Питання для самоконтролю

1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх види.

2. Ознаки класифікації суб'єктів ринку фінансових послуг.

3. Види оферентів фінансових послуг.

4. Емітенти фінансових активів, їх види та особливості діяльності на ринку.

5.Особливості діяльності індивідуальних та інституційних інвесторів на ринку фінансових послуг.

6. Поняття фінансової установи та її види.

7. Порядок державної реєстрації фінансової установи.

8. Ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

9. Заходи фінансової установи щодо проведення внутрішнього моніторинг фінансових операцій.

10. Фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

11.Умови припинення діяльності фінансових установ.

12. Механізм взаємодії суб'єктів ринку фінансових послуг у процесах акумуляції та переміщення капіталу.

13. Суть та види заощаджень населення.

14.Чинники, що формують обсяги та структуру заощаджень у суспільстві.

15. Механізм перетворення заощаджень в інвестиції

16. Характеристика намірів діяльності оферентів фінансових послуг.

17. Прямий і опосередкований дохід фінансової установи.

18. Характеристика намірів споживачів фінансових послуг.

19. Ціна фінансової послуги та чинники, що впливають на її формування.

20. Договір про надання фінансової послуги, його суть та істотні умови.

Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи

1. Роль та функції держави як учасника ринку фінансових послуг.

2. Інвестиційний кап і таї: характеристика і джерела.

3. Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.

4. Механізм утворення та розміщення заощаджень в економіці ринкового типу.

5. Формування ринкової ціни грошового капіталу.

6. Проблеми здійснення фінансових інвестицій в Україні.

7. Діяльність фінансових посередників щодо залучення заощаджень населення до інвестиційних процесів.

8. Принципи створення та функціонування фінансових установ.

9. Діяльність фінансових установ щодо запобіганню легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

10. Законодавче забезпечення діяльності з моніторингу фінансових операцій.

Тестові завдання

1.Оберіть найбільш повне визначення терміну «оференти фінансових послуг»:

1. фінансові установи, що надають фінансові послуги на платній основі;

2. банківські та небанківські фінансові установи, які одержані дозвіл уповноважених державних органів на здійснення певних фінансових операцій;

3. банківські та небанківські фінансові установи, а також суб'єкти господарювання, які одержати дозвіл уповноважених державних органів на здійснення певних фінансових операцій;

4. фінансові установи та суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг.

2. Споживачами фінансових послуг в Україні можуть бути:

1. фінансові установи;

2. державні органи;

3. фізичні та юридичні особи;

4. всі відповіді є правильними.

3. За функціональною ознакою в складі учасників ринку фінансових послуг виділяють:

1. емітентів фінансових активів;

2. індивідуальних та інституційних інвесторів;

3. інститути інфраструктури ринку;

4. всі відповіді є правильними.

4. За інституційною ознакою в складі у часників ринку фінансових послуг представлені:

1) кредитні спілки;

2. страхові компанії;

3. пайові та корпоративні інвестиційні фонди;

4. всі відповіді є правильними.

5. Наданням фінансових послуг, за умови виконання вимог законодавства, можуть займатись:

1) суб'єкти господарювання, що мають укладені агентські угоди з уповноваженими банками на відкриття пунктів обміну валюти;

2. суб'єкти господарювання, що надають послуги з фінансового лізингу на регулярній основі;

3. суб'єкти господарювання, що систематично натають позики фінансовими активами;

4. всі відповіді є правильними.

6. Реалізація фінансових послуг здійснюється їх оферентом на підставі:

1. одержання відповідного дозволу (ліцензії) від уповноваженого державного органу;

2. внесення його до відповідного державного реєстру фінансових установ;

3. регулярної звітності перед уповноваженим державним органом;

4. 1-ша і 2-га відповіді є правильними.

7. Емітенти фінансових активів – це особи, що:

1. надають фінансові послуги, як правило, на платній основі;

2. пропонують свої заощадження на певний термін і на платній основі;

3. здійснюють випуск фінансових активів з метою залучення додаткових фінансових ресурсів;

4. користуються фінансовими послугами з метою формування фондів фінансових ресурсів.

8 Заощаджувані – це особи, що:

1. здійснюють випуск фінансових активів;

2. займаються розміщенням фінансових активів на ринку;

3. надають посередницькі послуги щодо розміщення заощаджень в економіці;

4. відмовляються від споживання частини поточного доходу з метою його накопичення у майбутньому.

9. Наміри заощаджувачів і позичальників капіталу на ринку фінансових послуг:

1. збігаються;

2. є протилежними;

3. залежать від рівня інфляції в країні;

4. залежать від стратегії економічного розвитку країни.

10. До інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг належать:

1. банківські установи;

2. інвестиційні фонди;

3. фондові і валюші біржі;

4)ощадні установи контрактного типу.

