Тема 4. Подання статистичних даних: таблиці та графіки

План вивчення теми

1. Статистичні таблиці як метод наочного подання статистичних даних. Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови

2. Статистичні графіки, їх роль в аналізі соціально-економічних явищ. Класифікація статистичних графіків. Основні елементи статистичних графіків і правила їх побудови

3. Побудова графіків з використанням «Мастера диаграмм» в середовищі EXCEL

Після вивчення теми студенти повинні:

• знати: основні види та правила побудови статистичних таблиць; види та аналітичні функції статистичних графіків; правила побудови графіків і діаграм у середовищі Excel;

• вміти: правильно складати статистичні таблиці; правильно обирати види та засоби побудови статистичних графіків та діаграм для максимальної відповідності між змістом і логічною природою статистичних даних і їх наочним представленням, у тому числі з використанням «Мастера диаграмм» в середовищіExcel.

Бібліографічний список: Бібліографічний список: [7 – 10; 12; 17; 18 - 22 ]

1. Статистичні таблиці як метод наочного подання статистичних даних. Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови

Невід’ємним елементом зведення та групування є статистична таблиця. За логічним змістом статистична таблиця розглядається як “статистичне речення”, тому вона маєпідмет таприсудок.

Підмет– це об’єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Як правило, підмет розміщують у лівій частині таблиці у назві рядків, але не обов’язково, все залежить від наявної інформації та зручності розташування.

Присудок таблиці – це система показників, що характеризують підмет як об’єкт дослідження. Як правило, присудок формує в логічній послідовності верхні заголовки таблиці. Залежно від характеру інформації розробка присудка може бути простою чи складною. Проста розробка присудка передбачає паралельне розміщення показників, складна – комбіноване.

Як присудок таблиці, так і її підмет можуть мати різну розробку: просту, групову чи комбінаційну. Залежно від розробки підмета таблиця також може бутипростою(простий перелік одиниць сукупності, підмет не ділиться на групи),груповою(групування одиниць за однією ознакою, підмет ділиться на групи за однією ознакою) такомбінаційною(підмет ділиться на групи за декількома ознаками). Розробка присудка на вид таблиці не впливає.

Нижче наведено загальну схему статистичної таблиці, її макет.

Таблиця 4.1

Назва таблиці (загальний заголовок)

Зміст рядків	Верхні заголовки (присудок)
Назви граф (стовпчиків) (верхні заголовки)			Підсумкова графа
А	1	2	3	4
Бічні заголовки (підмет)
Разом (підсумковий рядок)

Залежно від мети дослідження таблиці бувають типологічними, структурними та аналітичними.Існують і інші критерії класифікації статистичних таблиць.

Статистична таблиця, як засіб наочного і компактного подання статистичних даних, має бути правильно оформлена для легкого та однозначного сприйняття наведеної в ній інформації. Тому існують певні правила складання та оформлення статистичних таблиць, дотримання яких робить таблиці основним засобом подання узагальненої інформації щодо стану і розвитку масових соціально-економічних явищ і процесів.

2. Статистичні графіки, їх роль в аналізі соціально-економічних явищ. Класифікація статистичних графіків. Основні елементи статистичних графіків і правила їх побудови

Крім таблиць важливим способом подання інформації про соціально-економічні явища є їх графічне зображення. Графіки мають певну перевагу перед текстовим викладом і статистичними таблицями, оскільки не тільки за допомогою графічних засобів унаочнюють статистичні дані, а й істотно полегшують і прискорюють сприйняття та розуміння їх. Для вивчення і побудови статистичних графіків важливе значення має їх класифікація. Вона допомагає зрозуміти відмінності між різними видами графіків, з'ясувати їх можливості щодо розв'язування завдань статистичного дослідження.

Графіки, які використовують для зображення статистичних даних, дуже різноманітні. Вони класифікуються залежно від обраного критерію:

• за загальним призначеннямвиділяють аналітичні, ілюстративні та інформаційні графіки;

• за функціонально-цільовим призначеннямвиділяють графіки групувань, рядів розподілу, рядів динаміки, графіки взаємозв’язку і графіки порівнянь:

• за видом полявиділяють діаграми, картограми та картодіаграми. У статистиці найбільш поширені діаграми, тому термін діаграма часто ототожнюють з терміном статистичний графік;

• за графічним образом виділяють крапкові, лінійні, площинні, просторові, фігурні (стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові, секторні) діаграми. Діаграми – це вид графіків, в яких цифровим (кількісним) даним відповідають різні фігури і лінії.

Статистичний графік – це умовне відображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних фігур, ліній та інших графічних засобів з метою узагальнення й аналізу статистичної інформації.

