Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпаргалка история.doc
Скачиваний:
37
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
458.75 Кб
Скачать

75.Німецьке економічне „диво" та роль представників німецького неолібералізму в його підготовці.

Однією з найуспішніших економік повоєнного періоду, еко­номічне зростання в якій набуло вражаючих темпів, стала еконо­міка Німеччини. Прискорений економічний розвиток цієї країни та вихід її на 2-ге місце в світі у 1950-х роках назвали «еко­номічним дивом».

Основою «економічного дива» послугувала реформа Людвіга Ерхарда

Грошова реформа заміна рейхсмарок (РМ) на дойчмарки (ДМ) Виробнича реформа:

надання банкам дотації (300 млн ДМ) та використання її для довгострокового кредитування промисловості;сприяння конкуренції зниження обов'язкового мінімуму фінансових резервів ко­мерційних банків;зниження облікової ставки відсотка . Допомога Німеччині за планом Маршала

Результати реформи Л. Ерхарда: зростання промислового виробництва, мінімізація концентрації капіталу та формування конкурен­тного середовища. Особливо слід відзначити зростання добробуту населення, яке мало такі показники: зростання зарплати, зростання заощаджень, зростання доходу на душу населення: встановлення активного торговельного балансу (від 1951 р.); відновлення конвертованості німецької національної ва­люти; накопичення грошової маси та повернення більшої частини боргу за планом Маршала (на 1963 р.); закріплення за Німеччиною статусу провідної сили євро­пейського інтеграційного процесу.

73.74.Вплив державного регулювання на розвиток національних економік Англії та Франції у 50-70-ті роки XX ст.

У Франції повоєнного періоду проводили економічний курс Шарля де Голля ( 1958—1969), основними напряма­ми держ . регулювання якого були: націоналізація депресивних галузей промисловості (1/5 ча­стина: електроенергетика, вугільна промисловість, авіаційна та автомобільна промисловість); створення адміністративних рад (із залученням представ­ників робітничого класу) для управління націоналізованими під­приємствами; розширення прав фабрично-заводських профспілкових ко­мітетів (відновлення 40-годинного робочого тижня, двотижневої оплачуваної відпустки для робітників і тритижневої для службов­ців, право на пенсії найманих працівників від 65 років, система виплат для стимулювання народжуваності); обмеження панування монополій; спрямування допомоги за планом Маршалла (12 млрд. дол.)на розвиток і модернізацію промисловості; проведення (від 1958 р.) економічної політики «індустрі­ального імперативу», або дирижизму (активне державне втру­чання); застосування державного індикативного (рекомендаційно­го) планування (розроблення макроекономічної моделі перспек­тивного розвитку із такими індикаторами-дороговказами, як об­сяг, структура, темпи зростання виробництва, динаміка цін, експорт—імпорт, податки, інвестиції).

Зміни в французькій економіці: 1-й сектор: традиційні галузі (текстильна, металургійна, машинобудівна, виробництво предметів розкоші); 2-й сектор: нові галузі (автомобілебудування, авіапромис­ловість, нафтопереробна галузь); 3-й сектор: новітні галузі (атомна енергетика, електроніка, виробництво пластмас).

Отже, у повоєнній економіці Франції відбулися якісні зміни. Пі­шов у минуле фінансово-лихварський капіталізм, місце якого засту­пив промисловий, характерними рисами котрого були високий рі­вень концентрації, вагомий вплив держави на визначення програм розвитку, уніфікація економічної структури із партнерами по ЄЕС.