- •1.Предмет історії економіки та економічної думки.
- •2.Етапи та напрями розвитку історії економіки.
- •5.Особливості господарського розвитку Давньої Індії та його відображення в економічній думці.
- •6.Еволюція господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.
- •11.Особливості господарського розвитку та економ думки Давнього Китаю.
- •24.Господарський розвиток Китаю в осьовий час та його економічна думка.
- •10.Криза рабовласницької системи та її висвітлення у працях Луція Колумелли.
- •011111010.Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації доби середньовіччя.
- •16. Формування великої земельної власності та її форми в Західній Європі ( аллод, бенефіцій)
- •15. Розвиток феодального землеволодіння та його форми в Україні. Категорії залежного населення за «Руською правдою».
- •17. Середньовічне місто та його роль у становленні ринковіх відносин в Зах Європі.
- •21. Економічні погляди Фоми Аквінського
- •18. Місто та міське господарство в Київській Русі «Руська правда»
- •29.Гослодарська система Голландії у хуі-хуп століттях та причини її занепаду.
- •27. Піднесення Англії та становлення ринкового устрою її економіки.
- •24.25.26..Господарства суспільств Європейської цивілізації на етапі становлення централізованих імперій. Меркантилізм.
- •30.Особливості господарського розвитку українських земель у хуі-хуїї століттях.
- •32.Економічні погляди в.Петті та п.Буагільбера.
- •010101. Промисловий переворот, його суть і значення для розвитку ринкового господарства.
- •34.41. Розвиток ринкового господарства в Англії (середина хуп - середина хїх ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях а.Сміта та д.Рікардо.
- •011010. Промисловий переворот в Англії, його суть і значення для розвитку ринкового господарства країн Європейської цивілізації. Д. Рікардо і к. Маркс про промисловий переворот та його наслідки.
- •42.101. Особливості розвитку ринкового господарства у Франції (середина хуп - середина хїх ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях ж.Б.Сея та ф.Бастіа.
- •090 Теорії відносних (а.Сміт) і абсолютних (д.Рікардо) переваг в зовнішніх економічних відносинах країн Європейської цивілізації та їх сучасне значення.
- •70.Історичні та соціально-економічні умови утворення сша.
- •73. Господарський розвиток німецьких земель та його відображення в національній системі політичної економії.
- •75. Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи та сша в кінці XIX - початку XX ст.
- •101010 Основні тенденції господарського розвитку Франції наприкінці XIX - початку XX ст.
- •40 Нові форми господарювання в сша наприкінці XIX - початку XX ст. Виникнення інституціоналізму та його напрями.
- •79. Розвиток господарства Англії наприкінці XIX - початку XX ст. І формування неокласичного напряму економічної думки. А.Маршалл.
- •82. Характерні особливості розвитку економіки України в пореформений період (60 - 70-ті роки XIX ст.) та відображення цих процесів у вітчизняній економічній думці.
- •82Становлення інституціональної наукової традиції в українській економічній думці
- •65.Синтетична теорія цінності м.І.Тугана-Барановського.
- •64.Особливості промислового розвитку України на межі XIX - XX ст. Українська економічна думка про становлення та сутність монополій.
- •10101.Становлення світового господарства. Концепції імперіалізму як відображення зовнішньоекономічної політики країн Західної Європи
- •77. Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. Хх ст.. Та їх відображення в
- •81.Особливості економічної, кризи 1929-1933 років у Німеччині. Роль німецької школи
- •80.Загальна характеристика розвитку світової системи господарства і провідних напрямів економічної думки в 50-70-ті роки XX ст.
- •69.Економічна криза 1929-1933 років та особливості її прояву в Англії та Франції.
- •75.Німецьке економічне „диво" та роль представників німецького неолібералізму в його підготовці.
- •73.74.Вплив державного регулювання на розвиток національних економік Англії та Франції у 50-70-ті роки XX ст.
- •72Економічне зростання у сша в 50-70-ті роки XX ст. Кейнсіансько-неокласичний синтез.
- •82.Теоретичні особливості нео- та нового інституціоналізму.
- •86. Основні етапи-розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.).
- •85,Вибір економічної стратегії розвитку з повоєнний період. Джерела відбудови та розвитку господарства.
85,Вибір економічної стратегії розвитку з повоєнний період. Джерела відбудови та розвитку господарства.
Перед СРСР стало питання про шляхи економічного розвитку і знову, як на передодні війни, Сталін висунув гасло-завершити побудову соціалізмуі почати перехід до комунізму. Сталін вважав,що для побудови матеріально-технічної бази потрібно збільшити видобуток корисних копалин,виплавки сталі тощо.
Збільшилось виробництво продукції за рахунок
ентузіазм радянських людей
низький рівень споживання
концентрація ресурсів
примусове вилучення коштів під час грошової реформи
використання праці військовополонених, а також вязнів ГУЛАГУ
репарації
. Спроби лібералізації адміністративно-командної системи господарства в період „хрущовської відлиги".
