Тестові завдання

1. Фінансові послуги із залучення коштів заощаджувачів на депозитні рахунки з метою їх зберігання та примноження надаються:

1. банками та кредитними спілками;

2. банками та інститутами спільного інвестування;

3. банками та фінансовими компаніями;

4. банками та ломбардами.

2. Депозитні операції банків пов'язані з:

1. розміщенням коштів юридичних і фізичних осіб на визначений термін;

2. залученням коштів юридичних і фізичних осіб на визначений термін або до запитання;

3. випуском облігацій;

4. відповідальним зберіганням цінних паперів.

3. Депозитні операції банків забезпечують:

1. формування попиту на гроші;

2. створення пропозиції грошей;

3. залучення вільного грошового капіталу державою;

4. визначення ціни грошового капіталу.

4. Пасивні депозити банків пов'язані з:

1. випуском акцій;

2. придбанням депозитних сертифікатів НБУ;

3. залученням вільних коштів фізичних осіб;

4. залученням вільних коштів юридичних осіб.

5.Ощадні сертифікати випускаються з метою:

1. формування статутного капіталу банків;

2. покриття збитків від банківської діяльності;

3. залучення банками заощаджень фізичних і юридичних осіб;

4. збільшення суми власного капіталу банку.

6. За допомогою випуску депозитних сертифікатів Національний банк України галу час кошти:

1. фізичних осіб;

2. юридичних осіб;

3. банків;

4. держави

7. До участі в аукціонах НБУ з розміщення депозитних сертифікатів допускаються банки, які:

1. не мають заборгованості за короткостроковими кредитами НБУ;

2. не мають заборгованості за кредитами «овернайт»;

3. своєчасно та в повному обсязі формують обов'язкові резерви;

4. всі відповіді є вірними.

8. Сума коштів на депозитному рахунку члена кредитної спілки не може перевищувати:

1. 10 % загальних зобов'язань спілки:

2. 20 % загальних зобов'язань спілки;

3. 30 % загальних зобов'язань спілки;

4. 50 % загальних зобов'язань спілки.

9. Примусове списання коштів і рахунків платників за рішенням суду здійснюється за допомогою розрахунків з використанням:

1. платіжних вимог – доручень;

2. платіжних вимог;

3. платіжних доручень;

4. акредитивів.

10. Інвестиційні рахунки, що відкриваються в уповноважених банках інвесторам - нерезидентам для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, належать до:

1. поточних;

2. депозитних;

3. кореспондентських;

4. рахунків за спеціальним режимом використання.

Бібліографічний список до теми

[4,5,21,22,31,43,49-53,56,59,63,72,74,76,77,80,81,83,84,87,88,89,91-93]

Модуль I. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування ринку фінансових послуг

Змістовий модуль 2. Функціональний механізм ринку фінансових послуг

Тема 6. Фінансові послуги на валютному ринку

Мета:

закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом; розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1. Склад професійних учасників валютного ринку та регулювання їх діяльності.

2. Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію.

3. Посередництво фінансових установ у купівлі-продажу валютних цінностей на спотовому та форвардному ринках.

4. Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Склад професійних учасників валютного ринку та регулювання їх діяльності

Особливості державного регулювання валютного ринку в Україні обумовлюють обмежене коло його професійних учасників - оферентів фінансових послуг.

Професійними учасниками валютного ринку є:

1. Національний банк України;

2. уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України (письмовий дозвіл) на здійснення валютних операцій;

3. кредитно-фінансові установи нерезиденти (в тому числі іноземні банки), які одержали індивідуальний дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій на території України;

4. юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют.

Національний банк України є головним органом валютного регулювання і валютного контролю в країні, що забезпечує розробку та реалізацію валютної політики держави, визначає умови та правила діяльності на валютному ринку, організовує торгівлю валютними цінностями, регулює експорт та імпорт капіталу, здійснює контроль за реалізацією валютних операцій.

