Комплімент як складова успіху

Одним із найпростіших і водночас найскладніших чинників, що серйозно впливають на успіх, є... комплімент. Компліменти допомагають навести контакт, добрі стосунки з людьми, отже, вони важливі. А ще — приємні! Зрозуміло, якщо це комплімент, зроблений уміло, доречно і найважливіше — щиро.

У розвинутих країнах, де бізнес не означає човникові поїздки до Туреччини та створення шахрайських акціонерних товариств, ділове спілкування є філософською дисципліною зі значною домішкою психології. Історія знає приклади створення величезних корпорацій на основі оптимізму й уміння спілкуватися з людьми засновників цих корпорацій. Найцинічніший «грошовий мішок» подивиться на вас як на загубленого в дитинстві брата, якщо ви зумієте просто, по-людському привернути його до себе. Як це зробити? Найпростіший спосіб — вміло наголосити на якійсь перевазі свого співрозмовника. Тут і надалі ми заявляємо: вміння зробити комплімент (а не грубо підлеститися), що торкнеться прихованих струн душі адресата, — половина успіху.

Ось кілька простих правил.

По-перше, комплімент має бути гранично конкретним. Потрібно цілком чітко уявляти, що саме вам сподобалося в цій людині: розріз очей, поєднання кольору волосся з новим костюмом, удало накладена косметика чи характер. Інакше ваш «психологічний фокус» буде шитий білими нитками і перетвориться на ті ж таки небажані лестощі. Щоб попрактикуватися, спробуйте використати словосполучення «тому що». Воно допоможе вам конкретизувати ваші думки і, головне, глибше зосередитися на співрозмовникові. Наприклад: «Лізо, ви розумна жінка, тому що завжди вмієте розподілити свій робочий час так ефективно». Зауважте, комплімент перестав бути безпідставним, а Ліза зашарілася, тоді як просто констатація її розуму не справила б і наполовину такого враження. Роблячи такий щирий комплімент, ви не тільки допомагаєте людині відчути вашу повагу, а й (сюрприз!) самі розумієте, чому її поважаєте, і це дасть вам змогу відчувати щирість сказаного. А це дуже важливо. Нещирість завжди помітна й неприємна.

По-друге, уникайте зосереджувати увагу тільки на очевидному, звертайте увагу на приховані риси. «Ви так чудово виступили! Дивовижно, як ви змогли в п'ятихвилинній доповіді так вичерпно розкрити цю тему! Наш відділ б'ється над нею третій тиждень».

Пригадайте, чи був у вашому житті випадок, коли ви відчувалися особливо потішеним? Напевно, це було тоді, коли хтось примудрявся помітити у вас якийсь прихований талант.

Ну, і, нарешті, попрактикуйте з тиждень, роблячи компліменти всім поспіль: секретарці, офіціантові, двірнику, нетямущому колезі, клієнтам, кому завгодно. Після тижневого досвіду можна спробувати зробити його й начальнику. І, продовжуючи сіяти компліменти, ви на собі відчуєте дію відомого принципу: «Добро повертається сторицею»

? Питання для самоконтролю

1. У яких ситуаціях необхідно використовувати нараду як засіб колективного вирішення проблем?

2. За яким принципом обирають вид наради?

3. Які параметри повинен охоплювати план проведення нарад в організації?

4. Розкрийте сутність стилю проведення нарад і основні вимоги до нього.

5. Опишіть технологію проведення наради за методом «мозкової атаки».

6. Які переваги має проведення наради за методом конгесьо?

Література до теми

(1-10)

Тема 8.1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації

Мета: забезпечити засвоєння студентами ділової лексики, складання текстів ділових паперів.

План

1. Класифікація документів. Національний стандарт України.

2. Склад реквізитів документів. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.

3. Вимоги до бланків документів.

4. Оформлювання сторінки документа.

5. Вимоги до тексту документа.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Класифікація документів. Національний стандарт України

Усі ділові папери класифікуються за певними ознаками. Так, за формою документи поділяються на стандартні (типові) і нестандартні (індивідуальні); за походженням – на службові (офіційні) й особисті (створюються особами поза сферою їх службової діяльності); за місцем виникнення на внутрішні (мають чинність лише усередині тієї установи, де їх складено) і зовнішні (є результатом спілкування з іншими установами чи організаціями), за призначенням на щодо особового складу, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, організаційні, розпорядчі тощо.