Причинами реформування радянської економіки у 1950-ті роки можна назвати надзвичайне перенапруження радянського народного господарства, яке тривалий час перебувало в стані граничної мобілізації (форсована індустріалізація, війна, відбудова), результатом чого стало небачене розорення села, злидні основної маси населення, примусова праця більшості його (колгоспне село, в'язні ГУЛАГу). Усі ці чинники не лише стримували подальший розвиток країни, а й загрожували соціальним вибухом, тож потребували негайних змін.
Одним із перших заходів нового керівництва країни стало суттєве зниження сільськогосподарського податку, списання заборгованості за податками за попередні роки, збільшення розмірів присадибних ділянок.
Оздоровленню аграрного сектора сприяло підвищення цін на продукцію, що її колгоспи продавали державі понад обов'язкові поставки, та запровадження більш високих цін на продукцію радгоспів. Чимало робилося для зміцнення матеріально-технічної бази на селі. Хрущов та його керівництво низкою заходів намагаються поліпшити ситуацію в аграрному секторі, але це практично не дало позитивних наслідків.
Великі надії покладалися на реорганізацію МТС і продаж техніки колгоспам та радгоспам, що обіцяло дещо звузити контроль державної бюрократії над селом. Власне, можна сказати, що й у практиці, й у теоретичних дослідженнях ліквідація МТС та передання техніки колгоспам означали певний відхід від традиційної точки зору щодо обов'язкової державної власності на засоби виробництва.
Але за здійснення цих заходів не було враховано цілу низку чинників, які вкрай негативно вплинули на стан сільського господарства (надзвичайно високі ціни на техніку, відсутність достатніх коштів у господарствах для викупу останньої, втрата кваліфікованих кадрів, що працювали в МТС і не хотіли працювати в колгоспах, тощо). Інші адміністративні реорганізації — укрупнення колгоспів, перетворення частини з них на радгоспи тощо також не спричинили помітних позитивних зрушень.
Великі зміни відбувалися не лише в аграрному секторі, айв інших галузях економіки. В системі економічних перетворень було відведено значну, але недостатню роль науково-технічному прогресу, технічному рівню промисловості.
Промислове виробництво впродовж «хрущовського» десятиліття розвивалося досить динамічно.
Економічна політика, що її провадило партійно-державне керівництво на чолі з М. Хрущовим, загалом сприяла промисловому зростанню.
Від 1954 до 1955 року було вжито низку заходів, яка мала на меті на її вдосконалення, що завершилися реформою 1957 р., спрямованою на реорганізацію управління промисловістю за територіальним принципом. На лютневому (1957 р.) пленумі ЦК КПРС було прийнято постанову «Про подальше вдосконалення управління промисловістю та будівництвом», сутність якої полягала в ліквідації галузевих міністерств та створенні від 1 липня 1957 р. територіальних органів управління — рад народного господарства (раднаргоспів), які безпосередньо підпорядковувалися Раді Міністрів союзної республіки.
Перші результати реформи були досить успішними. Зросли масштаби виробничої спеціалізації та міжгалузевого кооперування в межах економічних районів, пришвидшилося створення та запровадження нової техніки у виробництво, зрештою, вона забезпечила більш комплексний розвиток економічних районів, уможливила раціональніше використання місцевих ресурсів і науково-технічних кадрів. Проте реформа, народжена у надрах апарату й реалізована ним же, не зачепила основ господарського механізму, що існував, а лише частково вирішила завдання, що стояли перед нею, породивши при цьому масу нових проблем.
У 1961 р. було проведено грошову реформу: масштаби цін було підвищено у 10 разів, у зв'язку з чим було випущено нові гроші. Економісти вважають її прихованою девальвацією, адже внаслідок цього ціни на колгоспних ринках, які забезпечували в цей час близько 15 % товарообігу, значно зросли.
Утім історія «хрущовських» реформ не буде повною, якщо залишити поза увагою соціальні зміни в житті радянських людей, зумовлені цілою низкою заходів, спрямованих на поліпшення умов життя населення, переважно міського. 25 квітня 1956 р. було скасовано антиробітничий закон 1940 р., що прикріплював трудящих до їхніх підприємств. Тепер робітники могли змінювати місце роботи, попередивши про це адміністрацію за два тижні (це не стосувалося колгоспників, які, не маючи паспортів, не могли за власним бажанням залишити колгосп).
Було підвищено мінімальну заробітну плату (приблизно на 35 %) у промисловості. У 1956 р. набрав чинності закон про пенсійне забезпечення, за яким майже подвоївся розмір пенсій, а пенсійний вік було знижено до 55 років для жінок і до 60 років — для чоловіків. Було скорочено тривалість робочого тижня (із 48 до 46 годин). Відпустка вагітних жінок, скорочена за Сталіна, знову тривала сто дванадцять днів. Нарешті, високими темпами розвивалося житлове будівництво.
.Обгрунтування необхідності та шляхів подальшого реформування радянської економіки у процесі теоретичних дискусій початку 60-х років.„Косигінська" реформа (1965 р.), її суть та реалізація в Україні.
