Модуль 1. Теорія статистики Змістовий модуль 1. Методи збирання та оброблення інформації
Тема 1. Методологічні засади статистики
План вивчення теми
Особливості статистики як самостійної суспільної науки. Завдання і предмет статистики
Основні категорії статистики
Статистична методологія
Після вивчення теми студенти повинні:
знати: в чому полягають особливості статистики як самостійної суспільної науки; сутність її основних категорій і понять, основних етапів статистичного дослідження;
уміти: обґрунтовано використовувати на практиці основні категорії та поняття статистичної науки.
Бібліографічний список: [1 - 5; 8; 11; 13; 15; 18 – 22; 23; 24 ]
Особливості статистики як самостійної суспільної науки
Слово “статистика” має латинське походження (від status – стан речей). Історично розвиток статистики пов’язаний з утворенням держав. Статистичний облік існував уже в глибокій давнині. Так, відомо, що за п’ять тисяч років до нашої ери проводилися переписи населення у Китаї, здійснювалося порівняння військового потенціалу різних країн, відбувався облік майна громадян у Древньому Римі.
Точність і вірогідність господарського обліку були невисокі. У повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами “більше – менше” і лише в крайньому разі – кількісними вимірниками. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який у 1494 році заклав основи бухгалтерського обліку в своїй фундаментальній енциклопедичній праці “Сума арифметики, геометрії, учення про пропорції і відношення”.
Перш ніж стати наукою в її сучасному розумінні, статистика пройшла багатовікову історію розвитку.
Розвиток статистичної науки, зростання кола практичної статистичної роботи, її активна участь у механізмі управління економікою призвели до зміни змісту самого поняття “статистика”. У наш час цей термін застосовується у трьох значеннях:
по-перше, під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, яка має за мету збір, обробку, аналіз та публікацію масових даних про найрізноманітніші явища суспільного життя
по-друге, статистикою називають цифровий матеріал, який потрібен для характеристики якоїсь галузі суспільних явищ або територіального розподілу якогось показника
по-третє, статистика – це галузь знання, особлива наукова дисципліна та відповідно навчальний предмет у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах.
Таким чином, можна визначити основні особливості статистики як суспільної науки
Статистика вивчає кількісну характеристику суспільних явищ і процесів у конкретних умовах простору і часу. Але вивчення кількісних аспектів суспільних явищ нерозривно пов'язане з їх якісними характеристиками.
Статистика вивчає не поодинокі, а масові явища.
Статистика характеризує структуру суспільних явищ.
Статистика вивчає зміну рівня і структури явищ у часі, тобто в динаміці.
Статистика займається виявленням взаємозв'язків суспільних явищ.
Як і будь-яка інша наука, статистика має свій предмет, тобто те, що вона вивчає. Взагалі статистика використовується під час вивчення різноманітних явищ та процесів суспільного та економічного життя країни та її окремих регіонів. Наприклад, під час вивчення життєвого рівня населення, громадської думки з того чи іншого питання, під час оцінювання підприємницьких і фінансових ризиків тощо, збирається відповідна статистична інформація, яка потім обробляється за допомогою статистичних методів. Без глибокого, різнобічного вивчення явища чи процесу та його подальшого статистичного аналізу неможливе прийняття правильного управлінського рішення на будь-якому рівні, починаючи з окремого підприємства чи фірми і закінчуючи державою.
Основні категорії статистики
Свій предмет статистика вивчає за допомогою категорій, тобто понять, що відображають найбільш загальні й суттєві властивості, ознаки, зв’язки та відношення предметів і явищ об’єктивного світу.
З поняттям про предмет статистики тісно пов’язані такі категорії, як статистична закономірність і статистична сукупність.
Закономірність – повторюваність, послідовність і порядок змін у масових процесах і явищах. Статистична закономірність – форма виявлення причинного зв'язку, який знаходить відображення в послідовності, регулярності, повторюваності подій з достатньо високим ступенем імовірності, якщо причини, що породжують подію, не змінюються або змінюються незначно.
