Питання для самоконтролю

1. Назвіть основних інфраструктурних учасників ринку фінансових послуг в Україні.

2. Види фінансових послуг, що надають інститути інфраструктури ринку фінансових послуг.

3. Особливості створення і функціонування фондових бірж в Україні.

4. Види позабіржових торговельних систем в Україні.

5. Структура Національної депозитарної системи та її завдання.

6. Призначення та форми діяльності Державної іпотечної установи.

7. Послуги інформаційних та рейтингових агентств, що обслуговують у часників ринку фінансових послуг.

8. Особливості створення та функціонування депозитаріїв.

9. Види фінансових послуг, що надаються депозитарними установами.

10. Особливості здійснення професійної діяльності зберігачами.

11. Форми діяльності реєстраторів власників цінних паперів.

12. Умови, за яких ведення власного реєстру власників цінних паперів може здійснювати емітент.

Теми рефератів, доповідей та завдань для індивідуальної роботи

1. Законодавче регулювання діяльності інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг

2. Становлення та розвиток біржового фондового ринку в Україні.

3. Порівняльна характеристика позабіржового фондового ринку в Україні та аналогічних ринків у країнах з розвинутою економікою.

4. Практика та проблеми функціонування Національної депозитарної системи.

1. Сучасна практика та проблеми надання фінансових послуг депозитарними установами.

2. Сучасна практика та проблеми здійснення професійної діяльності реєстраторами власників цінних паперів.

3. Діяльність інформаційних та рейтингових агентств на розвинутих ринках.

4. Сучасна практика та проблеми діяльності Державної іпотечної установи.

5. Особливості функціонування міжбанківського валютного ринку в Україні.

6. Особливості функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні.

Тестові завдання

1. До складу інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг в Україні належить:

1. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

2. Державна іпотечна установа;

3. Національний банк України;

4. Міністерство фінансів України.

2. Фондова біржа в Україні може бути утворена не менш як:

1. 10-ма торговцями цінними паперами;

2. 20-ма торговцями цінними паперами;

3. 30-маторговцями цінними паперами;

4. 50-ма торговцями цінними паперами.

3. Членами фондової біржі є:

1. її засновники;

2. представники брокерських контор, відкритих при біржі;

3. спеціалісти біржі;

4. представники Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

4. Найбільший обсяг організованого обороту з цінними паперами в Україні забезпечує:

1. Українська фондова біржа;

2. Перша фондова торговельна система;

3. Українська міжбанківська валютна біржа;

4. Українська міжнародна фондова біржа.

5. Основними джерелами доходу членів фондової біржі є:

1. дивіденди, що сплачуються фондовою біржею за підсумками року;

2. комісійна винагорода за реалізацію біржових операцій клієнта.

3. збори за укладеними біржовими угодами;

4. всі відповіді є вірними.

6. Нижній рівень Національної депозитарної системи в Україні утворюють:

1. депозитарії;

2. депозитарії та клірингово-розрахункові депозитарії;

3. зберігачі та реєстратори;

4. реєстратори власників іменних цінних паперів.

7. Депозитарну діяльність з обслуговування державних цінних паперів здійснює:

1. Національний депозитарій України;

2. Міжрегіональний фондовий союз;

3. Депозитарій Національного банку України;

4. всі відповіді є вірними.

8. Послуги з інформаційного обслуговування учасників ринку фінансо­вих послуг надають:

1. клірингові банки;

2. платіжні системи;

3. рейтингові агентства;

4. всі відповіді є вірними

9. Основними видами діяльності Державної іпотечної установи є:

1. надання іпотечним кредиторам кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечене іпотечними активами;

2. управління іпотечними активами;

3. випуск цінних паперів;

4. всі відповіді є вірними.

10. Капітал фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки за угодами з цінними паперами повинен становити не менш як:

1. 1 млн. грн.;

2. 2 млн. грн.;

3. 5 млн. грн.;

4. 6 млн. грн.