Реформа охоплювала всі елементи господарського механізму: планування, організаційну структуру управління, економічне стимулюва ння і госпрозрахунок.Нова система поєднувала такі методи господарськ ого керівництва за яких посилювали ся економічні методи. Підвищувалися вимоги до роботи Держплану. Скорочувалась кількість обов"язкових директивних планових завдань. Передбачалося перейти від валової і товарної до реалізованої продукції, яка відігравала б роль основного показника обсягу виробництва. На перший план було поставлено прибуток і рентабельність. Для посилення матеріальної зацікав леності підприємств значна роль відводилася створенню фондів економічного стимулювання, призн ачених для розвитку виробництва, матеріального заохочення праців ників, на соціально-культурні потреби і житлове будівництво.
підкреслити, що господарський механізм зберігав риси адміністративно-командної системи управління економікою. Саме ця обставина вирішально вплинула на далю реформи.
Економічні наслідки та причини згортання Косигінської реформи 1965р.
Зараз економісти та історики поділяють думку, що реформи 60-х років не мали відчутного результату. Можна вважати, що економічні показники за період 1966 – 1970 рр. навіть погіршились. У цілому національний дохід збільшився на 22% проти 24% за попередні 5 років , продуктивність праці зросла на 17% проти 19%. Це можна пояснити тим, що високі звітні цифридосягались завдяки прихованому підвищенню оптових цін. У результаті реформа швидше розладнала старий господарський механізм, ніж створила новий. Головна суть косигінської реформи полягала в деякій лібералізації ідемократизації господарчої системи.
Причини згортання:
Нові методи стимулювання та планування все меньше впливали на розвиток виробництва, а на деяких напрямах почався зворотний рух. Тому можна вважати, що період стагнації розпочався задовго до 1970р.
Застійні явища в радянські й економіці 70-х першої половини 80-х років та проблеми вдосконалення господарського механізму в радянській економічній літературі.
Радянська модель соціалізму на середину 60-х років вичерпала себе і темпи економічного зростання сповільнились.На початку 80-х років вони взагалі стали символічними.Примусові ,командні важелі впливу на виробництво тепер мали низьку ефективність.
У 70-х – першій половині 80-х рр. економіка опинилася у передкризовому стані. Більшість планів у республіці не виконуваласья, хоча в цілому Україна нарощувала свій економічний потенціал, збільшуючи виробництво продукції. Кількісне зростання промислової продукції відбувалося не за рахунок впровадження у виробництво нових технологій, які б якіснозмінювали продуктивні сили суспільства, а внаслідок екстенсивного розвитку промисловості, що негативно впливало на якість продукції.
Розвиток господарства мав, як і раніше, індустріальне спрямування
Штучна обгороженість від світу сприяла пануванню тоталітарної системи в СРСР ,вела до економічного відставання країни і погіршення умов життя трудящих. Радянська економіка опинилася у кризовому стані.
.Горбачовська перебудова як спроба трансформації радянської економічної системи.
У 1985р. у країні почала здійснюватися нова економічна політика, що прийшла у своєму розвитку. Головною метою курсу пропонувалась всебічна інтенсифікація суспільного виробництва за рахунок пріоритетного розвитку ряду сфер:
науково-технічного прогресу;
структурної перебудови;
ефективної системи управління;
організації та стимулювання праці.
Ця модель була зовсім теоретично необгрунтована, оскільки зрозуміло, що структурна перебудова економіки неможлива без реорганізації всього господарського механізму.
У 1987р розпочалося здійснення радикальної економічної реформи.
Вона була найбезпліднішою із всіх попередніх.
Передбачала:
соціальну переоріентацію
структурні зміни
реформу ціноутворення і перебулову фінансово-кредитної системим за загальної спрямованості до регулоьваної ринкової економіки.
За новими реформами були введені в дію нові закони,за якими підприємства набували права самостійно планувати свою діяльність.
Загалом механізм цієї реформи не відповідав задекларованим цілям-не зачіпав основ адмін.-командню економічної системи управління та не змінював мотивацію до праці.
З метою підвищення якості продукції було запроваджено держприймання ,яке виявило серйозні вади в забезпеченні необхідного рівня якості продукції.
.Реформи 60-90-х років XX ст. як спроба вдосконалення радянської господарської системи.
У 1965 Реформа охоплювала всі елементи господарського механізму: планування, організаційну структуру управління, економічне стимулюва ння і госпрозрахунок.Нова система поєднувала такі методи господарськ ого керівництва за яких посилювали ся економічні методи. Підвищувалися вимоги до роботи Держплану. Скорочувалась кількість обов"язкових директивних планових завдань. Передбачалося перейти від валової і товарної до реалізованої продукції, яка відігравала б роль основного показника обсягу виробництва. На перший план було поставлено прибуток і рентабельність. Для посилення матеріальної зацікав леності підприємств значна роль відводилася створенню фондів економічного стимулювання, призн ачених для розвитку виробництва, матеріального заохочення праців ників, на соціально-культурні потреби і житлове будівництво
У 1985р. у країні почала здійснюватися нова економічна політика, що прийшла у своєму розвитку. Головною метою курсу пропонувалась всебічна інтенсифікація суспільного виробництва за рахунок пріоритетного розвитку ряду сфер:
науково-технічного прогресу;
структурної перебудови;
ефективної системи управління;
організації та стимулювання праці