77. Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. Хх ст.. Та їх відображення в

теоретичній системі Дж. М. Кейнса.

Головні риси господарства провідних країн світу

• Утвердження на початку XX ст. монополістичних відносин в економіці індустрі­альних країн, що позначилося на їхньому внутрішньополітичному кліматі

• Зростання тоталітарних тенденцій

• Мілітаризація

• На міжнародних відносинах посилення боротьби за ринки збуту, геополітичний вплив

• Деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально - економічних потрясінь (банкрутства слаб­ких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо).

• Крім того, посилення монополізації виробницт­ва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику.

Джон Мейнард Кейнс

Намагався показати, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозиції, на якому базується неокласична теорія, є утопією. Сучасний рівень В залежить від сукупного і ефективного попиту, що забезпечений грішми, тобто від реальних витрат на придбання товарів та послуг. Нац-ний доход витрачається на спож-ня і нагромадження, складається з особистого та виробничого попиту. Людина схильна споживати менше із зростанням її доходу – “основний психологічний з-н”. Виробничий попит є показником бажання капіталістів інвестувати свої капітали. Він відображується в інвестиціях. Необхідна умова нормального розв-ку ек-ки – збільшення інвестиційних витрат, котрі покликані поглинути все зростаючий обсяг заощаджень (інвестиції = заощадженням). Вказував на існування 3-х мотивів, здатних спонукати людину зберігати гроші замість активів: трансакційний мотив (бажання мати готівку для непередбачених платежів), мотив остороги та спекулятивний мотив (страх втрати капітал).

Щоб уникнути величезних витрат від спадів та криз, необхідно активне макроек-не регулювання сукупного попиту з боку держави: грошовий обіг та грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування і реалізацію виробленних товарів. Кейнс розглядав гроші як 1 з типів багатства та частина портфелів активів, яку господарюючі агенти бажають зберігати у формі грошей, залежить від того, наскільки високо вони оцінюють властивість ліквідності. Виступав прихильником наявності великої к-ті грошей в обігу, що повинно було впливати на зниження % ставки. Це повинно було стати стимулом зменшення “обережності ліквідності” та зростання інвестицій.

Від Кейнса бере початок концепція дефіцитного фінансування або штучного накачування грошей в ек-ку, що є доповненням до загального потоку витрат і компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання нац-ого доходу.

При загрозі ек-ого спаду уряд може протидіяти цьому шляхом скорочення податків, збільшення трансфертних платежів чи підвищення видатків на оборону, розв-к інфраструктури або інші цілі. При загрозі інфляції уряд може підвищити податки, зменшити трансфертні платежі, відкласти заплановані державні закупівлі. Зміна рівня рівноваги нац-ого доходу відбувається більшою мірою, ніж зміни висхідного рівня автономних витрат, що його викликали. Це поняття у макроек-ної теорії відоме як мультиплікаційний ефект – зростання інвестицій автоматично веде до зростання зайнятості та до пропорційного зростання нац-ого до-ходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.