Бібліографічний список до теми

[4,5,21,22,29,31,35,42,43,49-53,55,56,59,61-63,70,74,80,81,83,84,88-93]

Модуль I. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування ринку фінансових послуг

Змістовий модуль 2. Функціональний механізм ринку фінансових послуг

Тема 5. Фінансові послуги на грошовому ринку

Мета:	закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;
	розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1. Депозитні послуги фінансових установ, їх види та характе­ристика.

2. Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів.

3. Послуги фінансових установ щодо здійснення грошових платежів та розрахунків.

4. Фінансові послуги з емісії та обслуговування платіжних карток.

5.Фінансові послуги з обслуговування вексельного обігу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1.Депозитні послуги фінансових установ, їх види та Характеристика

Фінансові поступі на грошовому ринку надаються з мстою обслуго­вування обігу грошового капіталу, існуючого як у формі грошових коштів, так і у формі цінних паперів, платіжних доку ментів, що є носіями цього капіталу. У зв'язку з тим. що грошовий ринок створює пропозицію грошей, значний обсяг фінансових послуг на цьому ринку є пов'язаний із залученням грошового капіталу, розміщенням його на вкладних (депозитних) рахунках з метою зберігання й примноження. Операції, що супроводжують надання таких послуг одержали назву депозитних. Депозитна операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів банку. Наданням депозитних послуг на ринку займаються банки та кредитні спілки. Оферентом цих послуг для комерційних банків може виступати Національний банк України за умови розміщення вільних ресурсів банків на його депозитних рахунках.

Реалізація депозитних операцій забезпечує заощаджувачам - фізичним особам та власникам вільних грошових ресурсів - юридичним особам можливість збереження заощаджених коштів на депозитних рахунках в банківських установах та одержання доходу на них. З іншої сторони депозитні операції є вигідними для банків, оскільки вони є основ­ним видом їх пасивних операцій, внаслідок яких забезпечується збіль­шення банківських ресурсів.

Збільшення обсягів розміщення вільних коштів на депозитних рахун­ках в банківських установах забезпечує зростання обсягу пропозиції грошей на ринку та сприяє здешевленню вартості грошового капіталу.

Об’єктом депозитної операції поряд з грошовими коштами в національній та іноземній валютах можуть виступати банківські метали.

Депозитна операція оформляється договором банківського рахунку, договором банківського вкладу, який може передбачати видачу ощадної книжки або ощадного сертифіката.

За договором банківського депозиту банківська установа, яка прий­няла кошти від вкладника, зобов'язується виплатити йому суму депозиту та нараховані проценти на умовах та в порядку, передбачених у договорі.

За економічним змістом депозити банків поділяються на такі види:

• депозити до запитання;

• строкові депозити;

• ощадні вклади населення;

• ощадні сертифікати.

Депозити до запитання - це кошти, що знаходяться на по­точних, бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах.

За вимогою клієнта кошти з депозитного рахунку до запитання у будь-який час можуть вилучатись шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів. Умови сплати процентів за залишками коштів на такому рахунку визначаються у договорі про його відкриття.

Депозити до запитання є нестабільними і не можуть використову­ватись фінансовими установами для проведення позикових і інвести­ційних операцій, тому за ними сплачується низький депозитний процент Строкові депозити це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цих рахунків. Банківські установи залучають кошти клієнтів на строкові депозити на один, три, шість, дев»ять, дванадцять, вісімнадцять місяців та довший період часу. Основне призначення термінових депозитів полягає у забезпеченні нагромадження коштів клієнтів за визначеним депозитним процентом.

Кошти зі строкових депозитів можуть бути вилучені клієнтами тільки після закінчення терміну депозиту або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок клієнта або готівкою з каси банку Строкові вклади не можуть бути використані для здійснення поточних платежів. Винятком є розрахункові операції, що пов'язані з реалізацією майнових прав, на суму депозиту юридичної особи відповідно до укладених договорів застави.

