької нації під впливом освіти, культури, мистецтва та релігії, яку держава зробила своїм союзником. Внаслідок дії зазначених чинників німець ставав слухняним, дисциплінованим, ретельно виконував накази, був носієм порядку, сумлінно ставився до праці. Значною мірою економічному розвитку Німеччина була завдячена активному втручанню держави у всі сфери економічного, політичного, культурного та духовного життя. Характерною особливістю для Німеччини було те, що держава активно впливала не тільки на економіку країни, а й на освіту, науку, культуру, мистецтво, релігію, демографічні процеси, що активно сприяло економічному розвитку країни, переходу її від до індустріальної до індустріальної держави. Для нової історичної школи соціальне питання ніколи не залишалося поза увагою. Спираючись на свій метод, саме вона зосереджувала увагу на важливому значенні всіх соціальних інституцій. Необхідно зазначити, що соціальний напрям у політичній економії не становив цілісне економічне вчення і був спрямований в першу чергу на вирішення наступних практичних проблем:

• соціальний підхід до аналізу господарських явищ, дослідження економіки як частини соціальної системи, підвищена увага до проблем соціальної справедливості;

• заперечення об'єктивних економічних законів та об'єктивної обумовленості соціальної поведінки людей;

• визнання примату неекономічних факторів соціально-економічного розвитку насамперед правових чинників, підпорядкованим етичним нормам;

• активний захист приватної власності, заперечення експлуатації найманої праці та визнання можливості, соціально-економічного прогресу ринкової економіки шляхом соціальних реформ та державно-правового регулювання. Відомими представниками соціального напряму в політичній економії були Рудольф Штольцман, Рудольф Штаммлер, Отмар Шпанн, франц Оппенгеймер.

Найважливішим висновком є те, що ці ідеї мають яскраво виражений інституціональннй характер, тобто визначають примат суспільної психології над індивідуальною, визначальну роль суспільних Інститутів порівняно з економічними.