11. Інвестиційні заощадження громадян призначені:

1. для купівлі товарів тривалого користування;

2. на непередбачений випадок і старість;

3. для вкладення у фінансові активи;

4. для поточних потреб.

12. Заощадження населення на непередбачений випадок та старість залучаються:

1. кредитними спілками;

2. недержавними пенсійними фондами;

3. страховиками, що надають послуги зі страчування життя;

4. 2-га і 3-тя відповіді є правильними.

13. Поточні заощадження громадян акумулюються на:

1. карткових банківських рахунках;

2. термінових депозитних рахунках у банках та кредитних спілках;

3. особових рахунках в недержавних пенсійних фондах;

4. всі відповіді є правильними.

14. Розвинута ринкова економіка характеризується:

1. обсягом заощаджень, що динамічно зростає;

2. обсягом заощаджень, що постійно зменшується;

3. різноманітною структурою заощаджень у суспільстві;

4. 1-ша і 3-тя відповіді є правильними.

15. Які з нижченаведених чинників мають вплив на обсяги і структуру заощаджень у суспільстві?

1) рівень життя та величина доходів населення;

2. соціальна структура суспільства;

3. рівень інфляції в країні та стабільність національної грошової одиниці;

4. всі відповіді є правильними.

16. Передача коштів від заощаджувачів до позичальників за допомогою фінансових посередників вважається:

1. прямим фінансуванням;

2. опосередкованим фінансуванням;

3. внутрішнім фінансуванням;

4. зовнішнім фінансуванням.

17. Пропорція, в якій одиниця поточного споживання обмінюється на майбутнє споживання, це:

1. доходність неринкових фінансових інструментів;

2. ринкова процентна ставка;

3. темп інфляції;

4. індекс інфляції.

18. При зростанні ціни капіталу в країні:

1. зменшується обсяг заощаджень;

2. зростає обсяг заощаджень;

3. зростав попит на інвестиційні ресурси;

4. попит на інвестиційні ресурси залишається незмінним.

19.Чинниками, що впливають на ціну фінансової послуги, є:

1. пропозиція фінансових послуг на ринку;

2. державне регулювання процесу ціноутворення на ринку фінансових послуг;

3. ступінь ризику що виникає в процесі надання послуги;

4. всі відповіді є правильними.

20.Намірами фінансового посередника в процесі надання фінансової послуги є:

1) одержання прибутку;

2)мінімізація витрат;

3) обмеження або уникнення ризику що може виникнути під час реал паші фінансової операції;

4)всі відповіді є правильними.

Бібліографічний список до теми

[4-6,12,15,16-20,27,30,31,43,49-53,55,56,59,

63-65,75-77,81-84,88-92]

Модуль I. Теоретико-методологічні засада організації та функціонування ринку фінансових послуг

Змістовий модуль 1 Сутність, особливості структури та функціонування ринку фінансових послуг України

Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва

Мета:	закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;
	розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціо­нування економіки.

2. Типи фінансових посередників.

3. Функції фінансових посередників.

4. Роль банків у фінансовому посередництві.

5. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінан­сового посередництва.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціо­нування економіки

Діяльність фінансових посередників є обов'язковим атрибутом сучасної економіки В умовах розвинутої ринкової економіки свою діяльність здійснює величезна кількість фінансових посередників, які за винагороду надають різні види фінансових послуг. В Україні інститут фінансового посередництва знаходиться в стадії становлення та розвитку. Фінансове посередництво це діяльність з акумуляції та перероз­поділу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують ці процеси. Господарський кодекс України визначає фінансове посередництво як діяльність, що пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Така діяльність є різновидом фінансової діяльності банків та інших фінансово-кредитних організацій.

В економічній літературі осіб, які забезпечують фінансове посе­редництво, називають фінансовими посередниками Ними с фінансові установи, які шляхом реалізації різноманітних фінансових операцій здійснюють акумулювання наявного у суспільстві вільного капіталу та його перерозподіл.

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і на розвиток економіки.

Основне призначення фінансових посередників полягає в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу капіталу у суспільстві Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообігу капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу в країні.

Фінансові посередники є інституційними інвесторами фінансового ринку і, окрім виконання суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювані інвестування за рахунок власних і залучених коштів.

Значення діяльності фінансових посередників знаходить своє безпосереднє вираження у процесах фінансування суб'єктів економічної діяльності. Така діяльність сприяє підвищенню ефективності функціонування економіки та її розширеному відтворенню.

Передача капіталу від заощаджувачів до позичальників може відбуватися за двома схемами, а саме шляхом прямого і опосередкованого фінансування. Пряме фінансування забезпечується без участі фінансо­вих посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньою від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінан­сових активів позичальників на ринку. Проте цей механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов'я­зана зі значними витратами позичальників на пошук інвесторів, тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів та недооцінкою їх вартості, впливом фінансових ризиків тощо