Для банківських установ строкові депозити є більш зручною формою залучення ресурсів, оскільки кошти, що розміщені на депозитних рахунках, можуть бути використані для проведення кредитних та інвестиційних операцій.

За депозитними операціями банківські установи нараховують вкладникам дохід, величина якого залежить від суми вкладу, терміну його розміщення, рівня депозитного відсотка, можливості приєднання попередньо нарахованих доходів до початкової суми вкладу.

Величина депозитного відсотка встановлюється кожним банком самостійно і диференціюється залежно від виду депозиту. Національний банк України визначає індикативні розміри процентних ставок для банків та здійснює їх систематичний перегляд з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку. Поряд з рівнем індикативних процентних ставок при визначенні величини депозитного відсотка банківські уста­нови враховують наступні фактори:

• термін депозиту;

• вид внеску;

• сума внеску;

• період повідомлення про вилучення:

• соціальний статус вкладника;

• загальна динаміка ставок на депозитному ринку;

• надійність банку;

• цілі та пріоритети депозитної політики банку тощо.

Конкуренція між банківськими установами змушує їх шукати нові форми та способи залучення коштів на депозитні рахунки У сучасній практиці діяльності банків набули поширення "пенсійні", "молодіжні", "дитячі" депозити, депозити "рантьє". Набуває поширення практика обчислення доходу на депозити з використанням складних відсотків, можливість конвертації суми депозиту з однієї валюти у іншу, підвищення рівня депозитного відсотка до ювілею банку, проведення розіграшів призів між вкладниками та інші форми стимулювання депозитів.

У зв'язку з прийняттям законодавства про недержавне пенсійне забезпечення перелік депозитних рахунків доповнився пенсійними депозитними рахунками, за якими банківськими установами забезпе­чується довготермінове накопичення заощаджень громадян на виплату пенсії.

Ощадні вклади населення, що розміщуються у банках з метою їх зберігання і поступового нагромадження. Операції і ощад­ними вкладами обов’язково фіксують в ощадних книжках, які видаються вкладникам На відміну від термінових депозитів ощадні вклади є більш ліквідними, що обумовлено застосуванням за ними вільного режиму внесення та вилучення коштів. Власник такого вкладу мас право вилучити його частину без втрати відсотка, а також - без обмежень проводити поповнення рахунка. Найбільший обсяг операцій з ощадними вкладами населення проводить Ощадний банк України.

Окремим напрямом депозитних операцій банків є випуск ними власних боргових зобов'язань - ощадних сертифікатів.

Ощадні (депозитні) сертифікати це письмові свідоцтва банку про депонування коштів, які засвідчують право вкладників або їх правонаступників на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів за ним.

В Україні ощадні сертифікати є цінними паперами. Сертифікати можуть бути випущені у національній та в іноземних валютах. Основ­ними видами цих цінних паперів є сертифікати іменні та на пред’явника, строкові та до запитання Банківські установи можуть випускати ощадні сертифікати одноразово або серіями. Законодавством України передба­чена тільки паперова форма випуску сертифікатів з визначенням їх обов'язкових реквізитів.

З метою розміщення таких цінних паперів комерційні банки опри­люднюють інформацію про випуск ощадних сертифікатів у друкованих засобах масової інформації або у загальнодоступних для клієнтів місцях Ощадні сертифікати банку є більш ліквідними інструментами грошово­го ринку в порівнянні з терміновими депозитами. Вони можуть бути об'єктами купівлі-продажу на ринку (за винятком іменних сертифікатів) та передаватись у заставу для гарантування виконання зобов'язань за угодами Розрахунки за придбаними ощадними сертифікатами та виплата доходів за ними для юридичних осіб здійснюються в безготівковій формі, для фізичних осіб - в готівковій та безготівковій формах. При настанні строку погашення ощадного сертифіката банк здійснює платіж на підставі пред'явлення документа та заяви власника. У випадку достро­кового пред'явлення сертифіката до погашення банківська установа сплачує власнику сертифіката його суму та дохід, обчислений за зниженою процентною ставкою.