Національний банк України забезпечує ліцензування діяльності на валютному ринку. Здійснення валютних операцій, що підпадають під режим валютного регулювання, є можливим за умови одержання її учасниками генеральних та індивідуальних ліцензій Генеральні ліцензії видаються банкам та небанківським фінансовим установам - оферентам фінансових послуг на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, і діють протягом усього періоду валютного регулювання.

Фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ (письмо­вий дозвіл), стають уповноваженими банками та уповноваженими небанківськими фінансовими установами Уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи забезпечують реалізацію фінансових послуг на валютному ринку на постійній основі та здійснюють контроль за валютними операціями своїх клієнтів.

За умови одержання банківською установою генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій вона набуває права на здійснення широкого кола операцій з валютними цінностями як на території країни, так і за кордоном. Уповноважений банк має право здійснювати:

• неторговельні операції з валютними цінностями:

• ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України: ф ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті та в грошовій одиниці України;

• відкриття кореспондентських рахунків та здійснення операцій за ними;

• проведення розрахунків, пов’язаних з експортно-імпортними опера­ціями клієнтів банку в іноземних валютах у формі документарного акредитиву, інкасо, банківського переказу, а також в інших формах, що застосовуються в банківській практиці;

• залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

• купівлю-продаж іноземної валюти за рахунок власних коштів банку та коштів клієнтів;

• операції з банківськими металами на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

• інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Небанківські фінансові установи для здійснення професійної діяль­ності на валютному ринку повинні отримати генеральну ліцензію Націо­нального банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. Основне місце серед валютних операцій, що реалізуються небан­ківськими фінансовими установами на сучасному етапі, належить валютно-обмінним операціям, операціям з купівлі-продажу валютних цінностей за дорученням клієнтів та переказам в іноземній валюті.

Видача індивідуальних ліцензій здійснюється Національним банком України на здійснення разових валютних операцій на період, що є необхідним для здійснення таких операцій.

Індивідуальної ліцензії потребують наступні валютні операції:

1. вивезення, переказування і пересилання за межі країни валютних цінностей (за винятком: проведення цієї операції фізичними особами на суму, що визначена НБУ, або якщо ця валюта була ввезена в Україну на законних підставах; здійснення платежів для виконання зобов'язань перед зарубіжними контрагентами щодо оплати продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності; оплати процентів за кредитами або переказування за кордон прибутку від іноземних інвестицій):

2. ввезення, переказування, пересилання в Україну національної валюти;

3. надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі,

4. використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

5. розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України (за винятком відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками та відкриття рахунків фізичними особами під час їх перебування за кордоном);

6. здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів та корпоративних прав, одержаних у дарунок або у спадщину.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відповідно до українського законодавства банки, що одержали бан­ківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення неторговельних операцій, та фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію НБУ. мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют для здійснення валютно-обмінних операцій.

Уповноважені банки можуть укладати агентські договори про відкриття пунктів обміну валюти з небанківськими фінансовими устано­вами та з юридичними особами резидентами, що за своїм статусом не є фінансовими установами. Таким чином, надання послуг з обміну валютних цінностей в готівковій формі на території України дозволено здійснювати поряд з фінансовими установами іншим суб'єктам госпо­дарювання

Суб'єкти господарювання можуть відкрити пункти обміну валют за таких умов:

• наявність укладеного з уповноваженим банком агентського договору на здійснення валютно-обмінних операцій:

• статутний капітал суб'єкта господарювання становить не менше ніж 250 тисяч гривень;

• зазначення в установчих документах юридичної особи діяльності з надання фінансових послуг з обміну валют.

Для реєстрації пунктів обміну валют банки та небанківські фінансові установи подають до територіального управління НБУ заяву про відкриття пункту обміну валют, інформацію про професійний рівень касирів та його відповідність кваліфікаційним вимогам, інформацію про наявність технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав, копію висновку про погодження агентського договору тощо.

Обмінні пункти ведуть облік придбаної та проданої валюти, видають квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій, складають та подають звіти уповноваженим банкам, за угодою з якими вони здійснюють свою діяльність

Інші учасники валютного ринку мають можливість здійснювати валютні операції за посередництва професійних учасників ринку, як їх клієнти.