4. Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків

Проведення розрахунків між суб'єктами міжнародних економічних відносин забезпечується посередництвом фінансових установ, що мають дозвіл на здійснення валютних операцій. Споживачами фінансових послуг з реалізації міжнародних розрахунків є: експортери, імпортери, фінансові установи, держави та міжнародні фінансові організації.

У процесі реалізації міжнародних розрахунків уповноважені фінансові установи надають своїм клієнтам фінансові послуги з ведення валютних рахунків, купівлі - продажу валютних цінностей за дорученням, здійснення переказу валютних цінностей за кордон та одержання із-за кордону, надання кредитів та позик, обслуговування документарних операцій та розрахункових документів та інші. Реалізація міжнародних розрахунків забезпечує фінансовим установам збільшення доходів, диверсифікацію операцій та сприяє підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародні розрахунки являють систему організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. Вони реалізуються за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господа­рювання, іншими юридичними особами та громадянами, що перебувають на території різних країн.

Умови і правила здійснення міжнародних розрахунків регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.

Для забезпечення міжнародних розрахунків використовуються комерційні та фінансові документи. Основними фінансовими доку­ментами, що використовуються для одержання платежу, є прості та переказні векселі, акредитиви, чеки, інкасові доручення тощо Комерційними документами є коносаменти, накладні, рахунки-фактури та інші.

В Україні проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Відповідно до цього закону у розрахунках між рези­дентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійсню­ватись лише через уповноважені банки.

Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності уповноважені банки відкривають валютні рахунки, які використовуються для здійснення платежів за контрактами та для зарахування надходжень в іноземній валюті. З квітня 2005 року суб'єкти зовнішніх економічних відносин одержали право самостійно розпоряджатися надходженнями в іноземній валюті від здійснення експортних операцій.

З метою оптимізації міжнародних платежів фінансові установи нала­годжують кореспондентські відносини з іноземними банками, відкри­вають іноземні філії або рахунки в банках - кореспондентах за кордоном. За українським законодавством кореспондентський рахунок - це рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Основними видами кореспондентських рахунків банків є «лоро - рахунки» і «ностро - рахунки».

Лоро - рахунки є рахунками банків - кореспондентів, що відкриті у вітчизняних банківських установах. Ностро - рахунки є кореспон­дентськими рахунками вітчизняних банків, що відкриті в іноземних банках.

Механізм реалізації міжнародних розрахунків залежить від валютно-фінансових умов зовнішньоторговельних контрактів, основними еле­ментами яких є: валюта тни. валюта платежу, умови платежу, форми розрахунків, валютні застереження тощо.

Реалізація міжнародних розрахунків забезпечується за допомогою використання наступних основних форм розрахунків:

1. акредитивної форми;

2. інкасової форми;

3. банківського переказу;

4. вексельної форми;

5. чекової форми.