Закономірності масових соціально-економічних явищ властиві лише сукупностям і за своєю природою статистичні. Об’єктивною основою їх існування є складне переплетення причин, які формують масовий процес. Серед цих причин є основні, загальні для всіх подій масового процесу, і другорядні, індивідуальні для кожного елементу сукупності, але випадкові для маси. Якщо числа подій великі, вплив випадкових причин взаємно врівноважується.
Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою реального світу, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.
Статистична сукупність – це множина елементів, поєднаних умовами існування й розвитку, які мають певні спільні умови та причини, але відрізняються один від одного окремими ознаками. Наприклад, під час вивчення кваліфікаційного рівня робітників підприємства елементом сукупності є окремий робітник, при цьому обсяг сукупності визначається межами підприємства (чисельністю його робітників). Елемент сукупності (робітник) є носієм ознаки (кваліфікаційного рівня).
Сукупності можуть бути як однорідними, так і різнорідними.
Однорідна – це така сукупність, де одна чи декілька суттєвих ознак її об’єктів, що вивчаються, є загальними для всіх одиниць. Сукупність виявляється однорідною саме з точки зору цих ознак.
Сукупність, яку складають явища різного типу, є різнорідною. Сукупність може бути однорідною в одному відношенні та різнорідною в іншому. У кожному окремому випадку однорідність сукупності встановлюється шляхом проведення якісного аналізу, визначення змісту суспільного явища, що вивчається. Наприклад, з точки зору отримання вищої освіти, всі студенти університету чи академії створюють однорідну сукупність, проте з точки зору набуття певної спеціальності, ця сукупність стає неоднорідною.
Сукупність складають окремі одиниці сукупності, які мають спільні риси або ознаки.
Одиниця сукупності – це первинний елемент статистичної сукупності, що є носієм ознак та основою обліку. Так, усіх робітників підприємства можна розглядати як статистичну сукупність. Кожен робітник – це елемент сукупності, який має спільні ознаки: стать, вік, кваліфікацію, стаж роботи тощо. Проте кожний елемент сукупності відрізняється рівнем певної ознаки.
Специфічною рисою статистики є узагальнення даних по сукупності в цілому. Передумовою і початком такого узагальнення має бути вимірювання, тобто приписування явищу числових значень. Статистичним еквівалентом властивостей, притаманних елементам сукупності, є ознака. Кожний елемент сукупності характеризується низкою ознак, значення яких змінюється від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Ознака, яка набуває в межах сукупності різних значень, називається варіативною. Відмінність, коливання значень ознаки у сукупності називається варіацією. Здатність ознаки до коливань називається варіабельністю.
Ознака – це якісна особливість одиниці сукупності. За характером відображення властивостей одиниць сукупності, які вивчаються, ознаки поділяються на дві групи – кількісні та якісні.
Рівень значення ознаки окремих елементів вимірюється за допомогою шкали – набору властивостей явища і відповідних їм значень. Теоретично існує багато типів шкал, але у статистиці виділяють три: метричну, номінальну та порядкову або рангову.
До основних категорій, якими оперує статистика, належить також статистичний показник. Статистичний показник – це кількісна характеристика соціально-економічних явищ та процесів в умовах якісного визначення, тобто це міра якісного і кількісного відображення певної властивості соціально-економічного явища чи процесу. Статистичний показник – це число в сукупності з набором ознак, що характеризують обставини, до яких воно належить (що, де, коли, яким чином підлягає вимірюванню).
Статистичні показники слід відрізняти від статистичних даних.
Статистичні дані – це окремі числові значення статистичних показників. Вони завжди визначені не тільки якісно, а й кількісно, і залежать від конкретних умов місця та часу.
Складність та багатогранність соціально-економічних явищ вимагає для їх усебічного, комплексного вивчення системи статистичних показників.