Статистичні графіки стають інструментом дослідження масових суспільних явищ завдяки таким властивостям як наочність, синоптичність (можливість охопити одним поглядом усю сукупність наведених статистичних даних), сугестивність (можливість пояснити особливості статистичної сукупності, які перебувають у прихованому стані). Ці властивості складають основу пізнавальності та аналітичності статистичних графіків. Саме завдяки цим властивостям статистичні графіки є важливим засобом узагальнення та аналізу статистичних даних, а іноді єдиним і незамінним знаряддям дослідження, наприклад при виявленні форми зв’язку між явищами.

Кожен графік складається з графічного образу та допоміжних елементів.

Графічний образ – це сукупність точок, ліній, фігур та їх різних комбінацій, за допомогою яких зображуються статистичні дані.

До допоміжних елементів графіка належать: поле, просторові та масштабні орієнтири, експлікація.

Поле графіка – це той простір, в якому розташовуються геометричні та інші графічні знаки, що зображують графік. Поле графіка характеризується його форматом, тобто розміром та пропорціями.

Просторові орієнтири визначають розташування геометричних чи інших графічних знаків, порядок їх розміщення у полі графіка. Цей порядок обумовлюється характером та особливостями статистичних даних, завданням аналізу, метою дослідження і задається певною системою координат.

Система координат – це сукупність елементів, які визначають положення точки у просторі. При побудові статистичних графіків використовують прямокутну (декартову), полярну та трикутну (тригональну) системи координат.

Прямокутна система координат використовується найчастіше завдяки її простоті. Вона утворюється двома перпендикулярними прямими лініями: горизонтальна лінія – вісь абсцис, вертикальна – вісь ординат. Точка перетину створює початок координат. Напрям праворуч і вгору вважається додатним ліворуч і вниз – від’ємним.

Полярна система координат будується навколо певної точки, яка називається полюсом або центром обертання і позначається через О вона розміщена на прямій лінії, що називається полярною віссю.

Масштабні орієнтири надають графічним знакам кількісну визначеність, тобто вказують на їх розміри.

Масштаб – це умовна міра переведення числового значення статистичної величини у графічну, і навпаки. Масштаб, як правило, виражають довжиною відрізка, прийнятого за одиницю статистичної величини, що відображається на графіку. Якщо масштаб побудований у вигляді площ або об’ємів, масштабами є відповідні одиниці площі чи об’єму. Масштаб має бути обраний таким чином, щоб статистичні дані вмістилися на полі графіка, і водночас не втрачалися відмінності та особливості статистичних даних, щоб їх порівнянність була наочною.

Масштаб відображається на графіку за допомогою масштабної шкали – лінії, поділеної відповідно до обраного масштабу, – яка складається з трьох елементів:

• лінії, яка є носієм шкали, і співпадає з віссю координат

• поділок, або позначок шкали – це риски або точки, розміщені в певному порядку на лінії шкали

• числових позначень, які відповідають поділкам шкали і визначають розміри показників чи явищ, відображених на графіку.

Залежно від наявної інформації масштабна шкала може бути як рівномірною, так і нерівномірною.

Експлікація графіка є досить важливим та необхідним елементом будь-якого графіка і складається зі словесних пояснень, без яких узагалі неможливо його зрозуміти. До експлікації належать такі елементи:

• загальний заголовок, що має чітко й стисло розкривати основний зміст графіка і давати характеристику місця та часу, яких стосуються зображувані статистичні дані

• підписи вздовж масштабних шкал, які відтворюють розміри показників чи явищ та одиниці їх виміру. Числові позначення на горизонтальну шкалу (вісь абсцис) наносяться під нею, зліва направо в порядку зростання, а на вертикальну шкалу – ліворуч від неї вгору, також у порядку зростання

• пояснювальні написи повинні розкривати зміст окремих елементів графічного образу. Вони можуть міститися на самому графіку у вигляді ярликів (при цьому написи мають бути короткими і точними та розміщуватися так, щоб було цілком зрозуміло, до якого елемента вони належать) або у вигляді легенди – спеціально винесених за межі графічного образу умовних позначень. Легенду застосовувати особливо доцільно, коли її можна використати для кількох графіків.

3. Побудова графіків з використанням «Мастера диаграмм» в середовищі EXCEL

Значно полегшує і прискорює процес побудови різних статистичних графіків технологія автоматизованого опрацювання статистичної інформації засобами одного із найпопулярніших пакетів прикладних програм – Microsoft Excel 2000 (надалі – Excel). Засоби Ехсеl дають змогу просто і швидко будувати різні типи графіків. Технологія побудови окремих типів графіків засобами Ехсеl докладно розглянута у [ 12 ]. Особливості методологій і технології автоматизованої побудови статистичних графіків засобами Ехсеl полягають у тому, що терміни і поняття, які використовуються для позначення основних елементів статистичних графіків в Ехсеl, не завжди збігаються з традиційно вживаними в економіко-статистичній літературі.

Змістовий модуль 2. Агрегування інформації та аналіз закономірностей розподілу