3.2. Анотування та реферування наукових текстів

Анотування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого - отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру та найсуттєвіший зміст. Анотації використовуються для короткої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні. Основна відмінність полягає у відсутності чи наявності оцінки документа.

Реферування (від лат. «refero» – доповідати, повідомляти ) – підготовка доповіді на визначену тему, яка включає огляд відповідних літературних джерел. Реферування – це найпростіший вид роботи. За змістом реферування є результатом огляду однієї чи декількох книг з визначеної теми, тобто короткого опису основного змісту цих книг.

3.3. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань

Бібліографія (від грецьк. biblion – книга) – перелік книг, журналів і статей з вказівкою вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво тощо).

Бібліографічний список літератури найчастіше складається за алфавітом авторів, хоча на початку списку може подаватися й законодавчо-нормативна література з даної тематики. Список може бути також тематичним чи хронологічним.

У сучасних виданнях на другій чи останній сторінці в обов’язковому порядку вміщують бібліографічний опис цього видання.

Правила складання бібліографічного опису має відповідати ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

1. Опис книги:

- прізвище й ініціали автора чи першого з авторів (у разі, якщо їх не більше трьох). Якщо ж авторів більше трьох, відразу вказують назву книги;

- без лапок з великої букви назва книги, (:) двокрапка;

- підзаголовок (якщо є, наприклад, вид видання);

- коса риска, автори (автор) так, як вони вказані на титульній сторінці. Якщо їх більше п’яти, то в квадратних дужках вказують [та ін.]

- якщо видання перекладене з іншої мови, то з великої літери після двокрапки або косої риски вказується, з якої мови здійснено переклад, крапка (коса риска застосовується у разі, якщо є прізвище перекладача; двокрапка застосовується у разі, якщо вказується, лише з якої мови здійснено переклад);

- тире, з великої літери місце видання (скорочено подаються лише такі міста: К. – Київ, М. – Москва, СПб – Санкт-Петербург, усі інші міста вказуються повністю), двокрапка, назва видавництва без лапок, кома, рік видання, крапка, тире, арабськими цифрами вказується загальна кількість сторінок з маленькою літерою с, крапка:

Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. – 998 с.

У разі, якщо вказуються конкретні сторінки, то після крапки й тире пишуть велику літеру С, крапка, арабськими цифрами сторінки, на які зроблено посилання, крапка.

2.Опис статті із періодичного видання чи збірника:

- прізвище й ініціали автора (авторів, якщо їх не більше трьох), назва статті, дві косі риски, з великої букви без лапок назва журналу чи збірника, крапка, тире, рік видання, крапка, тире, номер видання, крапка, тире, велика С, крапка, арабськими цифрами сторінки, на яких вміщено статтю, крапка:

Вовчак О.Д. Банківська справа в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку // Фінанси України. – 2003. - № 10. – С. 118.

Увага! Бібліографічний опис здійснюється мовою оригіналу.

Зразки бібліографічного опису наведено у додатку 59.