Система статистичних показників – це сукупність статистичних показників. Вона відображає взаємозв’язки, що об’єктивно існують між явищами. Іншими словами, система показників відображає стан та розвиток масових соціально-економічних явищ з різних боків.
Така система пов’язана логікою дослідження і часто являє собою ієрархічну структуру, де показники вищих рівнів обчислюються на основі показників нижчих рівнів. Система статистичних показників охоплює всі боки життя суспільства на різних рівнях: країна, регіон (макрорівень), підприємство, фірма, сім’я тощо (мікрорівень).
Системам статистичних показників притаманні такі особливості:
вони носять історичний характер (змінюються умови життя населення, суспільства, змінюються й системи статистичних показників)
методологія розрахунку статистичних показників постійно вдосконалюється.
Статистична методологія
Свій предмет статистика вивчає за допомогою комплексу спеціальних, властивих лише статистиці, методів і засобів дослідження.
Статистична методологія – система спеціальних прийомів і методів статистики, спрямованих на вивчення кількісних закономірностей, що виявляються у структурі, динаміці та взаємозв’язках соціально-економічних явищ. Статистична методологія ґрунтується на загальнофілософських і загальнонаукових принципах, таких як діалектична логіка, порівняння, аналіз, синтез. Згідно з принципами діалектичної логіки статистика будь-яке суспільне явище розглядає не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими, виявляє фактори, які спричинюють варіацію значень ознак у межах сукупності, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв’язків.
Суспільні явища динамічні, тому статистика вивчає їх у розвитку, оцінюючи тенденції та циклічні коливання, інтенсивність динаміки та структурних зрушень. Метод статистики ґрунтується на поєднанні аналізу й синтезу. З одного боку, статистика виділяє і окремо вивчає деякі частини явища, які відрізняються умовами і стадіями розвитку, а з іншого, за допомогою властивих лише їй способів узагальнює дані по всіх частинах, дає відображення явища в цілому.
Особливості статистичної методології пов’язані, по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ, а по-друге, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.
До основних методів статистики відносять:
Метод масових спостережень.
Метод статистичних групувань:
кластерний аналіз;
факторний та компонентний аналіз;
дискримінантна техніка аналізу.
Методи аналізу за допомогою узагальнюючих показників:
абсолютних і відносних показників;
середніх величин та характеристик ряду розподілу ( моди, медіани, показників варіації, показників форми розподілу);
характеристик ряду динаміки.
Індексний метод.
Кореляційно-регресійний аналіз.
Балансовий метод.
Табличний і графічний методи та ін..
Статистичні методи пов’язані з математикою. Вони мають спільні методи обробки й оцінювання даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі, статистика як суспільна наука характеризує розміри й співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах їх існування та розвитку.
У будь-якому статистичному дослідженні передбачається процедура, що складається із окремих етапів:
розробка наукової гіпотези дослідження - постановка задачі, визначення мети, обмеження об’єкту дослідження, обґрунтування системи показників, що дозволяють описати його;
статистичне спостереження - спланований, систематичний і науково організований збір даних щодо масових суспільних явищ і процесів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою;
зведення і групування статистичних даних - комплекс послідовних операцій, спрямованих на упорядкування первинного статистичного матеріалу;
статистичний аналіз - передбачає використання методів узагальнюючих показників (абсолютних, відносних та середніх величин), рядів динаміки, варіаційного, індексного, дисперсійного, кореляційно - регресійного та інших методів аналізу, що детально вивчаються у даному курсі статистики.
Але статистичне (кількісне) вивчення масових суспільних явищ і процесів не можливе без знання їх суті, якості і законів розвитку. Тільки після виявлення реального змісту, внутрішніх якісних особливостей явища – якісного аналізу - можна ставити питання про їх вимірювання, кількісне вираження, тобто їх статистичне дослідження. Статистичний аналіз є необхідною ланкою в системі управління економікою та державою в цілому. Без вірогідної, всебічної та своєчасної інформації ефективні управлінські рішення неможливі.